Травматична асфіксія

Травматична асфіксія – Це клінічний синдром, що розвивається в результаті сильного та/або раптового здавлювання грудної клітки або верхньої частини живота. Супроводжується ціанозом і петехіями шийно-лицьової області, субкон’юнктивальними крововиливами, задишкою, болем у грудях та горлі, осиплістю голосу. Діагностується за даними анамнезу, рентгенографії та КТ грудної клітки, УЗД та КТ органів черевної порожнини, ЕКГ, ЕхоКС. Лікування синдрому вимагає проведення інтенсивної терапії, респіраторної підтримки, хірургічного усунення супутніх ушкоджень.

Травматична (компресійна) асфіксія – різновид механічної асфіксії, пов’язана з компресією грудної клітки, що обмежує дихальні рухи. Вперше було описано французьким анатомом Ш-П. Олів’є д’Анжером у 1837 році. Ця патологія має синонімічні назви: синдром гострого здавлення грудної клітки, синдром Олів’є, компресійний ціаноз, екхімозна/ціанотична маска. Травматична асфіксія сама собою не є предиктором смертності. На прогноз та результат більшою мірою впливають супутні травми, серцево-судинні, легеневі та неврологічні ускладнення.

Компресійна асфіксія виникає після надмірної за силою короткочасної тупої травми, що призводить до здавлювання грудної клітки або верхніх відділів живота. Найбільш частими подіями, що травмують, виступають:

1. Дорожньо-транспортні пригоди. У більшості випадків патологія виникає внаслідок автомобільних аварій, залізничних катастроф, коли пасажири виявляються затиснутими між частинами транспортного засобу. Також травма може статися під час наїзду на пішохода важкої техніки.
2. Тиснява у натовпі. Відомі випадки масових заворушень у різних країнах світу, під час яких постраждалих виникала травматична асфіксія. Зазвичай, такими подіями виступають несанкціоновані демонстрації, футбольні матчі, релігійні паломництва.
3. Нещасні випадки. Виробничі катастрофи, обвалення будівель, стихійні лиха (землетруси, зсуви ґрунту) також можуть викликати травматичну асфіксію у їхніх жертв. Діти особливо схильні до ризику виявитися затиснутими під предметами меблів, такими як незакріплені шафи.
4. Інші травми. Рідше причинами синдрому стає здавлення грудей важким предметом, колінами та стегнами агресора з метою навмисного вбивства. Відомо про травматичну асфіксію, викликану вибуховою травмою, глибоководним зануренням, обвиванням пітона навколо грудної клітки, заняттями важкою атлетикою.
5. Інші причини. Описано випадки травматичної асфіксії, пов’язані з нападами бронхіальної астми, затяжним блюванням, сильним приступоподібним кашлем, епілептичним нападом, тромбозом яремної вени, складними пологами без зовнішньої компресії.

Патофізіологічною основою травматичної асфіксії виступає сильна торакоабдомінальна компресія, що сталася після глибокого вдиху при зімкнутій голосовій щілині (маневр Вальсальви). Стиснення грудної клітки викликає підвищення внутрішньогрудного тиску, переповнення легенів кров’ю, розвиток набряку легень.

Венозна гіпертензія перешкоджає надходженню крові з ВПВ до правих камер серця, що призводить до розриву венул і капілярів обличчя та голови, виникнення крововиливів у внутрішні органи, скелетні м’язи, склеральних та субкон’юнктивальних крововиливів. Також спостерігається різке підвищення внутрішньочерепного тиску, ушкодження мозку в результаті гіпоксії.

При аутопсії загиблих від травматичної асфіксії виявляються внутрішні петехії та екхімози, застійні явища у внутрішніх органах, гіперемія легень та головного мозку. Мікроскопічне дослідження виявляє гіпоксичні зміни у різних тканинах: вакуолізацію та набухання гепатоцитів, епітеліоцитів ниркових канальців, кардіоміоцитів.

З урахуванням причин та механізму порушення прохідності респіраторних шляхів у сучасній травматології механічну асфіксію поділяють на такі види:

• країнгуляційна: задушення, повішення;
• обтураційна: перекриття дихальних шляхів сторонніми тілами або предметами;
• аспіраційна: попадання у дихальні шляхи крові, блювотних мас;
• травматична (компресійна): здавлення області грудей чи грудей і живота.

Поряд із странгуляционной формою, травматична асфіксія відноситься до асфіксії від здавлення.

