Тетрациклінові зуби

Тетрациклінові зуби – Різновид системної гіпоплазії, що виникає в результаті прийому вагітною жінкою або дитиною антибіотиків тетрациклінового ряду. Основні скарги зводяться до появи естетичного дефекту. Спостерігається дисколорит – колір зубів варіює від лимонножовтого до темно-коричневого. Для тетрациклінових зубів також характерне порушення структури емалі. Діагностика включає збирання анамнезу, фізикальний огляд, рентгенографію. При виявленні тетрациклінових зубів проводять ремінералізуючу терапію. Основними методами усунення естетичного дефекту є відбілювання, реставрування, ламінування зубів керамічними вінірами.

Тетрациклінові зуби – стійкий дисколорит, який виникає внаслідок відкладення у твердих тканинах зуба комплексних сполук тетрацикліну з кальцієм та супроводжується порушенням процесів гістогенезу. Нині системну гіпоплазію медикаментозного походження діагностують дедалі рідше. Серед загальної кількості некаріозних уражень поширеність тетрациклінових зубів становить 9%. Появі пігментації зубів внаслідок прийому тетрацикліну схильні однаково представники обох статей. У зв’язку з тим, що тетрациклінові зуби за своєю суттю є незворотним стійким дисколоритом, антибіотики цієї групи слід призначати вагітним жінкам та дітям до 12 років лише у разі нагальної потреби.

Основною причиною тетрациклінових зубів є прийом антибіотиків групи тетрацикліну в період формування, мінералізації емалі та дентину. Медикаментозний дисколорит тимчасових зубів у дитини може виникнути, якщо жінка приймала тетрацикліни у другому та третьому триместрах вагітності. При цьому фарбуються ріжучі краї різців, жувальні поверхні молярів. Якщо прийом тетрациклінів збігся з 9 місяцем внутрішньоутробного розвитку плода, до зміни кольору найбільш схильні перші постійні моляри. Призначення тетрациклінів у дитячому віці призводить до фарбування постійних зубів.

Тетрациклін має властивість зв’язуватися з кальцієм, утворюючи стійкі сполуки, та відкладатися у тих точках, де на момент прийому препарату відбуваються процеси мінералізації. Найбільш схильні до токсичного впливу емаль, дентин, а також кістки скелета. Поряд із пігментацією при тетрациклінових зубах спостерігається порушення процесів гістогенезу. Це зумовлено тим, що тетрацикліни утворюють тісний зв’язок з 30S субодиницею рибосоми і блокують подальше приєднання аміноацил-тРНК до А-центру рибосоми, що призводить до порушення елонгації поліпептидного ланцюжка. Збій на етапі синтезу білка змінює процеси формування первинних кристалів гідроксіапатитів у твердих тканинах зуба.

Для тетрациклінових зубів характерна стійка зміна кольору. В результаті прийому тетрацикліну коронки набувають лимонно-жовтий або сіро-жовтий відтінок. Виразність фарбування тетрациклінових зубів перебуває у прямому кореляційному зв’язку з видом препарату, сумарним дозуванням. Після дводенного прийому антибіотиків тетрациклінового ряду на зубах може з’явитися жовта смужка товщиною в 1 мм. Також доведено, що лікарські засоби на основі диметилхлортетрацикліну агресивніше впливають на тверді тканини, викликаючи темно-коричневу або буру незворотну пігментацію. Окситетрациклін менш токсичний.

Під час огляду тетрациклінових зубів виявляються поперечні смуги. Внаслідок порушення процесів гістогенезу спостерігаються ознаки системної гіпоплазії. Емаль тетрациклінових зубів тонка та тендітна, швидко сколюється. У зв’язку з недосконалою структурою тетрациклінові зуби більш вразливі до каріозного процесу. Під впливом ультрафіолетових променів щічні поверхні тетрациклінових зубів темніють, тоді як ступінь фарбування оральних та жувальних поверхонь залишається незмінною.

Постановка діагнозу тетрациклінові зуби виходить з аналізу даних анамнезу, клінічного обстеження, результатів додаткових методів дослідження. У ході опитування вдається з’ясувати, коли і в якому дозуванні було призначено тетрацикліни. Під час огляду лікар-стоматолог виявляє змінені у кольорі коронки зубів. Є ознаки гіпоплазії емалі. При зондуванні тетрациклінових зубів емаль шорстка, пігментовані ділянки безболісні. При направленні ультрафіолетового проміння на коронки тетрациклінових зубів відзначається позитивний симптом флуоресценції. Згодом під впливом світла дисколорит стає більш вираженим, і зуби втрачають здатність до свічення.

При нанесенні на поверхню пігментацій тетрациклінових зубів метиленового синього фарбування немає. На ортопантомограмі патологічні зміни відсутні. Диференціюють тетрациклінові зуби з флюорозом, уродженим дисколоритом в результаті резус-конфлікту, а також зі спадковими вадами розвитку емалі та дентину (недосконалим амелогенезом, синдромом Стентона-Капдепона, дисплазією дентину). Фізичне обстеження проводить дитячий стоматолог-терапевт.

Основними напрямками лікування тетрациклінових зубів є ремінералізуюча терапія у поєднанні з подальшим реставруванням склоіономерними цементами, компомерами або композитами, відбілювання, протезування. З метою заповнення мінерального складу емалі показані аплікації кальцій- та фторовмісних препаратів. Також ремтерапія може проводитися шляхом електро- та фонофорезу. З лікарських засобів у стоматології найчастіше використовують глюконат кальцію та фторид натрію. У дитячому віці для усунення естетичного дефекту реставрують щічні поверхні тетрациклінових зубів склоіономерним цементом. Достоїнствами цього матеріалу є відсутність необхідності кислотного протруювання (що у пацієнтів з тетрацикліновими зубами може призвести до ще більшої демінералізації твердих тканин), хороша адгезія до дентину та емалі, карієспротекторний ефект, що досягається за рахунок виділення іонів фтору.

У дітей старшої вікової категорії для усунення дисколориту проводять ламінування щічних поверхонь зубів по лінії посмішки методом прямого вінірингу композитами. Комбіноване відбілювання тетрациклінових зубів виявляється малоефективним, тому що через рік після процедури зуби набувають попереднього забарвлення. Серед ортопедичних методів корекції кольору тетрациклінових зубів найчастіше застосовують мікропротезування. З цією метою для усунення дисколориту фіксують керамічні вініри або вкривають уражені зуби коронками.

Так як тетрациклінові зуби відносяться до стійкого незворотного дисколориту, відбілювання не дає бажаних результатів, рецидив спостерігається протягом найкоротшого відрізку часу. Оптимальним методом усунення естетичного дефекту є протезування.