Токсикоманія

Токсикоманія – Болюча пристрасть до речовин, що не входять до офіційного списку наркотичних препаратів. З погляду біологічних процесів різниця між токсикоманією та наркоманією відсутня, відмінність полягає лише у соціально-юридичних факторах. Кошти, що викликають токсикоманію, провокують стан, що нагадує алкогольне чи наркотичне сп’яніння. При тривалому вживанні змінюється особистість хворого, виникають психічні та соматичні порушення. При припиненні прийому розвивається абстинентний синдром.

Токсикоманія – зловживання психоактивними лікарськими засобами, засобами побутової хімії та іншими речовинами, що не входять до списку наркотичних засобів. Розмежування токсикоманії та наркоманії має суто юридичний характер. З погляду медицини це – аналогічні стани, що супроводжуються розвитком залежності з подальшою зміною особистості, погіршенням соціального статусу, порушенням фізичного та психічного здоров’я.

Офіційно до токсикоманій відносять будь-які хімічні залежності від легальних речовин, у тому числі – від тютюну, алкоголю, снодійних та седативних препаратів тощо. речовин, що належать до групи засобів побутової та (рідше) промислової хімії. Лікуванням усіх видів токсикоманії займаються фахівці у галузі наркології.

Токсикоманії з використанням засобів побутової хімії розглядаються переважно як проблема дітей та підлітків, середній вік пацієнтів, які страждають на токсикоманію, становить 12-14 років. У дорослих людей токсикоманії, пов’язані з вживанням побутових та промислових хімічних препаратів, зустрічаються рідко. Серед засобів, що вживаються при токсикоманії – ацетон, розчинники для нітрофарб, бензин, пальне для авіамоделей, лак для взуття, засоби для виведення плям і клеї.

Психоактивна дія цих засобів забезпечується за рахунок ацетону, гексану, бензолу, толуолу, ксилолу, трихлоретану, трихлоретилену, герхлоретилену та деяких інших компонентів. Всі перелічені хімічні засоби відрізняються високою токсичністю та швидкою випаровуваністю. Найбільшу небезпеку з точки зору віддалених наслідків становлять засоби для виведення плям, толуол і етиловані бензини, які дуже швидко починають впливати на інтелект підлітків.

У групі ризику розвитку токсикоманії переважають безпритульні діти та діти з неблагополучних сімей, проте засобами побутової хімії можуть почати зловживати й соціально благополучні підлітки. Це пов’язано з особливостями психіки, властивими підлітковому віку: прагненням до незалежності, цікавістю, недостатньо розвиненою волею, схильністю до наслідування «авторитетів» (одноліткам з тієї ж компанії, які вже страждають на токсикоманію) і слабкою здатністю оцінювати віддалені наслідки власних вчинків.

Через відсутність матеріальних засобів та проблем при спробі дістати речовини, що викликають зміни свідомості, підлітки використовують легкодоступні хімічні препарати, які можна знайти вдома або купити на кишенькові гроші. Усі засоби застосовують, вдихаючи пари. Інші варіанти використання при токсикоманії не застосовні або через відсутність ефекту, або через безпосередню небезпеку для життя. Виразність дії залежить від глибини вдиху і концентрації речовини у парах, що вдихаються.

На початкових стадіях токсикоманії вживання стимулюється барвистими сноподібними галюцинаціями. Через індивідуальні особливості реагування залежність виникає не у всіх підлітків. Деякі діти відчувають занадто слабку ейфорію, у момент вживання в них превалюють виражені негативні соматичні симптоми: нудота, блювання та біль голови. Якщо дитина отримала задоволення при першому-другому вживанні, вона починає нюхати речовину регулярно. Потяг виникає вже після 5-6 прийомів.

Згодом організм “пристосовується” до постійного вживання хімічних речовин. Головний біль та нудота зменшуються або зникають, порушення координації рухів стають менш вираженими. Ейфорія настає швидше, підліток навчається частково керувати своїми галюцинаціями. При цьому доза речовини, яка потрібна для досягнення попереднього ефекту, зростає в 2-3 рази. Розвивається залежність. Коло інтересів звужується, дитина спілкується переважно з іншими токсикоманами, нюхає хімічний засіб як у компанії, так і на самоті. Припинення прийому викликає виражений синдром відміни.

При токсикоманії із застосуванням засобів побутової хімії відзначається короткочасність ейфорії. Вирізняють три стадії дії психоактивної речовини. На першій стадії у підлітка, який страждає на токсикоманію, виникає стан, що нагадує алкогольне сп’яніння. Він відчуває покращення настрою, комфорт, приємне тепло та незначну оглушеність, що супроводжується шумом у голові. Якщо прийом речовини припинити, дитина досить швидко повертається до свого нормального стану.

Якщо пацієнт продовжує вдихати пари, настає наступна фаза. Виникає легкість та почуття безтурботності. Дитина відчуває безпричинну радість, їй хочеться співати та сміятися. Багато підлітків припиняють вживання на цій стадії, оскільки бояться небезпечних наслідків. При продовженні вдихання хімічного засобу друга фаза перетворюється на третю. На зміну веселості приходять «мультики» – барвисті зорові та слухові галюцинації. Тривалість цієї стадії може становити до 2 годин, після закінчення спостерігається пригніченість, млявість, втома і розбитість.

