Тепловий удар

Тепловий удар – Це результат перегрівання організму, раптова загальна гіпертермія, що супроводжується порушенням функцій різних органів та систем. Причиною стає інтенсивний тепловий вплив та низька швидкість адаптації до підвищеної температури навколишнього середовища. Може супроводжуватися асфіксією, судомами, галюцинаціями, маренням, нудотою, блюванням та втратою свідомості. У важких випадках можлива кома та летальний кінець. Діагноз виставляється на підставі анамнезу та клінічної картини. Лікування консервативне.

Тепловий удар – стан гіпертермії, викликаний інтенсивним тепловим впливом і супроводжується порушенням діяльності різних органів та систем. Може виникати у людей будь-якого віку та статі, проте частіше страждають діти, огрядні хворі та пацієнти похилого віку. У першому випадку це обумовлено незрілими механізмами терморегуляції організму, у другому – підвищеним навантаженням на систему терморегуляції та серцево-судинну систему, у третьому – поганою фізичною формою та наявністю різних хронічних захворювань.

На відміну від сонячного удару, тепловий удар не обов’язково виникає під впливом сонячних променів. Він може розвинутися як у відкритому просторі, і у приміщенні, як у сонячну, і у похмуру погоду. Виникненню цього стану можуть сприяти умови професійної діяльності, наприклад, робота в гарячому цеху або на будмайданчику (влітку). У легких випадках допомога може бути надана самостійно, при тяжких теплових ударах необхідне лікування за участю лікарів швидкої допомоги та реаніматологів.

Існують дві основні, найчастіше тісно пов’язані між собою причини розвитку теплового удару: тепловий вплив та недостатня швидкість пристосування організму до несприятливих умов зовнішнього середовища. Імовірність розвитку та ступінь удару залежать від тривалості перебування людини в умовах підвищеної температури навколишнього середовища, інтенсивності теплового впливу, віку людини, індивідуальних особливостей його організму (алергічні реакції, метеочутливість тощо), прийому деяких лікарських препаратів (інгібіторів МАО, трициклічних антидепресантів) , амфетамінів), алкоголю та наркотичних засобів, наявності або відсутності хронічних захворювань внутрішніх органів.

Тепловим ударам більше схильні люди, які страждають на гіпертонічну хворобу, серцево-судинні захворювання, хвороби щитовидної залози, цукровий діабет і деякі інші ендокринні захворювання, вегето-судинну дистонію, бронхіальну астму, нервово-психічні захворювання, аномез , а також нещодавно перенесли інсульт або інфаркт міокарда.

Крім того, до несприятливих обставин відносять надмірну вагу, порушення метаболізму, вік менше 6-7 років, літній вік та період вагітності. Сприятливими факторами є висока фізична активність (заняття спортом, напружена робота), підвищена вологість повітря, занадто теплий або занадто закритий одяг з ефектом парника, сильне зневоднення, період акліматизації при переїзді або виїзді на відпочинок у країну зі спекотним кліматом.

За класифікацією Аджаєва існує чотири ступені перегрівання організму. При першому ступені (стійкому пристрої), що спостерігається при температурі навколишнього середовища приблизно 40 градусів, відзначається нормальна тепловіддача, адекватна тепловому навантаженню на організм. Тепло видаляється шляхом випаровування вологи з дихальних шляхів та зі шкірних покривів. Стан задовільний, можливі суб’єктивні скарги на дискомфорт у зв’язку із надто високою зовнішньою температурою. Часто відчувається небажання рухатися, млявість, сонливість.

При другому ступені (частковому пристрої) температура навколишнього середовища становить близько 50 градусів. В цих умовах організм не встигає компенсувати теплове навантаження випаровуванням вологи, в тілі відбувається накопичення тепла. Можливе підвищення температури тіла до 385 градусів, підвищення систолічного тиску на 5-15 мм рт. ст. та зниження діастолічного тиску на 10-20 мм рт. ст. Відзначається посилення легеневої вентиляції, збільшення хвилинного та систолічного серцевого об’єму, почастішання пульсу на 40-60 уд/хв., профузне потовиділення та почервоніння шкірних покривів.

При третьому ступені (зриві пристосування) температура середовища досягає 60 градусів і більше, температура тіла може підвищуватися до 39,5-40 градусів. Виявляється підвищення тиску систоли на 20-30 мм рт. ст. та зниження діастолічного тиску на 30-40 мм рт. ст. іноді виникає ефект «нескінченного тону» (діастолічний тиск не визначається). Систолічний серцевий об’єм зменшується, частота пульсу збільшується до 160 уд/хв. Легенева вентиляція різко посилена. Шкіра червона, покрита краплями поту. Потерпілий пред’являє скарги на головний біль, тиск у скронях, серцебиття та відчуття сильної спеки. Може спостерігатись рухове занепокоєння.

При четвертому ступені (відсутності пристосування) розвивається власне тепловий удар, стан, що супроводжується різкими порушеннями діяльності нервової, серцево-судинної та інших систем. У тяжких випадках спостерігається ацидоз, ДВЗ-синдром та ниркова недостатність. Можливий крововилив у мозок або набряк легень. За аналізом крові визначається гіпофібриногенемія, лейкоцитоз та тромбоцитопенія, за аналізом сечі – протеїнурія, лейкоцитурія та циліндрурія. Одним із небезпечних ускладнень є серцева недостатність, яка виникає внаслідок різкого падіння АТ, зниження наповнення та швидкості кровотоку та погіршення мікроциркуляції, що супроводжується швидким розвитком дистрофічних змін у серцевій тканині.

