Трансверзит

Трансверзит — це сегментарний коліт, при якому запалення залучається поперечна ободова кишка. Виявляється болем у навколопупковій ділянці, верхній частині живота, діареєю або запорами, диспепсією. Діагностується за допомогою бактеріального посіву калу, аналізу випорожнень на яйця глистів, УЗД черевної порожнини, іригоскопії, колоноскопії. Для лікування використовують антибіотики, протипаразитарні засоби, пробіотики, пребіотики, регулятори кишкової моторики та спорожнення кишечника, імуномодулюючі та антигістамінні препарати. Хірургічне лікування показано при виразково-деструктивних процесах, наявності аномалій кишківника, пухлин.

Ізольований трансверзит як самостійне запалення поперечного сегмента товстої кишки виявляється рідко. Зазвичай захворювання розвивається у межах тотального запального ураження товстого кишечника (панколіту). У більшості пацієнтів патологія протікає хронічно, має вторинний характер і виникає на тлі інших абдомінальних хвороб. Гострі варіанти трансверзиту спостерігаються рідше і мають інфекційне походження. Захворювання діагностується переважно у пацієнтів дорослого віку, однаково часто у чоловіків та жінок. Розвиток запалення у поперечно-ободовій кишці в дітей віком часто пов’язані з вродженими аномаліями, кишковими інфекціями.

Виникнення трансверзиту пов’язані з дією тих чинників, які викликають інші форми коліту. Можливими причинами запального ураження поперечної ободової кишки є зараження збудниками дизентерії, сальмонельозу, єрсиніозу, інших кишкових інфекцій, активація умовно-патогенної флори. Розвитку хвороби сприяють порушення харчування (вживання однотипних продуктів, переважно гострих та борошняних страв), отруєння свинцем, миш’яком, грибами, змінена реактивність (імуносупресія, харчова алергія, аутоімунні процеси).

До групи ризику також входять пацієнти, які страждають на кишковий дисбіоз, хронічні запори. Разом з тим, фахівці у сфері клінічної проктології виділяють низку захворювань та патологічних станів, при яких підвищується ймовірність ізольованого ураження поперечного сегмента ободової кишки. Основними передумовами розвитку трансверзиту як самостійного патологічного процесу вважаються:

• Вроджені аномалії товстої кишки. Запалення слизової оболонки частіше виникає при застої калових мас саме в поперечному сегменті кишечника. Подібна ситуація спостерігається при доліхотрансверзумі, синдромі Пайра, хворобі Гіршпрунга з агангліозом низхідної ободової кишки.
• Поперечно-ободовий птоз. Опущення поперечного відділу ободової кишки може бути ізольованим або спричиненим загальним колоптозом. Через порушення нормального анатомічного розташування кишечника виникає стійкий обстипаційний синдром, що провокує виникнення трансверзиту.
• Периколіт в області селезінкового кута. Нормальному пасажу калових мас по поперечній кишці ободової можуть перешкоджати спайки, що фіксують і перетягують ліву ангулярну частину товстого кишечника. Додатковим фактором стає погіршення моторики ущільненої кишкової стінки.

Механізм розвитку трансверзиту відрізняється при інфекційному та неінфекційному процесі. При гострих кишкових інфекціях запалення розвивається швидко. Під дією мікробних екзо- та ендотоксинів ушкоджується епітелій слизової оболонки. Виділення великої кількості медіаторів запалення сприяє порушенню мікроциркуляції, зниженню оксигенації тканин, наростаючому набряку. Патологічні зміни призводять до погіршення моторики та реабсорбції води, у процес можуть залучатися м’язовий та серозний шари товстої кишки.

Патогенез трансверзиту, пов’язаного з хронічним копростазом, заснований на розтягуванні кишечника та механічному травмуванні слизової оболонки затверділими каловими масами. Запалення у таких випадках є вторинним і найчастіше пов’язане з товстокишковим дисбіозом, активацією умовно-патогенної мікрофлори. При зміненій імунній реактивності основними ушкоджуючими агентами стають аутоантитіла до компонентів кишкової стінки та медіатори алергічних реакцій.

Клінічна картина захворювання неспецифічна, симптоматика подібна до ураженнями інших відділів товстої кишки. Основні ознаки трансверзиту – абдомінальні болі та порушення дефекації. Біль найчастіше локалізується у верхніх відділах живота, околопупочной області. Больовий синдром може посилюватися через кілька годин після їди. При гострому процесі частота випорожнень підвищується до 5-7 разів на добу. Під час дефекації виділяється невелика кількість калу з домішками слизу.

Хронічні форми трансверзиту часто поєднуються із запорами. Характерні диспепсичні симптоми: нудота та блювання, здуття живота після їжі, відрижка повітрям. З появою ускладнень у калі помітні домішки крові. Тривалий перебіг хвороби супроводжується втратою маси тіла внаслідок зниження апетиту та погіршення всмоктування поживних речовин у кишечнику. Загальний стан пацієнта довго залишається задовільним. У разі генералізації запалення виникає субфебрильна лихоманка, озноб, головний біль.

При трансверзит відбуваються деструктивні процеси в слизовій оболонці кишки, що призводить до формування поверхневих ерозій та виразок. У разі ураження великих кровоносних судин можуть відкриватись масивні кишкові кровотечі. При тотальному некрозі кишкової стінки виникає перфорація з виходом кишкового вмісту в очеревину, що супроводжується розвитком перитоніту. У важких випадках це призводить до загрозливих для життя ускладнень – септичного шоку, поліорганної недостатності.