Токсикоманія з вдиханням парів бензину розвивається за рахунок ксилолу, бензолу та толуолу. Токсикомани нюхають змочену бензином тканину. Виражений ефект настає приблизно 10 хвилин після початку вживання. Після кашлю і першіння в горлі, обумовлених дратівливою дією парів, настає початкова стадія сп’яніння, що супроводжується тахікардією, гіперемією обличчя, розширенням зіниць, хиткістю ходи та погіршенням координації рухів. Якщо підліток продовжує вдихати бензин, можливе виникнення марення та галюцинацій. При припиненні вживання протягом півгодини на зміну ейфорії приходять дратівливість, слабкість, розбитість, біль голови та нудота.

Токсикоманія з вдиханням парів ацетону відрізняється від інших токсикоманій практично миттєвим розвитком ейфорії та яскравістю галюцинацій. Сп’яніння виникає вже після кількох вдихів. На фоні легкості та підйому настрою з’являється порушення орієнтації у часі у поєднанні з яскравими, барвистими галюцинаціями (зазвичай – сексуальними). Зв’язок із навколишнім світом втрачається, підліток не реагує на те, що відбувається. Після закінчення дії засобу з’являється дратівливість, нудота, слабкість та занепад сил.

Токсикоманія з вдиханням парів клею – один із найнебезпечніших видів токсикоманії з урахуванням високого ризику для життя, зумовленого способом прийому психоактивної речовини. Клей нюхають, наливаючи його в пакет, а потім надягаючи пакет на голову. Іноді через сп’яніння, що швидко настає, діти не встигають зняти пакет з голови, щоб забезпечити собі доступ повітря, і гинуть від задухи. При вживанні клею, як і за інших токсикоманіях, виникає ейфорія, що переходить у галюцинації. Закінчення дії засобу супроводжується апатією, розбитістю, нудотою та головним болем.

Токсикоманія з вдиханням пари розчинників характеризується порушеннями свідомості у поєднанні з різкими коливаннями настрою. Бурхлива радість може чергуватись з раптовими нападами гніву. Через деякий час виникає підйом настрою, слухові та зорові галюцинації, що змінюються нудотою, головним болем, млявістю та вираженою розбитістю.

При токсикоманії стан та поведінка підлітка змінюються. Насторожуючими ознаками для батьків мають стати незрозуміле нездужання, порушення сну, млявість, біль голови, апатія, втрата інтересу до навчання, занять у гуртках і секціях. При будь-якій тривало існуючій токсикоманії (від року і більше) виникають виражені психічні та соматичні порушення. Маса тіла дитини зменшується, її нігті і волосся стає ламким. Колір шкіри хворий, землистий, обличчя одутле. На шкірі у зонах контакту з хімічною речовиною з’являються запальні вогнища. Характерна млявість, сонливість, труднощі при засвоєнні нової інформації, відставання у навчанні. Згодом розвивається деменція.

Абстинентний синдром виникає після 3-6 місяців регулярного прийому хімічних засобів. Припинення вживання речовини при токсикоманії супроводжується злістю, агресією, розладами сну та апетиту, головними болями, розширенням зіниць, тремтінням кінцівок та судомними посмикуваннями м’язів. Яскраво виражена тривожність, дратівливість і дисфорія змінюються тугою, млявістю та заціпенінням. Тривалість синдрому відміни становить близько 2 тижнів, залишкові явища абстиненції можуть зберігатися протягом півтора місяця.

При токсикоманії потрібне тривале багатоетапне лікування з наступним спостереженням. Спочатку пацієнта, який страждає на токсикоманію, поміщають у наркологічний або психіатричний стаціонар. Здійснюють боротьбу з абстинентним синдромом, проводять дезінтоксикаційні заходи: переливають сольові розчини та розчин глюкози, призначають вітаміни, ноотропні препарати та засоби для нормалізації функцій внутрішніх органів. При необхідності при токсикоманії використовують гемодіаліз, гемосорбцію чи метод форсованого діурезу.

Паралельно проводять роботу з нормалізації психічного стану пацієнта. При делірії застосовують транквілізатори та нейролептики, при вираженій депресії – антидепресанти. Оскільки нейролептики допомагають знизити потяг до токсичних речовин і нівелюють порушення поведінки, препарати цієї групи продовжують використовувати і після усунення явищ гострого психозу. Поряд з медикаментозною терапією здійснюють електростимуляцію та рефлексотерапію. Хворих з токсикоманією направляють на індивідуальну та групову психотерапію.

Продуктивність роботи з дітьми та підлітками, які страждають на токсикоманію, підвищується за участю всіх членів сім’ї. Лікар нарколог розмовляє з батьками пацієнта, роз’яснюючи їм особливості, характер і наслідки токсичної залежності, після чого направляє їх до психотерапевта. У ході сімейної терапії переглядаються відносини в сім’ї, методи виховання та контролю за дитиною. Участь батьків дає можливість усунути сімейні проблеми та протиріччя, які, можливо, стали причиною прийому токсичних речовин. А правильно організований контроль та грамотна підтримка з боку інших членів сім’ї дозволяють підвищити впевненість підлітка у власних силах та збільшити ймовірність одужання.

Прогноз при токсикоманії залежить від тривалості вживання, сімейних умов, наявності чи відсутності психічних розладів та порушень інтелекту. Психічно збережені діти з невеликим стажем вживання за умови правильного підходу (організації режиму дня, доброзичливих відносинах у сім’ї, зміні кола спілкування) мають високі шанси повністю відмовитися від вживання летких хімічних речовин. При бездоглядності та великій тривалості вживання прогноз погіршується. На тлі первісного розладу розвиваються політоксикоманії, прогресують особистісні та інтелектуальні розлади. При виражених інтелектуальних порушеннях діагностується недоумство.