Тендовагініт

Гострий асептичний тендовагініт

Ця форма тендовагініту зазвичай розвивається після перевантаження (наприклад, інтенсивної роботи за комп’ютером, під час підготовки до іспитів у музичній школі, під час підготовки до змагань тощо). Зазвичай уражаються сухожилля та сухожильні піхви на тильній поверхні кистей, рідше – стоп. Зустрічається також тендовагініт в ділянці сухожилля двоголового м’яза плеча.

Тендовагініт розвивається гостро. У ураженій ділянці з’являється набряк. Рухи стають різко болючими і супроводжуються своєрідним м’яким тихим хрускотом у ділянці ураженого сухожилля. При адекватному лікуванні симптоми гострого тендовагініту повністю зникають протягом кількох днів чи тижнів. Однак через надмірні навантаження, що продовжуються, на вже «ослаблене» хворобою сухожилля такий тендовагініт нерідко переходить у хронічну форму.

Пацієнту з тендовагінітом рекомендують обмежити навантаження на кінцівку, можливо – з використанням ортезів. До ураженої ділянки прикладають холод. При інтенсивному больовому синдромі призначають знеболювальні препарати. Використовується також фізіотерапія та ударно-хвильова терапія. При тендовагініті з наполегливими болями, які не знімаються анальгетиками, виконують лікувальні блокади з глюкокортикостероїдними препаратами. Після усунення болючого синдрому призначається лікувальна гімнастика для зміцнення м’язів.

Гострий посттравматичний тендовагініт

Посттравматичний тендовагініт виникає при розтяганнях і забитих місцях променево-зап’ясткового суглоба. В анамнезі характерна травма: падіння на різко зігнуту або розігнуту в променево-зап’ястковому суглобі руку, рідше забій області зап’ястя. Спостерігається біль та набряк у ділянці ураження.

Призначають іммобілізацію з використанням тугої пов’язки, гіпсової або пластикової лонгети. У першу добу після травми до ураженої області прикладають холод, потім проводять теплові процедури та призначають УВЧ-терапію. У дуже рідкісних випадках (при значному крововиливі в сухожильну піхву) виконують пункцію для видалення крові, що накопичилася. Симптоми посттравматичного тендовагініту повністю зникають протягом кількох тижнів.

Хронічний асептичний тендовагініт

Може бути первинно хронічним або розвинутим після гострого асептичного або посттравматичного тендовагініту. Причиною є хронічна мікротравматизація з подальшою дистрофією сухожильних оболонок. Течія рецидивує. Пацієнт з тендовагінітом пред’являє скарги на біль, що посилюється при рухах. Набряк зазвичай відсутній. При пальпації виявляється болючість по ходу сухожилля та хрускіт або крепітація під час рухів. Особливою формою хронічного асептичного тендовагініту є стенозуючий тендовагініт, при якому сухожилля частково блокується у кістково-фіброзному каналі. Існує кілька синдромів, обумовлених стенозуючими тендовагінітами.

Синдром зап’ясткового каналу розвивається при звуженні цього каналу, який знаходиться на долонній поверхні променево-зап’ясткового суглоба. При цьому стискаються сухожилля згиначів пальців і серединний нерв. При огляді виявляються болі по ходу сухожиль і порушення чутливості в області I-III та внутрішньої поверхні IV пальців, втрата здатності до точних та тонких рухів та зниження сили кисті.

Хвороба де Кервена – стенозуючий тендовагініт сухожилля короткого розгинача і довгого м’яза I пальця пензля, що відводить, які здавлюються в кістково-фіброзному каналі, розташованому на рівні шиловидного відростка. Зазначається порушення рухів, набряк та біль у ділянці «анатомічної табакерки».

При стенозуючому лігаментиті частіше уражаються I, III та IV пальці кисті. Хвороба розвивається внаслідок склеротичних змін в області кільцевих зв’язок і супроводжується деякою скрутою при розгинанні пальця – начебто в певний момент потрібно подолати деяку перешкоду для подальшого руху.

У період загострення тендовагініту здійснюють іммобілізацію кінцівки, призначають фізіотерапію (фонофорез із гідрокортизоном, електрофорез із йодидом калію та новокаїном), проводять терапію протизапальними препаратами. При вираженому больовому синдромі виконують блокади з глюкокортикостероїдами. У відновлювальному періоді хворим із тендовагінітом призначають озокерит у поєднанні з дозованою лікувальною гімнастикою. За відсутності ефекту від консервативної терапії виконують розсічення або висічення уражених сухожильних піхв.

Реактивний тендовагініт

Реактивний тендовагініт розвивається при ревматичних захворюваннях: синдромі Рейтера, хвороби Бехтерева, системної склеродермії, ревматизмі та ревматоїдному артриті. Зазвичай протікає гостро. Проявляється болями та незначним набряком у ділянці ураженого сухожилля.

Лікування – спокій, при необхідності іммобілізація, протизапальні препарати та знеболювальні засоби.

Гострий неспецифічний інфекційний тендовагініт

Інфекційний тендовагініт може виникнути при занесенні гнійної мікрофлори з розташованого поблизу вогнища (при гнійному запаленні) або із зовнішнього середовища (при травмі). Найчастіше розвивається в області сухожильних піхв згиначів пальців і в цьому випадку зветься сухожильним панарицій. Спочатку в порожнині сухожильного піхви накопичується серозний ексудат. Потім утворюється гній. Набряк і здавлювання гноєм, що накопичилося, викликають різкі болі і порушують кровопостачання сухожилля.

Пацієнт з тендовагінітом пред’являє скарги на гострий біль, який при формуванні гнійника стає смикаючим або пульсуючим, що позбавляє сну. При огляді виявляється значний набряк, гіперемія та різка болючість у ділянці ураженого пальця. Біль посилюється під час рухів. Палець перебуває у вимушеному положенні. Виявляється регіонарний лімфаденіт. На відміну від інших видів тендовагініту, при інфекційному тендовагініті виявляються ознаки загальної інтоксикації: підвищення температури тіла, слабкість, розбитість.

Якщо тендовагініт виник в області V пальця, гній може поширитися в ліктьову синовіальну сумку. При ураженні I пальця можливе поширення гнійного процесу променеву синовіальну сумку. У обох випадках розвивається тенобурсит. Якщо ліктьова та променева сумки повідомляються між собою (таке повідомлення є приблизно у 80% людей), може розвинутися флегмона кисті.

Поширення гною спричиняє погіршення стану хворого зі значним підвищенням температури, ознобом і вираженою слабкістю. Спостерігається значний набряк та вимушене положення пензля. Шкіра ураженої області багряно-синюшна. Пацієнт з тендовагінітом скаржиться на різкі болі, що посилюються при спробі рухів.

На ранніх стадіях (до формування гнійника) лікування інфекційного тендовагініту консервативне: іммобілізація гіпсовою або пластиковою лонгетою, новокаїнові блокади, спиртові примочки, УВЧ та лазеротерапія. При нагноєнні показано хірургічне лікування – розтин сухожильного піхви з його подальшим дренуванням. У до- та післяопераційному періоді проводиться антибіотикотерапія.

При тенобурситі та флегмоні кисті також необхідне хірургічне лікування, що полягає у широкому розтині, промиванні та подальшому дренуванні гнійних порожнин на фоні прийому антибіотиків. У віддаленому періоді після інфекційного тендовагініту може спостерігатись тугорухливість пальця внаслідок рубцевих змін в ділянці сухожилля. У разі розплавлення та загибелі сухожилля розвивається згинальна контрактура ураженого пальця.