З урахуванням провідних симптомів у реаніматології, травматології та ортопедії виділяють чотири форми теплового удару:

• Піретична форма – найяскравішим симптомом є підвищення температури тіла до 39-41 градусів.
• Асфіксічна форма – першому плані виходить пригнічення дихальної функції.
• Церебральна або паралітична форма – на тлі гіпертермії та гіпоксії виникають судоми, іноді з’являються галюцинації та елементи марення.
• Гастроентерична або диспепсична форма – супроводжується нудотою, блюванням, діареєю та затримкою сечовипускання.

Існує три клінічні ступені тяжкості патології. При першому ступені спостерігається швидко наростаюча слабкість, млявість, сонливість, тупий ниючий головний біль, почуття тяжкості в грудях, потреба зітхнути на повні груди, слабо виражена або помірна нудота. Шкірні покриви бліді, покриті краплями поту, зіниці розширені, відзначається почастішання дихання та пульсу. Температура тіла зазвичай у межах норми.

Другий ступінь супроводжується відчуттям вираженої м’язової слабкості, шумом і дзвоном у вухах. Потерпілому важко рухатися, важко підняти голову чи руки. Головний біль стає розлитим, більш інтенсивним. Нудота наростає, можливе блювання. Дихання переривчасте, прискорене. Виражена тахікардія. Виявляється зневоднення та порушення координації рухів (статична та динамічна атаксія). Температура тіла підвищена до 39-40 градусів. Можливі непритомності.

При третьому ступені відзначається різка зміна кольору шкірних покривів – від гіперемії до ціанотичності. Спостерігається занепокоєння та психомоторне збудження. Подих поверхневий, пульс ниткоподібний, рефлекси ослаблені. Можливі клоніко-тонічні судоми, маячня, кінестетичні, аудіальні та візуальні галюцинації. Температура тіла різко збільшена. За відсутності кваліфікованої допомоги настає кома та летальний кінець.

У дітей через незрілість механізмів терморегуляції тепловий удар може розвинутися за відносно невисокої температури зовнішнього середовища та досить нетривалого теплового впливу. За легкого ступеня теплового удару малюк стає примхливим, млявим, скаржиться на нудоту і головний біль, не хоче грати, намагається прилягти, втрачає апетит. Пульс прискорений, особа гіперемована, зіниці розширені. Шкіра спітніла, гаряча на дотик, при цьому температура тіла зазвичай не перевищує 37 градусів. Часто спостерігається блювання та носові кровотечі.

При середній мірі тяжкості відзначається головний біль, млявість та погане самопочуття, порушення координації рухів, хиткість ходи, тахікардія, утруднення дихання та часте блювання. Температура тіла підвищена до 39 градусів, у деяких постраждалих виникають непритомності. При тяжкому ступені розвивається гарячковий стан, спостерігається судомний синдром, температура тіла підвищена до 40-41 градуса, можлива кома.

Діагноз встановлюється на підставі характерного анамнезу, скарг хворого та результатів об’єктивного огляду. Для оцінки тяжкості стану проводять вимірювання температури тіла, визначення пульсу та артеріального тиску. При ознаках ураження різних органів та систем призначають відповідні інструментальні та лабораторні дослідження.

Необхідно якнайшвидше перенести потерпілого в прохолодне місце, зняти зайвий одяг, покласти прохолодні компреси на лоб, область грудей, пахвинну область, кисті рук, ікри та пахвові області. Компреси повинні бути саме прохолодними, але в жодному разі не крижаними, оскільки контраст температур може спровокувати судинний колапс. Якщо є можливість, можна здійснювати повторне обтирання слабким розчином оцту або звичайною водою. Хворому треба давати щедре питво: неміцний солодкий чай, негазовану мінеральну воду або очищену воду. При порушеннях серцевої діяльності слід використовувати корвалол, кордіамін або валідол та негайно викликати швидку допомогу.

При непритомності постраждалого укладають, трохи опускаючи голову і піднімаючи ноги. До скронь додають холодні компреси, до носа підносять нашатир. Акуратно аплодують хворого по щоках або масажують вушні раковини. Після виходу з непритомності напувають солодким чаєм. При тепловому ударі не слід давати потерпілому алкоголь, міцний чай чи каву – це може погіршити його стан і спровокувати посилення порушень серцевої діяльності.

Кваліфіковану медичну допомогу при тепловому ударі надають працівники швидкої допомоги, лікарі-реаніматологи, кардіологи та інші спеціалісти. За потреби здійснюють непрямий масаж серця, роблять штучне дихання. Проводять внутрішньовенні вливання сольових розчинів, для нормалізації серцевої діяльності підшкірно вводять кордіамін. При тяжкому ступені постраждалого госпіталізують, здійснюють реанімаційні заходи, включаючи інтубацію, катетеризацію підключичної вени з подальшим вливанням розчинів, стимуляцію серцевої діяльності, оксигенотерапію тощо.

Прогноз зазвичай сприятливий. Профілактика теплового удару полягає у використанні одягу з натуральних матеріалів, регулярному провітрюванні або установці кондиціонерів, вживанні достатньої кількості рідини, виключенні великих фізичних навантажень у найспекотніший годинник, носінні легких головних уборів під час перебування на вулиці. При роботі в умовах підвищеного теплового режиму слід щогодини робити короткочасні перерви та вибирати відповідний спецодяг.