Сироваткова хвороба

Сироваткова хвороба – Це системна алергічна реакція, що розвивається при сенсибілізації до чужорідних білків, що надходять в організм із сироватками, вакцинами, компонентами крові, лікарськими препаратами. Захворювання проявляється поліморфним висипом, ангіоневротичним набряком, збільшенням лімфатичних вузлів, лихоманкою, у важких випадках – анафілактичною реакцією. Діагностика передбачає ретельний збір анамнезу, аналіз клінічних симптомів та даних лабораторних досліджень. Лікування включає усунення системних проявів алергії, використання антигістамінних препаратів, глюкокортикостероїдів, протизапальних та седативних засобів.

Сироваткова хвороба відноситься до алергічних захворювань з імунокомплексним типом реагування, виникає у відповідь на введення чужорідних сироваток, окремих білкових фракцій та деяких лікарських засобів. При цьому патологічний процес поширюється на різні органи та тканини організму, у тому числі на шкірні покриви, нирки, серцевий м’яз, суглоби. Підвищена чутливість до парентерально вакцин і сироваток зустрічається приблизно в 1-2% випадків лікарської алергії. Вперше захворювання було описане австрійським імунологом Пірке у 1902 році.

Виникнення захворювання пов’язане з парентеральним введенням в організм чужорідних білкових компонентів та лікарських засобів, що призводять до розвитку системної алергічної реакції. До найчастіших причинних факторів відносяться:

1. Чужорідні білки сироваток, вакцин. Найчастіше це гетерогенні (приготовлені з крові імунізованих тварин), рідше – гомологічні (з сироватки крові хворих або імунізованих людей) препарати. Алергічні реакції можуть розвиватися при введенні протидифтерійної, протиправцевої, протигангренозної, протиботулінічної, антистафілококової, протизміїної сироватки, антилептоспірозного імуноглобуліну та інших препаратів, зрідка – при використанні людських імуноглобулінів та моноклональних антитіл.
2. Деякі лікарські препарати: бета-лактамні антибіотики пеніцилінового ряду, цефалоспорини, сульфаніламіди (клотримазол), цитостатики та деякі нестероїдні протизапальні засоби, окремі препарати, що містять йод та бром.

До несприятливих факторів, що підвищують ймовірність розвитку сироваткової хвороби та її ускладнень, належать спадкова схильність, зокрема виявлення імунологічних маркерів – DR-4, B-13HLA-антигенів. Ускладнює перебіг алергії наявність супутніх захворювань, що супроводжуються вторинним імунодефіцитом, а також прийом деяких медикаментів (наприклад, бета-адреноблокаторів).

Для сироваткової хвороби характерний імунокомплексний тип алергічних реакцій. При цьому у відповідь на перше введення вакцини або сироватки в організмі синтезуються специфічні антитіла, які при повторному контакті з алергеном утворюють імунні комплекси, що циркулюють, які фіксуються на внутрішній стінці кровоносних судин. Надалі патологічний процес призводить до активації комплементу; його компоненти (C3a, C4a та C5a) викликають підвищення проникності судин, залучають до циркулюючих імунних комплексів нейтрофіли, внаслідок чого розвивається запальний процес на кшталт системного васкуліту. Найчастіше відзначається ураження судин нирок (ниркових клубочків із розвитком гломерулонефриту), і навіть коронарних і легеневих артерій.

Клінічна симптоматика, як правило, з’являється через 7-20 днів після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення чужорідного білка, що входить до складу вакцини, сироватки, імуноглобуліну або лікарського препарату. Організм сенсибілізованих осіб реагує на повторне введення антигену в короткі терміни – вже за кілька годин. Симптоми сироваткової хвороби різноманітні і залежать від виду препарату, що вводиться, і його антигенної активності, реактивності імунної системи, наявності супутніх захворювань та інших факторів.

Перші ознаки захворювання можна помітити вже на 1-2-й день після введення вакцини або лікарського засобу, що проявляється обмеженою гіперемією (почервонінням), припухлістю або свербінням у місці ін’єкції, появою невеликих висипів на шкірі. Через 1-3 тижні після введення чужорідного білка розвивається загальна реакція організму з гіпертермією до 39-40°C, збільшенням лімфовузлів, змінами на шкірі за типом кропив’янки та набряку Квінке, а також у вигляді скарлатиноподібної, папульозної, рідше геморагічної висипки, яка може по всьому тілу.

Патологічний процес при сироватковій хворобі нерідко поширюється на середні та дрібні суглоби верхніх та нижніх кінцівок (ліктьові та променезап’ясткові, колінні, гомілковостопні, а також дрібні суглоби кистей та стоп). При цьому відзначається припухлість та болючість, зниження обсягу рухів у уражених запальним процесом суглобах.

Відзначається порушення функції серцево-судинної системи (через розвиток васкуліту з ураженням коронарних артерій), що проявляється тривалими больовими відчуттями за грудиною та в ділянці серця, задишкою при незначному фізичному навантаженні, зниженням артеріального тиску, тахікардією, загальною слабкістю.

Поразка ендотелію судин нирок циркулюючими у крові імунними комплексами призводить до розвитку хронічного запального процесу в клубочках – гломерулонефриту, що характеризується прогресуючим перебігом із наявністю вторинної артеріальної гіпертензії, поширеного набрякового синдрому, ниркової недостатності.

