Тендиніт колінного суглоба

Тендиніт колінного суглоба – це запалення та дегенерація сухожиль, розташованих у ділянці коліна. Основною причиною тендиніту є постійна перенапруга та мікротравматизація сухожиль. Ця патологія часто виявляється у спортсменів. Проявляється болями спочатку лише під час активного навантаження, а потім і у спокої, іноді виявляється гіперемія, локальний набряк та обмеження рухів. Діагноз виставляють на підставі скарг, анамнезу, клінічних симптомів, МРТ та УЗД. Для запобігання іншим захворюванням призначають рентгенографію. Лікування зазвичай консервативне.

Тендиніт колінного суглоба – запально-дегенеративний процес у сфері сухожиль колінного суглоба. Захворювання, як правило, вражає власну зв’язку надколінка (“коліно стрибуна”), вогнище запалення зазвичай локалізується в зоні прикріплення сухожилля до кістки, хоча може виникати і на будь-якій іншій ділянці сухожилля. Лікування патології здійснюють ортопеди-травматологи.

Тендиніт колінного суглоба виявляється у спортсменів, нерідко розглядається як професійне захворювання волейболістів, баскетболістів, тенісистів, футболістів та легкоатлетів. За даними дослідників у галузі спортивної медицини, ортопедії та травматології, хвороба частіше розвивається у чоловіків з великою вагою. Провокуючим фактором є постійні стрибки на твердому покритті. До сприятливих обставин ставляться:

• непродуманий режим тренувань;
• носіння незручного взуття;
• травми суглоба;
• тривалий прийом антибіотиків;
• патологія стоп (плоскостопи, вальгусна установка стоп);
• порушення постави;
• патологічні зміни хребта (зазвичай набуті).

У ряді випадків при ревматичних, паразитарних та інфекційних захворюваннях, ендокринних хворобах та порушеннях обміну розвивається вторинний тендиніт. Імовірність вторинного запального процесу у хворих на хронічні патології збільшується при підвищенні рівня фізичної активності.

При надмірних навантаженнях у тканині сухожилля розвиваються мікроушкодження. У зоні ушкоджень з’являються дрібні крововиливи, навколо яких формуються осередки асептичного запалення. Колагенові волокна в областях крововиливів руйнуються з утворенням ділянок некрозу, які в подальшому заміщуються рубцевою тканиною. Через зниження міцності сухожилля та пошкодження оточуючих волокон твердішою фіброзною тканиною з’являються нові мікоушкодження, запалення прогресує.

Тендиніти колінного суглоба класифікують з урахуванням кількох ознак:

• За механізмом: первинні та вторинні.
• За формою: гострі та хронічні.
• Через розвиток: травматичні, інфекційні, обмінні, аутоімунні, паразитарні.
• За видом запалення: гострий тендиніт може бути серозним або гнійним, хронічний – фіброзним або осифікуючим.

Первинне запалення власної зв’язки надколінка зазвичай розвивається тривалий час і протікає хронічно. Виділяють чотири клінічні стадії тендиніту. На першій стадії болю на передній поверхні колінного суглоба виникають тільки на піку інтенсивного фізичного навантаження. У спокої та при звичайних навантаженнях (у тому числі у процесі тренувань) больовий синдром відсутній.

На другій стадії тупі, іноді болі приступоподібні і дискомфорт з’являються при стандартних навантаженнях і зберігаються деякий час після тренувань. На третій стадії больовий синдром ще більше посилюється, дискомфорт та біль не зникають навіть після 4-8 годин повного спокою. На четвертій стадії через великі дегенеративні зміни сухожилля стає менш міцним, у його тканині з’являються надриви, можливий повний розрив.

Поряд із больовим синдромом, що виникає при навантаженнях, а потім і у спокої, характерною ознакою тендиніту є біль при пальпації та натисканні на сухожилля. При «коліні стрибуна» можливі болі при обмацуванні бугристості великогомілкової кістки та натисканні на надколінок. У деяких випадках виявляється невеликий локальний набряк та гіперемія ураженої області. Може спостерігатись незначне обмеження рухів. Іноді під час руху на відстані або за допомогою фонендоскопа можна прослухати незвичайні звуки – порипування або похрумкування.

Побічні тендиніти можуть розвиватися гостро. В цьому випадку болі швидко наростають протягом декількох днів, набряк виражений сильніше, ніж при хронічних процесах. В області сухожилля виявляється гіперемія, іноді гіпертермія шкіри. Явлення загальної інтоксикації нехарактерні, спостерігаються лише за гнійному запаленні.

При тривалому перебігу запальні процеси змінюються дегенеративними, розвивається тендиноз власної зв’язки надколінка. Ослаблення внаслідок запалення та дегенерації колагенових волокон збільшує ймовірність надривів та розривів сухожилля. Тендиніти спричиняють зниження стійкості до фізичних навантажень, перешкоджають спортивним заняттям і можуть стати причиною відходу з великого спорту.

