Синусіт

Синусіт – інфекційно-запальний процес, що стосується слизової оболонки навколоносових пазух. Може мати вірусну, бактеріальну, грибкову чи алергічну природу. До загальних симптомів, що характеризують перебіг синуситів, відносяться підвищення температури тіла, біль у проекції придаткових пазух, утруднення носового дихання, серозно-гнійне відокремлюване з носа. Синусити розпізнаються на підставі даних рентгенографії, УЗД, КТ та МРТ приносових пазух, діагностичної пункції. При синуситах проводиться антибіотикотерапія, фізіотерапія, лікувальні промивання, пункції та дренування, традиційні та ендоскопічні операції на придаткових пазухах носа.

Синусит – запальний процес в одній або кількох придаткових пазухах носа. Синусити діагностуються у 0,02% дорослого населення; у дітей інфекції верхніх дихальних шляхів ускладнюються розвитком синуситу у 0,5% випадків. У отоларингології до синуситів відносяться запалення: верхньощелепної пазухи – гайморит, лобових пазух – фронтит, клиноподібної пазухи – сфеноїдит, лабіринту ґратчастої кістки – етмоїдит. За течією виділяють гострий та хронічний синусити. Відзначається підвищена температура, головний біль, закладеність та гнійні виділення з носа, набряк обличчя у зоні запаленої пазухи. За відсутності лікування розвиваються серйозні ускладнення: запалення зорового нерва та оболонок ока, остеомієліт, абсцес мозку, менінгіт.

Носова порожнина повідомляється з сімома підрядними (параназальними) пазухами: двома лобовими, двома верхньощелепними, двома гратчастими та однією клиноподібною. Пазухи з’єднані з носовою порожниною вузькими ходами. Через ці ходи здійснюється постійне дренування (очищення) пазух. Якщо пазухи з якоїсь причини перестають очищатися, в них застоюється секрет і створюються сприятливі умови для розвитку синуситу.

Співустя носових пазух можуть блокуватися при різних деформаціях внутрішньоносових структур (гіпертрофічні риніти, викривлення носової перегородки, аномалії будови ґратчастого лабіринту та носових раковин). Вірусна інфекція є ще одним фактором ризику синуситів. Внаслідок запалення слизова оболонка придаткових пазух та носової порожнини набрякає. Слизові залози починають виробляти велику кількість секрету. Співустя параназальних пазух ще більше звужуються через набряк слизової оболонки і забиваються густим патологічним секретом.

Порушення вентиляції, застій відокремлюваного та дефіцит кисню у тканинах пазух стають поштовхом для інтенсивного розвитку умовно-патогенної флори. До вірусної інфекції приєднується бактеріальна. Ступінь вираженості проявів синуситу залежить від вірулентності мікробів, що викликали запалення. Широке застосування антибіотиків призводить до того, що бактеріальна флора, що спричинила розвиток синуситу, нерідко відрізняється підвищеною резистентністю (стійкістю) до більшості антибіотиків.

Останніми роками синусити все частіше викликаються грибками. Причина цієї тенденції також у невиправданому використанні антибіотикотерапії, яка негативно впливає стан імунної системи, порушує нормальний склад мікрофлори і створює сприятливі умови у розвиток мікозної інфекції. Синусити на початковій стадії не обов’язково провокуються мікробами. Набряк слизової оболонки, що призводить до закриття соуст параназальних пазух, може бути викликаний вдиханням холодного повітря та ряду хімічних речовин.

Однак найчастішою причиною розвитку синуситів є імунодефіцитні стани та алергічні реакції. Алергія викликає вазомоторний риніт, одним із проявів якого є набряк слизової носової порожнини. Процес неодноразово повторюється. В результаті хронічні синусити розвиваються приблизно у 80% хворих на вазомоторний риніт.

Залежно від локалізації процесу виділяють такі види синуситів:

• Гайморит. Запальний процес вражає гайморову (верхньощелепну) пазуху.
• Етмоїдит. Запалення розвивається у ґратчастому лабіринті.
• Фронт. Патологічний процес охоплює лобову пазуху.
• Сфеноїдит. Запалення виникає у клиноподібній пазусі.

Перше місце за поширеністю займає гайморит, друге – етмоїдит, третє – фронтит та четверте – сфеноїдит. Можлива одно-або двостороння поразка. До процесу може залучатися одна чи кілька пазух. Якщо запалення охоплює всі додаткові пазухи, захворювання називають пансинуситом.

Усі синусити можуть протікати гостро, підгостро чи хронічно. Гострий синусит, як правило, провокується нежить, грип, скарлатина, кір та інші інфекційні захворювання. Захворювання триває 2-4 тижні. Підгострий синусит найчастіше є наслідком неправильного чи недостатнього лікування гострого синуситу. Симптоми захворювання при підгострому перебігу синуситу зберігаються від 4 до 12 тижнів. Хронічний синусит стає результатом повторних гострих синуситів інфекційної етіології або розвивається, як ускладнення алергічного риніту. Критерієм хронізації процесу є наявність симптомів синуситу протягом 12 та більше тижнів.

Залежно від характеру запалення виділяють три форми синуситу:

• набряково-катаральна. Уражаються лише слизова оболонка параназальних пазух. Процес супроводжується виділенням серозного виділення;
• гнійна. Запалення поширюється на глибокі верстви тканин придаткових пазух. Відокремлюване набуває гнійного характеру;
• змішана. Є ознаки набряково-катарального та гнійного синуситу.

