Синусова тахікардія у дитини

Синусова тахікардія у дитини – Це підвищення частоти серцевих скорочень на 10-60% від вікової норми внаслідок порушення роботи синоатріального вузла. У немовлят патологія проявляється плачем та занепокоєнням, відмовою від їжі, зміною кольору шкірних покривів. Старші діти скаржаться на слабкість і запаморочення, серцебиття, дискомфорт у передсерцевій області. З діагностичною метою дитині призначають інструментальні методи (ЕКГ, Ехо-КГ, КТ серця) та аналізи крові. Лікування включає антиаритмічну та кардіометаболічну терапію, в ускладнених випадках застосовують інтервенційні та хірургічні втручання.

Проблема порушень серцевого ритму, до яких належить синусова тахікардія, гостро стоїть у сучасній дитячій кардіології. Це зумовлено складністю ранньої діагностики патології, різноманітністю та атиповістю клінічної симптоматики, можливістю безсимптомного перебігу. Частота народження аритмії становить 22,5 випадки на 100 тис. дитячого населення, а синусова тахікардія займає перше місце серед усіх видів розладів ритму. Найчастіше хвороба реєструється у дітей до 1 року, у віці 5-8 років та у підлітків 12-16 років.

Найчастіше у дитячому віці спостерігається фізіологічна тахікардія. Вона розвивається у дитини при сильному стресі, після рясного прийому їжі, при фізичному навантаженні та перебування у спекотному приміщенні. Для неї характерне швидке відновлення ЧСС після ліквідації провокуючого фактора та відсутність несприятливих змін кардіоваскулярної системи. Патологічні причини синусових порушень ритму поділяються на 2 групи:

• Екстракардіальні. Основними з цих факторів є порушення іннервації серця при розладах центральної та вегетативної нервової системи. Рідше синусова тахікардія пов’язана з метаболічними змінами (гіперкальціємія, гіпоглікемія, гіпоксемія), нейротоксикозом, передозуванням кардіотропних ліків.
• Кардіальні. До цієї групи належать будь-яка органічна кардіопатологія: вроджені та набуті вади розвитку, запальні та незапальні ураження міокарда, травматичні та токсичні ушкодження. Зрідка серцевий ритм порушується при системних хворобах сполучної тканини.

Етіологія синусової тахікардії залежить від віку дитини. У дітей 1-го року життя основною причиною виступають уроджені вади (аномалія Ебштейна, дефект міжпередсердної перегородки) та перинатальні ушкодження серця. У дошкільнят і школярів однаково виявляються органічні та позасерцеві чинники. У підлітків переважають екстракардіальні фактори, що пов’язано зі статевим дозріванням та нейрогуморальними змінами в організмі.

Патофізіологічною основою захворювання є порушення функціонування та автоматизму синоатріального вузла (СА). Вони виникають при морфологічних змінах в електричній системі серця або при негативних нейрогуморальних впливах. Вчені називають 2 основні механізми формування синусової тахікардії: підвищений автоматизм синусового вузла та збільшення впливу симпатичних нервових волокон.

Гемодинамічні зміни на ранній стадії розладу мають компенсаторний характер — зростає хвилинний об’єм кровообігу та посилюється кровотік у вінцевих судинах. При тривалому існуванні синусової тахікардії та підвищення ЧСС більш ніж на 50% від норми у дитини спостерігається скорочення діастоли. Внаслідок цього коронарний кровотік знижується, міокард страждає від дефіциту кисню та енергетичних молекул.

Розлад відносять до надшлуночкової аритмії відповідно до локалізації порушень ритму. Вона може бути вродженою та набутою, первинною (ідіопатичною) та вторинною, що виникає як симптом кардіоваскулярних хвороб. Для клінічної оцінки тяжкості синусової тахікардії у дитини використовують розподіл на 3 стадії за рівнем ЧСС:

• Помірна (I ступінь) – частота серцевих скорочень зростає на 10-20% від норми, що відповідає віку.
• Середня (ІІ ступінь) – почастішання серцебиття на 20-40%.
• Виражена (III ступінь) – пульс частішає на 40-60% від норми.

Клінічні прояви широко варіюють залежно від причини захворювання та віку дитини. Синусова тахікардія у новонароджених та немовлят не має патогномонічних симптомів. У момент почастішання серцебиття дитина стає неспокійною, голосно плаче, відмовляється від їжі. Помітні блідість шкіри та підвищена пітливість. Зрідка відзначаються блювання, затримка сечовипускання. Коли фізіологічний ритм відновлюється, стан приходить у норму.

Синусову тахікардію в дошкільному та молодшому шкільному віці також складно помітити, оскільки у дитини зазвичай відсутні скарги або вона не може описати свій стан. Батьки зауважують, що діти стають млявими, у них різко змінюється настрій, зникає бажання грати та вчитися. Деякі школярів турбує дискомфорт у грудях зліва, запаморочення та головні болі.