Залежно від тяжкості виділяють кілька форм перебігу сироваткової хвороби. Легка форма зустрічається у 50% хворих і проявляється незначним порушенням загального самопочуття із субфебрильною температурою, локалізованим висипом, збільшенням регіонарних лімфовузлів. При середньотяжкій і тяжкій формі більш виражене порушення загального стану (головний біль, лихоманка, зниження артеріального тиску, нудота і блювання, діарея). При цьому відзначається ураження шкірних покривів всього тіла, турбують болі за грудиною, у суглобах та поперековій ділянці, задишка, зниження та втрата працездатності, а тривалість захворювання становить від 1 до 3 тижнів та більше.

До ускладнень сироваткової хвороби можна віднести розвиток анафілактичного шоку у відповідь повторне внутрішньовенне введення чужорідної сироватки. Симптоматика проявляється раптовим зниженням артеріального тиску та гіпертермією, появою судомного синдрому, втратою свідомості, мимовільним сечовипусканням та дефекацією. За відсутності своєчасної невідкладної допомоги нерідко настає смерть хворого. Значно збільшує перебіг сироваткової хвороби та поява ознак ураження внутрішніх органів з розвитком міокардиту та ендокардиту, ексудативного перикардиту, нефриту, енцефаліту та менінгіту, синдрому Гійєна-Барре та інших захворювань.

Правильний діагноз встановлюється в результаті аналізу анамнестичних даних, проведення клінічного огляду та лабораторних досліджень:

• Анамнез. Включає вивчення відомостей про перенесені алергічні хвороби, факт введення вакцини або сироватки незадовго до появи симптомів алергії.
• Клінічний огляд. Лікар алерголог-імунолог виявляє характерні ознаки сироваткової хвороби: локальні зміни на шкірі навколо місця ін’єкції препарату, гіпертермію, симптоми ураження внутрішніх органів, суглобів тощо.
• Лабораторні дослідження. У крові можуть виявляти ознаки лейкоцитозу або лейкопенії, відносний лімфоцитоз, нейтропенію, іноді збільшення кількості еозинофілів і плазмоцитів, зниження числа тромбоцитів. У сироватці крові нерідко визначається підвищення концентрації С-реактивного білка, збільшення АлАТ та АсАТ. У сечі при ураженні клубочків нирок виявляється протеїнурія, мікрогематурія, з’являються гіалінові циліндри.
• Алергологічні дослідження. Найчастіше проводиться визначення концентрації циркулюючих імунних комплексів, компонентів комплементу методами імуноферментного аналізу (ІФА), імунодифузії. Виконується базофільний тест Шеллі, визначаються антитіла IgE до антибіотиків пеніцилінового ряду, проводиться тест трансформації лімфоцитів та інші дослідження.

Диференціальна діагностика сироваткової хвороби проводиться з іншими алергічними захворюваннями, інфекціями, шкірними захворюваннями, ревматизмом, гломерулонефритом.

Конкретний план лікувальних заходів складається спеціалістом у галузі клінічної алергології. У кожному випадку він індивідуальний, враховує тяжкість перебігу, наявність ускладнень, супутніх захворювань, віку пацієнта. Основні принципи лікування включають:

• Скасування проблемних лікарських засобів. Припинення введення сироваток, препаратів ряду пеніциліну та інших фармакологічних засобів, що викликають підвищену чутливість організму.
• Найшвидше виведення алергенів. Рекомендується проведення інфузійної терапії, прийом великої кількості рідини, очисна клізма, призначення проносних та ентеросорбентів.
• Дотримання гіпоалергенної дієти. Призначається короткочасна голодна пауза або день, потім проводиться харчування з виключенням потенційних алергенів.
• Прийом антигістамінних препаратів. При легкому перебігу сироваткової хвороби препарати призначаються внутрішньо, при середньотяжкій та тяжкій формі – парентерально.
• Глюкокортикоїдні гормони. Прийом здійснюється в індивідуально підібраній дозі протягом 1-2 тижнів внутрішньо або внутрішньом’язово.

При анафілактичному шоці проводяться заходи невідкладної допомоги з обов’язковою госпіталізацією пацієнта до стаціонару та наступним спостереженням протягом 3-5 діб. Симптоматична терапія призначається за наявності ознак ураження внутрішніх органів та суглобів. Використовуються нестероїдні протизапальні засоби, антикоагулянти, діуретики, седативні препарати тощо.

При своєчасному зверненні до лікаря-алерголога та проведення адекватної терапії сироваткова хвороба в більшості випадків закінчується одужанням протягом 1-3 тижнів. При розвитку тяжких ускладнень (анафілактичний шок, ниркова недостатність, менінгіт та енцефаліт, ендокардит та ін.) прогноз погіршується.

Профілактика заснована на проведенні роз’яснювальної роботи серед населення, підвищенні якості вакцин, сироваток, імуноглобулінів, антибіотиків, обмеженні у використанні препаратів на основі кінської сироватки, поліпшенні оснащення медичних закладів засобами діагностики та надання невідкладної допомоги при алергічних захворюваннях.