Синовіт кульшового суглоба

Синовіт кульшового суглоба – Це запалення синовіальної оболонки, що супроводжується скупченням рідини в порожнині суглоба. Причиною розвитку зазвичай є інфекція чи травматичне ураження. У дітей можуть спостерігатись синовіти, спровоковані вірусними захворюваннями (наприклад, грипом) або тривалою ходьбою. Патологія проявляється болем, припухлістю, утрудненням опори та обмеженням рухів. При інфекційних синовітах спостерігається підвищення температури та симптоми загальної інтоксикації. Для уточнення діагнозу використовують рентгенографію, УЗД та пункцію суглоба. Лікування зазвичай консервативне.

Синовіт кульшового суглоба – інфекційний чи асептичний процес у синовіальній оболонці суглоба. Супроводжується скупченням рідини у суглобовій порожнині. Є поліетиологічним захворюванням (може виникати з різних причин), частіше виявляється у дітей та підлітків. Прогноз сприятливий, у переважній більшості випадків закінчується повним одужанням. Рідко перетворюється на хронічну форму.

Причиною розвитку зазвичай стають травми суглоба (зокрема спортивні). Серед інших причин – алергічні реакції, ендокринна патологія, неврологічні порушення, артрит, гемофілія, дегенеративно-дистрофічне ураження (артроз кульшового суглоба). Іноді синовіт спостерігається при ішіасі (запаленні сідничного нерва). Як збудники інфекційного синовіту зазвичай виступають пневмококи, стафілококи або стрептококи, рідше запальний процес розвивається на тлі специфічної інфекції (сифілісу або туберкульозу).

З урахуванням етіології в ортопедії та травматології виділяють такі види синовіту:

• Травматичний – найпоширеніший, виникає внаслідок механічних пошкоджень (забитих місць, розтягувань).
• Інфекційний – розвивається під час проникнення патогенних мікроорганізмів у синовіальну оболонку. Можливе як контактне, так і лімфогенне або гематогенне поширення інфекції.
• Реактивний – є реакцією організму на будь-який патологічний процес (інтоксикацію, соматичне захворювання). Розглядається як різновид алергічної реакції.
• Транзиторний – зазвичай виникає у дітей та підлітків молодше 15 років, частіше страждають хлопчики. Причиною, ймовірно, є вірусні інфекції (наприклад, грип) або перевантаження суглоба при тривалій ходьбі.

За відсутності лікування або недостатнього лікування гострий синовіт може переходити в хронічну форму, однак це трапляється нечасто. За характером випоту гострий асептичний (неінфекційний) синовіт зазвичай серозний, гострий інфекційний – гнійний. При хронічному синовіті переважають змішані форми ексудату: серозно-геморагічний, серозно-фібринозний і т. д. Найбільш несприятливі фібринозні (сліпучі форми), що супроводжуються поступовим склерозуванням синовіальної оболонки.

Пацієнта турбує біль у ділянці тазостегнового суглоба. При асептичному синовіті больовий синдром виражений слабко чи рівномірно. Область ураження набрякла, може виявлятися зміна форми суглоба (помітніше при порівняльному огляді обох суглобів). Можливе деяке обмеження опори, при ходьбі пацієнт намагається щадити уражену кінцівку, іноді виникає кульгавість. Рухи помірно чи трохи обмежені. При пальпації суглоба біль посилюється. При перевірці «тесту жаби» (спробі розвести убік зігнуті ноги, лежачи на спині) виявляється обмеження відведення.

При інфекційному синовіті всі симптоми виражені яскравіше. Болі інтенсивні, добре помітна набряклість суглоба, виявляється місцева гіперемія та гіпертермія. Спостерігається виражене обмеження рухів, пацієнт щадить ногу, ходьба утруднена. Місцеві ознаки синовіту доповнюються симптомами загальної інтоксикації: підвищенням температури до 38-38,5 градусів, загальною слабкістю, млявістю, розбитістю, ознобом, втратою апетиту, головним болем, нудотою або блюванням.

Лікування комплексне, при складанні плану терапії застосовують індивідуальний підхід з урахуванням форми та стадії хвороби, а також вираженості клінічної симптоматики. Пацієнтам рекомендують спокій, призначають анальгетики, вітамінні комплекси, імуностимулятори та фізіотерапевтичні процедури. При інфекційних синовітах використовують жарознижувальні засоби. При гострих асептичних синовітах застосовують нестероїдні протизапальні препарати: диклофенак, ібупрофен, мелоксикам, індометацин тощо.

При рецидивуючих синовітах виконують блокади з глюкокортикоїдами. Терапію хронічних синовітів проводять, використовуючи медикаменти, що регулюють вироблення синовіальної рідини, та стабілізатори клітинних мембран (апротинін). Пацієнтів направляють на фонофорез, електрофорез, ударно-хвильову терапію, масаж та ЛФК. Показанням для оперативного лікування є незворотні зміни внутрішньої оболонки суглоба (склеротичне переродження, утворення гіпертрофованих ворсинок та петрифікатів). Залежно від поширеності патологічних змін здійснюють часткову синовектомію, видаляючи тільки уражені ділянки, або повністю січуть синовіальну оболонку.