Клінічна картина гострого здавлення грудної клітки залежить від тривалості та тяжкості торакоабдомінальної травми. Пацієнти з травматичною асфіксією мають характерний зовнішній вигляд: ціанотичний колір обличчя, шиї, верхньої половини грудної клітини (екхімотична маска), їх одутлість, численні петехії на шкірі та слизові порожнини рота, глотки. При цьому під щільно прилеглими частинами одягу (коміри одягу, бретелі бюстгальтера, манжети) крововиливу відсутні. Ще однією специфічною ознакою є двосторонні субкон’юнктивальні крововиливи.

Суб’єктивні скарги включають біль у грудях, утруднення дихання. Іноді відзначається кровотеча з носа та вух, кровохаркання, осиплість голосу. Можлива транзиторна втрата слуху, спричинена крововиливом у барабанну порожнину, і минущі порушення зору, зумовлені крововиливом та набряком сітківки (ретинопатія Пурчера). Неврологічна симптоматика представлена ​​загальмованістю чи збудженням, дезорієнтацією, судомами, парезом кінцівок. Рідше за травматичної асфіксії відзначається втрата свідомості, кома.

Стан хворих з травматичною асфіксією може обтяжуватися супутніми травмами: переломом грудини, ребер, ключиць, гемо- та пневмотораксом, контузією або розривом легень, пошкодженнями печінки та селезінки, переломом кісток тазу та ін. У тяжких випадках розвивається набряк легень, гостра дихальна шок. До життєзагрозних ускладнень також відносяться аритмії, відстрочений інфаркт міокарда, гемоперикард, повітряна емболія.

Тривала торакоабдомінальна компресія може призвести до набряку головного мозку, субарахноїдальних крововиливів. На тлі церебральної гіпоксії можливий розвиток стійкого неврологічного дефіциту. Наслідком крововиливу в сітківку чи склоподібне тіло може стати втрата зору.

Діагноз травматичної асфіксії виставляється в основному на підставі клінічних даних: анамнезу (стискаюча травма грудної клітки), наявності ушкоджень верхньої половини тулуба, характерних зовнішніх змін (ціаноз та набряклість обличчя, точкові крововиливи). За збереження самостійного дихання в постраждалих відзначається тахипное, ослаблення дихальних шумів, вислуховуються множинні вологі хрипи. Пульс частий, слабкий, артеріальний тиск знижено. Обстеження пацієнтів здійснюється лікарем-травматологом, торакальним хірургом.

За даними рентгенографії та КТ органів грудної порожнини визначаються додаткові травми: переломи кісток, гемопневмоторакс, ушкодження паренхіми легені. Для виявлення пошкоджень органів живота проводять ультрасонографію та КТ черевної порожнини. З метою оцінки функції серцево-судинної системи виконують ЕКГ, ехокардіографію. У деяких випадках потрібна діагностична торакоскопія.

Диференційна діагностика

Травматичну асфіксію диференціюють з іншими формами механічної асфіксії (обтураційної, аспіраційної, странгуляційної). Також виключають стани, що нагадують за своїми зовнішніми клінічними проявами травматичну асфіксію:

У першу чергу необхідно звільнити грудну клітину потерпілого від предметів, що здавлюють. У легких випадках хворому забезпечують спокій, надають положення напівсидячи або з піднятим на 30° головним кінцем, проводять оксигенотерапію через назальний катетер або маску (у тому числі з використанням піногасників).

При тяжкому ступені травматичної асфіксії здійснюють серцево-легеневу реанімацію, інтубацію трахеї або трахеостомію, штучну вентиляцію легень. Забезпечують постійний моніторинг сатурації, артеріального та венозного тиску, серцевої діяльності. Фармакотерапія включає введення анальгетиків, інфузії глюкозо-сольових розчинів, інотропних препаратів, кардіопротекторну, нейропротекторну терапію.

У разі супутнього гемо-/пневмотораксу проводять дренування плевральної порожнини. При переломі ребер виконують міжреберну блокаду новокаїнову, оперативну іммобілізацію ребер. У разі потреби проводять лапаротомну ревізію черевної порожнини, ушивання розривів органів, спленектомію та інші види хірургічних втручань.

Одужання пацієнта залежить від тяжкості отриманої травми, тривалості стискання, супутніх ушкоджень. За відсутності інших тяжких травм прогноз для життя є сприятливим. За своєчасного адекватного лікування, відсутності ускладнень повне одужання настає через 14-20 днів. У разі тяжких поєднаних травм розвитку неврологічних ускладнень не виключено летальний результат.

Для попередження травматичної асфіксії необхідно дотримуватися ПДР, техніки безпеки на виробництві, уникати нещасних випадків у побуті, багатолюдних скупчень. При виникненні компресійної травми грудної клітки необхідно якнайшвидше надати постраждалому невідкладну допомогу та доставити до стаціонару.