Трахеїт у дитини

Трахеїт у дитини – респіраторне захворювання, що характеризується інфекційно-запальною поразкою трахеї різної етіології. Трахеїт у дитини протікає з нападами сухого кашлю, садіння за грудиною, підвищенням температури. Діагностика трахеїту у дитини базується на даних клінічної картини, аускультації, ларингоскопії, трахеобронхоскопії. Терапія трахеїту у дитини включає призначення етіотропних противірусних чи антибактеріальних препаратів, що відхаркують; фізіотерапію (інгаляції, УВЧ, електрофорез, індуктотермію), гірчичники, розтирання грудної клітки.

Гострий трахеїт у дитини, як правило, має вірусну етіологію: у більшості випадків його збудниками виступають віруси грипу, парагрипу, риновіруси, аденовіруси, респіраторно-синцитіальний вірус та ін. Бактеріальний трахеїт у дитини зазвичай розвивається слідом за перенесеною вірусною інфекцією стороннім тілом, недавньою інтубацією та іншими причинами. Серед бактеріальних агентів у дітей встановлено етіологічну роль пневмокока, стафілокока, стрептокока, гемофільної інфекції, мораксели та ін. Грибкові трахеїти (трахеомікози), обумовлені аспергільозом, актиномікозом, кандидозом, у педіатрії зустрічаються рідко.

Трахеїт у дитини може розвиватися при інфекційних захворюваннях, що протікають з ураженням верхніх дихальних шляхів (кору, скарлатину, кашлюку, дифтерії та ін), тобто носити вторинний характер. Алергічний трахеїт розвивається при підвищеній сенсибілізації організму дитини до харчових, лікарських, грибкових алергенів, домашнього пилу.

Прогресування трахеїту у дитини сприяє вдиханні сухого, запиленого або холодного повітря, переохолодження, пасивне та активне куріння, порушення носового дихання (при викривленні носової перегородки, аденоїдах, гіпертрофічному риніті та ін.), хронічній інфекції (тонзиліті у дітей, гайморит, .

Затяжний або хронічний перебіг трахеїту зазвичай відзначається у дітей із гіпотрофією, рахітом, діатезом, гіповітамінозами, зниженням імунітету.

За характером клінічного перебігу розрізняють гострий та хронічний трахеїт. За походженням трахеїт у дитини може бути первинним (самостійне захворювання) та вторинним (прояв основної інфекції). Залежно від поєднання з ураженням інших відділів респіраторного тракту трахеїт у дитини може протікати у формі ринофаринготрахеїту, ларинготрахеїту, трахеобронхіту.

За патоморфологічними змінами в трахеї, що розвиваються при хронічному запаленні, розрізняють гіпертрофічну форму (з розширенням судин і набуханням слизової оболонки) та атрофічну форму трахеїту (з витонченням слизової оболонки). З урахуванням причин виникнення виділяють інфекційний (вірусний, бактеріальний, грибковий, змішаний) та алергічний трахеїт у дітей.

Найчастіше трахеїт у дитини починається як звичайна вірусна інфекція: з нежиті, першіння та болю в горлі, рефлекторного кашлю, загальної слабкості, головного болю, підйому температури. Патогномонічною ознакою трахеїту у дитини є нападоподібний, сухий і хворобливий кашель, особливо виражений в нічний годинник або незабаром після пробудження. Провокувати нападоподібний кашель може глибокий вдих, плач дитини, перепад температури повітря (наприклад, при виході з приміщення на вулицю).

Приступи кашлю тривають від кількох хвилин до кількох годин, нерідко супроводжуються блюванням. Під час і після кашльового нападу відзначається печіння, тупий біль, що садить, за грудиною і між лопатками. Боячись спровокувати черговий напад кашлю, діти обмежують глибину вдиху, через що їхнє дихання стає прискореним і поверховим. Під час кашльового нападу спостерігаються типові міжреберні ретракції – рухи м’язів міжреберій.

На стадії сухого катарального трахеїту мокротиння відкашлюється важко і зазвичай має вигляд в’язких слизових грудочок. Через кілька днів секрет стає слизово-гнійним і відокремлюється вільніше, внаслідок чого кашель перестає завдавати дитині хворобливих відчуттів.