За відсутності лікування запальний процес поширюється сусідні ділянки товстого кишечника з виникненням тотального коліту. При цьому спостерігаються інтенсивні болі по всьому животу, часті убогі випорожнення у вигляді «ректального плювка». При висхідному поширенні запалення на сліпу кишку і баугінієву заслінку між товстим і тонким кишечником можливе закидання інфікованого вмісту в тонкий кишечник, розвиток ентериту та синдрому надмірного бактеріального росту (СІБР).

Постановка попереднього діагнозу запального ураження товстої кишки не становить складнощів за наявності характерної клінічної картини. Труднощі можуть виникати при топічній діагностиці, оскільки клініка трансверзиту найчастіше поєднується з ознаками запалення інших частин товстого кишківника. Для встановлення етіології захворювання та ступеня органічних уражень кишки проводять низку лабораторно-інструментальних досліджень. Найбільш інформативними є:

• Дослідження випорожнень. Посів калу на патогенну кишкову флору проводиться виділення основних збудників трансверзиту (сальмонел, шигел, эшерихий). Додатково виконують тест на антибіотикочутливість. Для виключення паразитарних захворювань рекомендовано аналіз калу на яйця гельмінтів.
• УЗД абдомінальних органів. Ультразвукове дослідження – простий неінвазивний метод діагностики, що візуалізує патологічні зміни поперечної кишки: набряк та потовщення слизової оболонки, згладженість складок. Також при УЗД органів черевної порожнини оцінюється стан інших відділів травного тракту.
• Рентгенологічне дослідження. Іригоскопія та рентгенографія пасажу барію по товстому кишечнику виявляють типові для трансверзиту зміни: деформацію контурів кишки, згладженість гаустрацій. За наявності деструктивних змін слизової оболонки на рентгенограмах чітко візуалізуються накопичення барієвої суспензії.
• Ендоскопія товстого кишечника. Колоноскопія проводиться для огляду слизової оболонки товстого кишечника. Патогномонічними для трансверзиту є гіперемія та набряклість стінки кишки, наявність поверхневих ерозій. При утрудненнях у діагностиці виконують ендоскопічну біопсію кишки з подальшим вивченням гістології біоптату.

У загальному аналізі крові визначається помірний лейкоцитоз, підвищення ШОЕ. У біохімічному аналізі крові виявляють підвищення С-реактивного білка та сіалових кислот. У копрограмі спостерігається велика кількість слизу, лейкоцитів та еритроцитів. Для підтвердження інфекційної етіології трансверзиту показані серологічні реакції щодо виявлення найпоширеніших збудників із групи кишкових інфекцій.

Насамперед, диференціальну діагностику захворювання проводять з неспецифічним виразковим колітом (НЯК). Основний діагностичний критерій – дані колоноскопії: при неспецифічному виразковому коліті візуалізується тотальне ураження товстого кишківника, наявність глибоких виразок. Також при трансверзит відсутні специфічні антитіла до цитоплазми нейтрофілів. Обстеження пацієнта проводиться за участю кількох спеціалістів: проктолога, інфекціоніста, хірурга.

Тактика ведення пацієнта вибудовується за тими самими принципами, що і лікування хворих на гострі та хронічні коліти. Основними завданнями є усунення запального процесу та відновлення природного пасажу калу по кишечнику. Консервативну медикаментозну терапію поєднують із корекцією дієти: зменшенням обсягу порцією, більш частим прийомом їжі (щонайменше 4-6 разів у день), підбором продуктів з урахуванням наявності діареї чи запору. Схема лікування трансверзиту зазвичай включає такі групи лікарських засобів:

• Антибактеріальні препарати. При встановленому інфекційному генезі запалення застосовують сульфаніламіди, антибіотики широкого спектра дії, підібрані відповідно до чутливості збудника. При зв’язку трансверзиту із гельмінтною інвазією показані протипаразитарні засоби.
• Пребіотики та пробіотики. Відновлення нормального кишкового біоценозу супроводжується конкурентним пригніченням патогенної флори, поліпшенням хімічного складу калових мас, зменшенням запалення. Для терапії трансверзиту використовують як культури бактерій, і ферментовані ними компоненти їжі.
• Регулятори спорожнення кишечника. Пацієнтам із завзятими запорами призначають проносні різні групи (осмотичні, дратівливі, розм’якшувальні препарати та ін.). При послабленні випорожнень використовують синтетичні похідні піперидину, фітопрепарати з дубильною дією, адсорбенти.

З урахуванням етіології та патогенезу трансверзиту у комплексній фармакотерапії можуть застосовуватися прокінетики, міотропні спазмолітики, похідні месалазину, препарати для регенерації кишкового епітелію, імуномодулятори, антигістамінні засоби. За наявності запорів лікування часто доповнюють парафіновими та грязьовими аплікаціями, іншими тепловими фізіопроцедурами, ЛФК, самомасажем кишечника. Лівосторонню геміколектомію, резекцію поперечно-ободової кишки виконують при виразково-некротичних трансверзитах, виявленні вроджених аномалій та неоплазій.

Результат для пацієнта залежить від давності захворювання та лікування. Прогноз сприятливий для хворих із неускладненим варіантом гострого трансверзиту. При хронічному запаленні товстої кишки можуть формуватися незворотні структурні зміни. Для попередження захворювання необхідно дотримуватись режиму харчування (вживати достатньо рослинної клітковини), стежити за своєчасним випорожненням кишечника. Вторинна профілактика полягає у своєчасній діагностиці та комплексній терапії хвороб травного тракту.