Діагноз виставляється на підставі анамнезу, характерних клінічних проявів та даних додаткових досліджень. Інструментальні та лабораторні методики здебільшого малоінформативні, призначаються для диференціальної діагностики, виключення ускладнень, виявлення вторинних, тривало поточних чи осифікуючих тендинітів. Програма обстеження може включати такі процедури:

• Рентгенографія колінного суглоба. Зазвичай без змін, іноді на знімках помітно незначне потовщення м’яких тканин. При осифікації в тканині сухожилля виявляються вогнища звапніння.
• Інші візуалізаційні методи. КТ колінного суглоба, МРТ та УЗД колінного суглоба показові лише за наявності виражених патологічних змін. Визначається порушення структури, осередки дегенерації та надриви тканини сухожилля.
• Лабораторні дослідження. Зміни в аналізах виявляються лише за вторинних симптоматичних тендинітах. За наявності інфекції в крові виявляються ознаки запалення, при ревматичних захворюваннях визначаються антицирулінові антитіла та ревматоїдний фактор, при обмінних порушеннях підвищується рівень креатиніну та сечової кислоти.

Тендиніт диференціюють з травматичними, ревматичними та дегенеративними ураженнями колінного суглоба, у процесі диференціальної діагностики вирішальне значення мають дані рентгенологічного дослідження.

Лікування зазвичай консервативне, здійснюється в амбулаторних умовах. Операції виконуються рідко, показані при неефективності консервативних заходів та розривах зміненого сухожилля.

Консервативна терапія

Повністю припиняють тренування, проводять комплексну терапію, яка включає:

• Охоронний режим. Пацієнтам рекомендують спокій, за потреби здійснюють іммобілізацію гіпсовою або пластиковою лонгетою.
• Лікарські засоби. Призначають аналгетики та протизапальні засоби (напроксен, ібупрофен).
• Фізіолікування. Після усунення явищ гострого запалення хворих спрямовують на ЛФК, масаж, електрофорез із новокаїном, іонофорез, УВЧ та магнітотерапію.

При вираженому набряку, інтенсивному больовому синдромі та фіброзних змінах іноді використовують рентгенотерапію або виконують блокади з кортикостероїдними препаратами. Введення гормональних засобів здійснюють короткими курсами з інтервалом не менше ніж півроку, оскільки часте використання медикаментів цієї групи може прискорити дегенерацію сухожилля. Ефективним методом лікування тендинітів та тендинозів є ударно-хвильова терапія.

Збільшувати навантаження на суглоб слід поступово. У період ремісії пацієнтам радять розвантажувати уражену зв’язку, використовуючи спеціальні стрічки (тейпи) або фіксуючи колінний суглоб за допомогою ортезу. У деяких випадках хороший результат забезпечує прицільна робота з технікою та висотою стрибків (встановлено, що тендиніт частіше розвивається у спортсменів, які використовують жорстку стратегію приземлення, роблять більш високі стрибки та приземляються з глибшим присідом).

Хірургічне лікування

Показанням до хірургічного втручання є надриви та розриви сухожилля, а також відсутність позитивного ефекту від консервативної терапії протягом 1,5-3 місяців. Операцію проводять у плановому порядку за умов ортопедичного чи травматологічного відділення. Шкіру над областю ураження розтинають, зв’язковий канал розкривають, виробляють видалення патологічно змінених тканин.

Іноді для стимуляції відновного процесу вдаються до вишкрібання нижньої частини надколінка або виконують множинні насічки на сухожиллі з використанням традиційного або малоінвазивного ендоскопічного доступу. Кістозні утворення січуть відкритим шляхом. При великих надривах та розривах виконують хірургічну реконструкцію зв’язки надколінка.

У післяопераційному періоді призначають антибіотики, анальгетики, ЛФК, фізіотерапевтичні процедури та масаж. Тренування дозволяють приступати тільки після завершення реабілітаційних заходів.

При ранньому початку лікування та своєчасному коригуванні рівня фізичних навантажень прогноз сприятливий. Запальні явища зникають без істотного зниження міцності сухожилля. При тривалому перебігу спостерігається переродження сухожильної тканини, що загрожує зниженням стійкості до навантажень і підвищеною ймовірністю травм сухожилля. Наголошується тенденція до рецидивування при перевантаженнях коліна.

Заходи щодо запобігання тендиніту включають поступове підвищення інтенсивності фізичних навантажень, продуманий режим тренувань, носіння зручного взуття, запобігання травматичним ушкодженням суглоба, нормалізацію маси тіла. Пацієнтам із травмами та захворюваннями колінного суглоба в анамнезі при заняттях спортом рекомендується використовувати ортези.