Симптоми трахеїту зв’язування дуже нагадують клініку ларингіту у дітей. Ця форма захворювання супроводжується нав’язливим «гавкаючим» кашлем, болем у горлі, осиплістю голосу і при переході запалення на горло може ускладнюватися стенозуючим ларинготрахеїтом (хибним крупом).

При хронічному трахеїті дитини турбує постійне покашлювання вдень та нав’язливі кашльові напади в нічний час, порушення голосу на кшталт дисфонії, субфебрилітет, загальна слабкість.

Особливо небезпечний перебіг трахеїту у грудних дітей, оскільки через нерозвиненість кашльового рефлексу дитина не може продуктивно відкашлювати мокротиння. У цьому випадку трахеїт у дитини може ускладнитись трахеобронхітом, бронхопневмонією, бронхіолітом, а також дихальною недостатністю аж до асфіксії.

Діагностика трахеїту у дитини ґрунтується на клінічних, аускультативних, ендоскопічних та лабораторних ознаках. Крім педіатра, дитина з підозрою на трахеїт має бути проконсультована дитячим отоларингологом, дитячим пульмонологом та алергологом-імунологом.

Зазвичай при трахеїті у дитини вислуховуються сухі хрипи, що свисчать, жорстке дихання. За допомогою ендоскопії у дітей (ларингоскопії, трахеобронхоскопії) при гострому трахеїті виявляється набрякла, яскраво-червоного кольору слизова оболонка трахеї, нерідко – точкові крововиливи; незначна кількість в’язкого секрету. Збір мокротиння для бакпосева на мікрофлору у дітей ускладнений, тому з діагностичною та лікувальною метою проводиться трахеальна аспірація з наступним вірусологічним, бактеріологічним або ПЛР-дослідженням секрету.

Рентгенографія грудної клітки дитині проводиться для виключення ускладнень у вигляді бронхіту та пневмонії. Супутні трахеїту у дитини захворювання носоглотки виявляються за допомогою риноскопії, фарингоскопії, рентгенографії придаткових пазух носа, посіву матеріалу зі зіва, постановки алергопроб.

Важливими режимними моментами терапії трахеїту є підтримання достатньої вологості повітря, проведення щоденного вологого прибирання, виключення контакту дитини з дратівливими факторами (димом, ароматизаторами та ін.), обмеження голосового навантаження.

Етіотропна терапія трахеїту у дітей при необхідності проводиться противірусними (інтерферон, альфа-інтерферон), антигістамінними засобами (мебгідролін, цетиризин, дезлоратадин та ін.). При підтвердженні бактеріальної природи трахеїту у дитини призначаються системні протимікробні препарати (фторхінолони, цефалоспорини, пеніциліни, макроліди), а також антибіотики місцевої дії у вигляді спрею.

Для усунення виснажливого сухого кашлю використовуються протикашльові препарати; для кращого відходження мокротиння – муколітичні та відхаркувальні засоби. Для доставки лікарських засобів безпосередньо до дихальних шляхів проводиться небулайзерна терапія, ультразвукові інгаляції.

У комплексній терапії трахеїту у дитини не втратили свого значення гірчичні ванни для ніг, зігрівають компреси, розтирання грудної клітки, постановка гірчичників. З методів фізіотерапії, що застосовуються при трахеїті у дітей, найбільш ефективними є УВЧ, індуктотермія, електрофорез, масаж при захворюваннях дихальної системи.

У стадії реконвалесценції підвищення захисних сил організму необхідна організація оптимального режиму дня, збалансоване харчування, помірна фізична активність, прийом імуномодуляторів і вітамінів.

При гострій формі трахеїту у дитини прогноз, як правило, сприятливий: при правильній та своєчасній терапії лікування настає у термін від 10 до 14 днів. При кашлі, що тривало зберігається, необхідна повторна консультація педіатра або ЛОР-лікаря і, можливо, додаткове обстеження.

Для запобігання трахеїту у дитини першочергове значення має зниження інфекційної захворюваності у дитячій популяції. До неспецифічних заходів профілактики відносяться загартовування, виключення переохолоджень, пасивного та активного куріння, санація вогнищ хронічної інфекції в порожнині рота та носоглотці. Профілактика вторинного трахеїту в дітей віком вимагає проведення вакцинації проти основних дитячих інфекцій, які з ураженням респіраторного тракту.