Трахеобронхіт у дітей

Трахеобронхіт у дітей — це поєднане запалення трахеї та бронхів, яке здебільшого має інфекційну етіологію. Зрідка захворювання виникає при алергії, вдиханні отруйної пари, у підлітків – при курінні. Клінічні прояви включають сухий надсадний кашель, який згодом переходить у вологий, біль у грудній клітці, гучне дихання, інтоксикаційний синдром. Для діагностики проводять аускультацію легень, рентгенографію ОГК, мікробіологічні аналізи для ідентифікації збудника. Лікування включає етіотропні препарати (антибіотики, противірусні засоби), симптоматичні медикаменти (протизапальні, муколітики, бронхолітики).

Трахеобронхіт є найпоширенішим варіантом ураження дихальних шляхів: захворюваність серед дитячого населення становить від 75 до 250 випадків на 1000 осіб. Він зустрічається у віці старше 1,5-2 років, при цьому може супроводжуватись обструктивним компонентом. У малюків раннього віку трахеобронхіт практично не розвивається, оскільки вони більш схильні до бронхіоліту. Захворювання має осінньо-зимову сезонність, що пов’язане зі спалахами ГРВІ у дитячих колективах.

У 90% випадків розвиток трахеобронхіту у дітей обумовлено вірусною інфекцією, у таких випадках хвороба виникає як ускладнення класичної ГРВІ. Типові збудники: віруси парагрипу, респіраторно-синцитіальні віруси, риновіруси та коронавіруси. Рідше патологія стає наслідком зараження дитини на віруси грипу А або В, метапневмовіруси. Інші 10% випадків трахеобронхіту викликають:

• Бактеріальна інфекція. Складає до 5% трахеобронхітів, частіше діагностується у дітей віком від 5 років. До основних збудників відносять пневмококи, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis. Зрідка запалення спровоковане атиповою флорою: мікоплазмами, хламідіями.
• Аерополітанти. При вдиханні парів хімічних токсинів відбувається поширене ураження слизової дихальних шляхів з розвитком фарингіту, ларингіту, трахеобронхіту. До провокаційних факторів відносять пари лакофарбових виробів, пестицидів та інсектицидів, тютюновий дим при активному чи пасивному курінні.
• Алергені. Для алергічного процесу характерніший розвиток бронхіту, проте можливе й велике ураження з формуванням трахеобронхіту. У дітей стан провокується пилком рослин, побутовим пилом, формується як компонент харчової алергії.
• Аспірація. Аспіраційні трахеобронхіти складають окрему групу, що зустрічаються у немовлят при випадковому вдиханні відригнутого вмісту шлунка. Стан протікає важко, що з поєднанням агресивних хімічних чинників і патогенної для бронхів мікрофлори ШКТ.

Фактори ризику

Основним фактором є зниження імунітету, що збільшує ризик зараження дитини інфекційними агентами, підвищує ймовірність їх поширення в нижні дихальні шляхи. Порушення реактивності організму буває при вроджених імунодефіцитах, після тривалого соматичного захворювання, при несприятливому впливі довкілля. Ризик появи трахеобронхітів зростає у дітей із порушеннями носового дихання, вродженими аномаліями чи хронічними хворобами дихальних шляхів.

У механізмі розвитку інфекційного трахеобронхіту виділяють дві стадії. Перша фаза триває 1-5 діб та пов’язана з безпосереднім впливом збудника на слизову оболонку дихальних органів. У бронхах та трахеї активно вивільняються цитокіни, активізуються імунні клітини, що сприяє початку гострого процесу та відповідної симптоматики. На затяжній стадії зміни зумовлені транзиторною гіперчутливістю.

Якщо хвороба викликана поллютантами, запалення виникає внаслідок прямого ушкодження епітелію. При сенсибілізації основну роль грають медіатори алергії, які провокують набряк та гіперреактивність бронхів. У сучасній дитячій пульмонології обговорюються супутні механізми розвитку трахеобронхіту, пов’язані з дисбалансом адренергічної та холінергічної нервової системи, що іннервує дихальні шляхи.

Найчастіше проявам передують типові ознаки ГРВІ. Дитині турбують закладеність носа, нежить, біль у горлі та покашлювання. У міру поширення запального процесу вглиб дихальних шляхів розвивається сухий приступоподібний кашель з болем у грудях. Сильні кашльові напади завершуються блюванням, особливо в дітей віком дошкільного віку.

