Тендовагініт пензля

Тендовагініт пензля – це запалення, що вражає внутрішню оболонку піхви сухожилля згиначів та розгиначів пальців та кисті. Виникає внаслідок травм, постійної перенапруги м’язів, дегенеративних змін, ревматичних захворювань та інфекційних уражень. Може бути гострим чи хронічним, інфекційним чи асептичним. Виявляється болем, набряком та обмеженням рухів. При стенозуючому тендовагініті спостерігається синдром «клацаючого пальця» – відчуття перешкоди та клацання при згинанні або розгинанні. Діагноз виставляють на підставі клінічної картини, лікування зазвичай консервативне.

Тендовагініт пензля – гострий або хронічний запальний процес в області піхви сухожилля м’язів кисті та пальців. Частіше розвивається в результаті постійного перевантаження кисті при здійсненні рухів, що повторюються. Зазвичай виникає в середній частині сухожильних піхв, у гострій фазі переважає запалення, при хронічній течії поступово розвиваються дегенеративні зміни. Процес може поширюватися на сусідні тканини: сухожильні канали та тканину сухожиль. Лікування цієї патології здійснюють хірурги та ортопеди-травматологи.

Залежно від причин розвитку в травматології та ортопедії виділяють:

• Професійний асептичний тендовагініт кисті. Найпоширеніша форма захворювання. Виникає внаслідок навантаження тих чи інших сухожиль. Спочатку протікає гостро, часто перетворюється на хронічну форму. Вражає людей, які в силу професії або побутових обов’язків виконують рухи пензлем, що повторюються. У групі ризику знаходяться музиканти, друкарки, оператори ПК, теслярі, слюсарі, столяри, токарі, ковалі, прасувальники, шліфувальники, доярки ручного доїння, полірувальники.
• Реактивний асептичний тендовагініт кисті. Є реакцією організму на несприятливий вплив. Спочатку також протікає гостро, за несприятливих умов схильний до переходу в хронічну форму. Виникає при порушеннях місцевого кровопостачання, ревматичних захворювань тощо.
• Неспецифічний інфекційний тендовагініт кисті. Розвивається при контактному, гематогенному або лімфогенному занесення інфекції. Протікає гостро. Може виникати при рваних, колотих і різаних ранах, подряпинах і гнійничкових ураженнях шкіри в області сухожилля, а також за наявності вогнищ інфекції у віддалених органах.
• Специфічний інфекційний тендовагініт кисті. Спостерігається при специфічних інфекціях: туберкульозі, гонореї, сифілісі та бруцельозі. Зустрічається рідко, може протікати як гостро, і хронічно. Клінічні прояви залежить від виду збудника.

Розрізняють асептичну та інфекційну форму захворювання. Асептичний тендовагініт кисті розвивається внаслідок подразнення або пошкодження внутрішньої оболонки сухожильного піхви, запалення має серозний характер і протікає без участі мікроорганізмів. Інфекційний тендовагініт виникає при проникненні мікробів у сухожильну піхву, запалення частіше гнійне, характер запального процесу залежить від виду збудника. Інфекційний тендовагініт може бути специфічним чи неспецифічним. Неспецифічний зазвичай викликається пневмококами, стафілококами або стрептококами, специфічний – збудниками туберкульозу, гонореї, сифілісу тощо.

Асептичний тендовагініт розвивається гостро, в анамнезі зазвичай виявляється навантаження кисті (наприклад, тривала робота за комп’ютером). Пацієнт скаржиться на біль, що тягне, що посилюється при рухах. Область ураження набрякла, рухи обмежені. Іноді виявляється незначна локальна гіперемія та гіпертермія. У підгострому періоді хворі можуть скаржитися на неприємне відчуття зведеної кисті. При переході в хронічну форму болю стає менш інтенсивним і виникає тільки при рухах і пальпації області сухожилля. Набряк відсутній, при рухах може бути чути м’яке хрускіт.

Особливою формою хронічного асептичного тендовагініту кисті є стенозуючий тендовагініт, що зазвичай вражає жінок віком 40-50 років. При цій формі захворювання спостерігається набряк, локальне потовщення тканин, дискомфорт чи біль після навантаження. Згодом виникає утруднення згинання або розгинання пальця – на певній ділянці відчувається перешкода, при її подоланні чується клацання (синдром «клацаючого пальця»). У важких випадках подолання перешкод стає неможливим, формуються контрактури.

Для гострого неспецифічного інфекційного тендовагініту характерний інтенсивний больовий синдром на тлі вираженого набряку, місцевої гіперемії та гіпертермії. Спостерігаються ознаки загальної інтоксикації: слабкість, розбитість, підвищення температури, озноби, біль голови. При нагноєнні болю стають смикають, розпирають, можуть порушувати нічний сон. Рухи кисті різко обмежені. Специфічні інфекційні тендовагініти зазвичай протікають практично так само, як і неспецифічні, але виникають на тлі основного захворювання.

При гострому асептичному процесі накладають гіпсову лонгету, рекомендують надавати кінцівки високе положення. Призначають НПЗЗ (індометацин, бутадіон і т. д.) та УВЧ; після стихання гострих запальних явищ пацієнта направляють на електрофорез з гідрокортизоном та новокаїном, мікрохвильову терапію, ультрафіолетові промені та ультразвук. Найбільш ефективним способом запобігання переходу гострого процесу в хронічний є зменшення навантаження на сухожилля. Пацієнту радять змінити техніку виконання дій, що створюють надлишкове навантаження на кисть, або, якщо це неможливо, рекомендують змінити спеціальність.

При загостреннях хронічного асептичного тендовагініту проводять іммобілізацію кінцівки, призначають знеболювальні, протизапальні препарати, масаж, ЛФК, аплікації озокериту та електрофорез із лідазою. При стенозуючому тендовагініті виконують блокади з кортикостероїдними препаратами, у тяжких випадках може знадобитися хірургічне втручання – розтин або висічення сухожильного піхви.

При гострому неспецифічному інфекційному тендовагініті призначають знеболювальні, антибактеріальні препарати (зазвичай – антибіотики широкого спектру дії) та засоби для підвищення імунітету. При нагноєнні проводять розтин сухожильного піхви з подальшим дренуванням. У пацієнтів із специфічними процесами проводять лікування основної патології: при туберкульозі призначають протитуберкульозні препарати, при гонореї – препарати із групи пеніцилінів, фторхінолонів, тетрациклінів, а також цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди та азаліди.