Клінічні прояви гаймориту докладно описані у статті “Гайморит”.

Симптоми етмоїдиту

Як правило, запальний процес у передніх відділах ґратчастого лабіринту розвивається одночасно з фронтитом чи гайморитом. Запалення задніх відділів решітчастого лабіринту нерідко супроводжує сфеноїдит.

Хворий на етмоїдит пред’являє скарги на головні болі, що давить біль в області перенісся і кореня носа. У дітей болі часто супроводжуються гіперемією кон’юнктиви, набряком внутрішніх відділів нижньої та верхньої повіки. У деяких пацієнтів виникають біль неврологічного характеру.

Температура тіла зазвичай підвищується. Відділяється в перші дні серозне захворювання, потім стає гнійним. Нюх різко знижений, носове дихання утруднене. При бурхливому перебігу синуситу запалення може поширитися на очницю, викликаючи випинання очного яблука і виражений набряк повік.

Симптоми фронтиту

Фронтит, як правило, протікає важче за інші синусити. Характерна гіпертермія, утрудненість носового дихання, виділення з половини носа за ураження. Пацієнтів турбують інтенсивні болі області чола, більш виражені вранці. У деяких хворих розвивається зниження нюху та світлобоязнь, з’являється біль в очах.

Інтенсивність головного болю знижується після випорожнення ураженої пазухи і наростає при утрудненні відтоку вмісту. В окремих випадках (зазвичай – при грипозному фронтіті) виявляється зміна кольору шкіри в області чола, набряк надбрівної області та верхньої повіки на стороні ураження.

Хронічний фронтит часто супроводжується гіпертрофією слизової оболонки середнього носового перебігу. Можлива поява поліпів. Іноді запалення поширюється на кісткові структури, що призводить до їх некрозу та утворення свищів.

Симптоми сфеноїдиту

Сфеноїдит рідко протікає ізольовано. Зазвичай розвивається одночасно із запаленням ґратчастої пазухи. Пацієнти скаржаться на головний біль у очниці, області темряви та потилиці чи глибині голови. При хронічному сфеноїдиті запалення іноді поширюється на перехрест зорових нервів, що призводить до прогресуючого зниження зору. Нерідко хронічний сфеноїдит супроводжується стертою клінічною симптоматикою.

При синуситах у патологічний процес може залучатися очниця та внутрішньочерепні структури. Поширення запалення вглиб може призводити до ураження кісток та розвитку остеомієліту. Найпоширенішим ускладненням синуситів є менінгіт. Захворювання частіше виникає при запаленні ґратчастого лабіринту та клиноподібної пазухи. При фронтіті може розвинутись епідуральний абсцес або субдуральний (рідше) абсцес мозку.

Своєчасна діагностика ускладнень при синуситах іноді утруднена через слабко виражену клінічну симптоматику. Запущені внутрішньочерепні ускладнення синуситів прогностично несприятливі і можуть стати причиною смерті.

Діагноз синуситу виставляється на підставі характерної клінічної картини, об’єктивного огляду та даних додаткових досліджень. У процесі діагностики використовується рентгенографія приносових пазух у двох проекціях, ультразвукове дослідження, ядерно-магнітний резонанс та КТ приносових пазух. За свідченнями виключення ускладнень проводиться КТ чи МРТ мозку.

Терапія гострого синуситу спрямована на усунення больового синдрому, усунення причини запального процесу та відновлення дренування пазух. Для нормалізації відтоку отоларингологи використовують судинозвужувальні препарати (нафазолін, оксиметазолін, ксилометазолін і т. д.), що усувають набряк слизової носової порожнини і пазух порожнини.

Практичне застосування при синуситах знаходить метод синус-евакуації. Процедура здійснюється наступним чином: у різні носові ходи вводять два катетери. Антисептик подається до одного катетера і відсмоктується через інший. Разом з антисептиком з носової порожнини та порожнини пазух видаляється гній та слиз.

При синуситах бактеріальної природи застосовують антибіотики. Для звільнення пазухи від гною проводять її розтин (гайморотомія та ін.). При вірусних синуситах антибіотикотерапія не показана, оскільки антибіотики в даному випадку неефективні, можуть посилити порушення імунного статусу, порушити нормальний склад мікрофлори у ЛОР-органах та стати причиною хронізації процесу.

Пацієнтам з гострими синуситами призначають антигістамінні засоби та розсмоктуючі препарати (щоб запобігти утворенню спайок у запалених пазухах). Хворим із синуситами алергічної етіології показана протиалергічна терапія. Лікування загострення хронічного синуситу проводиться за принципами, аналогічними до терапії гострого запалення. У процесі лікування використовуються фізіотерапевтичні процедури (діадинамічні струми, УВЧ тощо).

При неефективності консервативної терапії хронічних синуситів рекомендується хірургічне лікування. Операції, що проводяться пацієнтам із хронічними синуситами, спрямовані на усунення перешкод для нормального дренування параназальних пазух. Виконується видалення поліпів у носі лазером, усунення викривлення носової перегородки тощо. Операції на пазухах проводять як за традиційною методикою, так і з використанням ендоскопічного обладнання.