Через кілька днів при відкашлювання починає виділятися мокрота, яка має каламутну слизову консистенцію при вірусній інфекції, слизово-гнійну – при бактеріальному ураженні трахеобронхіального дерева. Тривалість кашлю становить 2-3 тижні, характерні виснажливі нічні напади. Симптом супроводжується шумним свистячим чи жорстким диханням, хрипами, які чути з відривом.

Трахеобронхіт найчастіше проявляється підвищенням температури тіла до 37-38 ° С у перші дні хвороби. Характерні ознаки інтоксикаційного синдрому: яким виникають нездужання, відсутність апетиту, млявість та сонливість. Як правило, з’являються головний біль, підвищена пітливість, блідість шкірних покривів. Зрідка у дитини спостерігається задишка, що може свідчити про приєднання обструктивного компонента.

Найпоширенішим наслідком нелікованого трахеобронхіту є поширення процесу на легені та розвиток бронхопневмонії, плевриту, абсцесу легені (при бактеріальній етіології). У дітей є ризик формування бронхіоліту на тлі гострого бронхіту, що проявляється обструкцією дихальних шляхів, порушеннями газового складу крові, гіпоксією тканин.

При зниженому імунному статусі існує можливість хронізації процесу з постійним персистуванням інфекційного вогнища в трахеї та бронхах. Клінічна симптоматика в періоди ремісії мізерна. При загостренні під дією переохолодження або інших провокуючих факторів відновлюються болючі напади кашлю, з’являється слизова або слизово-гнійне мокротиння.

Обстеженням пацієнта займається лікар-педіатр чи дитячий пульмонолог. Проводиться фізикальний огляд, аускультація легень: при трахеобронхіті вислуховується жорстке дихання, розпорошені сухі хрипи, які при прогресуванні процесу стають вологими різнокаліберними. Для підтвердження діагнозу у педіатричній практиці призначаються такі методи дослідження:

• Рентгенографія ОГК. На рентгенівському знімку видно розширення та нечіткість малюнка біля коріння легень. Вогнищеві патологічні зміни відсутні, що дозволяє виключити пневмонію. У поодиноких випадках для виявлення хронічного ураження дихальної системи дослідження доповнюють бронхографією, бронхоскопією.
• Спірографія. Метод рекомендований дітям старше 5-6 років за наявності задишки, підозрі на обструктивний характер запального процесу. При неускладненому трахеобронхіті у спірограмі немає відхилень, а при обструкції бронхів виявляють зниження обсягу форсованого видиху та ФЖЕЛ.
• Мікробіологічна діагностика. При відходженні мокротиння проводять посів на живильні середовища для культивування збудника. Також виконують експрес-реакції РІФ змивів з носоглотки, у деяких випадках показані серологічні дослідження крові (ІФА, РНГА) на антитіла до поширених збудників.

Більшість випадків захворювання не вимагають госпіталізації, лікуються із застосуванням симптоматичних препаратів. З немедикаментозних заходів рекомендовано тепле питво (компоти із сухофруктів, трав’яні відвари, неміцні чаї), масаж грудної клітки і постуральний дренаж, щоб поліпшити відходження мокротиння. З лікарських засобів при трахеобронхітах у дітей призначаються:

• Відхаркувальні склади. Використовуються при в’язкій мокроті, що важко відокремлюється, щоб розріджити її, полегшити відкашлювання. Муколітики для дітей випускаються у формі сиропів для зручного прийому та швидкого засвоєння в ШКТ.
• Протикашльові препарати. Медикаменти з периферичною дією показані у разі сильних нападів надсадного кашлю, які порушують сон, викликають блювання, супроводжуються ціанозом шкіри.
• Протизапальні засоби. Ліки з категорії НПЗЗ усувають патогенетичні механізми запалення в бронхах, усувають больовий синдром, сприяють нормалізації температури при фебрильній лихоманці.
• Бронхолітики. Медикаменти для розширення бронхів застосовують при поєднанні трахеобронхіту з обструктивними процесами. Вони швидко усувають утруднення дихання, покращують виведення в’язкого мокротиння.
• Етіотропні засоби. Антибіотики призначаються за доведеної бактеріальної причини трахеобронхіту для швидкої елімінації збудника. При деяких вірусних інфекціях можуть бути рекомендовані специфічні противірусні ліки, імуномодулятори.

Трахеобронхіт успішно піддається лікуванню, більшість дітей одужують протягом 3 тижнів без залишкових явищ та ускладнень. Менш сприятливий прогноз при затяжному чи хронічному варіанті захворювання, наявності імунодефіциту. Профілактика патології включає стандартні протиепідемічні заходи: обмеження контакту з хворими на ГРВІ, навчання дітей правилам особистої гігієни, регулярне вологе прибирання та провітрювання приміщень.