Найбільш яскрава клінічна картина синусової тахікардії зустрічається у пацієнтів пубертатного віку, особливо у дівчаток, які відрізняються емоційною лабільністю. Підлітки скаржаться на дискомфорт у грудній клітці ліворуч і почуття прискореного серцебиття, неприємне відчуття биття у вухах, головний біль, що різко з’явився. Спостерігається слабкість, частішає дихання, шкіра червоніє або блідне і покривається потім.

При нападі синусової тахікардії, що раптово почався, порушується кровопостачання головного мозку, що проявляється переднепритомними станами і втратою свідомості. Зміни гемодинаміки негативно позначаються на реологічних властивостях крові, тому у дитини існує ризик тромбоутворення та ймовірність смерті внаслідок педіатричного інсульту.

Найпоширеніший наслідок запущеної синусової тахікардії – серцева недостатність. Міокард втрачає здатність до ефективних скорочень, порушується центральна та периферична гемодинаміка, наростають задишка, набряки та інші типові симптоми. Тривале існування СН загрожує відставанням дитини у фізичному та нервово-психічному розвитку, а в деяких випадках відбувається інвалідизація.

Ознаки синусової тахікардії у дитини неспецифічні, тому поставити діагноз без огляду та спеціальних методів важко. При фізикальному обстеженні (перкусії та аускультації прекардіальної області) звертають увагу на розширення меж органу та шуми, які сигналізують про органічну кардіоваскулярну патологію. Потім призначаються інструментальні та лабораторні дослідження:

• ЕКГ. Основні електрокардіографічні симптоми синусової тахікардії – загострений і укорочений зубець Р, зменшення інтервалів PQ і QT, зниження амплітуди зубця Т. Рідше виявляють відсутність інтервалу ТР і зміщення сегмента ST нижче ізолінії. Щоб визначити напади порушення ритму, використовують добове моніторування ЕКГ.
• УЗД серця. Ехокардіографія рекомендована для оцінки скорочувальної здатності міокарда, виміру серцевого викиду. За цими результатами лікар діагностує ускладнення порушеного серцевого ритму. Ехокардіографія інформативна для діагностики запальних хвороб та серцевих вад, які найчастіше є причиною синусової тахікардії.
• КТ серця. Високоінформативний та безпечний метод замінює традиційну коронарографію, оскільки він показує не лише стан органу, а й вінцевих артерій. Лікар вдається до КТ у складних діагностичних випадках, коли інші невгамовні дослідження не дають достовірної інформації.
• Лабораторні методи. При біохімічному дослідженні крові вимірюють рівень глюкози та електролітів. Для виключення запальних процесів застосовується гемограма. При підозрі сімейну форму кардіоваскулярних захворювань проводиться генетичне обстеження.

Консервативна терапія

Перед призначенням лікування важливо чітко диференціювати фізіологічну та патологічну форму синусової тахікардії. У першому випадку медикаменти не використовуються. Якщо стан не супроводжується різким погіршенням самопочуття, немає підстав для занепокоєння. Щоб запобігти повторним нападам, лікар рекомендує уникати стресових факторів, нормалізувати режим дня та харчування.

Купірування вираженої синусової тахікардії починають з немедикаментозних вагусних проб – переворот головою вниз на 1-2 хвилини, прикладення холоду до обличчя, натискання на корінь язика. Дії активізують парасимпатичну нервову регуляцію та уповільнюють частоту серцевих скорочень у дитини. Вони найефективніші у перші півгодини після появи симптомів синусової тахікардії.

Лікування аритмії складається із трьох напрямів. Основне з них – раціональний підбір антиаритмічних лікарських засобів, які в гострому періоді вводять парентерально, а потім переходять на пероральний прийом медикаментів. Другий напрямок – прийом кардіометаболічних препаратів, які покращують окисно-відновні та трофічні процеси. Третій напрямок – медикаментозна нормалізація вегетативної регуляції.

Антиаритмічна терапія триває від 3 місяців до півроку і поступово скасовується за умови нормалізації ритму та відсутності у дитини клінічних ознак. Протирецидивне лікування у дітей грудного віку проводиться терміном до року та включає нейрометаболічні препарати (похідні піридоксину, синтетичні аналоги та похідні ГАМК). Дитячий кардіолог забезпечує динамічний нагляд за пацієнтом мінімум 3 роки.

Хірургічне лікування

Інтервенційна терапія синусових тахікардій показана при неефективності консервативних методів та наявності виражених клінічних симптомів. Операції проводяться дітям віком від 1 року. У немовлят інтервенційні методи використовуються лише при розвитку аритмогенної дисфункції міокарда. Якщо синусова тахікардія обумовлена ​​вродженою серцевою вадою, рекомендована його планова кардіохірургічна корекція.

Найкращі результати лікування досягаються при синусових тахікардіях, які виникли на першому році життя дитини та не викликані серцевими вадами. У 38,8% симптоми повністю зникають до 6 місяців, у 55,3% тривають до 8-10 місяців і лише у 5,9% хворих на порушений ритм зберігається і на другому році. У дітей дошкільного та шкільного віку прогноз визначається тяжкістю основної патології. Профілактика включає усунення кардіальних та екстракардіальних факторів ризику.