Травматичний періодонтит

Травматичний періодонтит – запалення тканин періодонту внаслідок гострої чи хронічної травми. При гострому травматичному періодонтит пацієнти скаржаться на болючість в ділянці причинного зуба. Може спостерігатися патологічна рухливість ушкодженого зуба, кровоточивість із ясенної борозни. Хронічний періодонтит протікає без клініки. Діагностика травматичного періодонтиту включає збирання скарг, з’ясування анамнезу захворювання, клінічний огляд, рентгенографію, ЕОД. За збереження життєздатності пульпи проводять тимчасове шинування, пошкоджений зуб виводять із оклюзії. У разі некрозу пульпи показано ендодонтичне лікування.

Травматичний періодонтит – запалення сполучнотканинної зв’язки, волокнами якої заповнено простір між коренем зуба та лункою, внаслідок механічного подразнення. Патологія може протікати гостро чи хронічно. Гострий травматичний періодонтит найчастіше діагностують у дитячому віці, тоді як хронічне ушкодження періодонту зустрічається переважно у дорослих пацієнтів. Факторами ризику в розвитку дентальної травми є патології прикусу і аномалії положення зубів, що окремо стоять – прогнання (дистальний прикус) з протрузією передньої групи зубів, глибока травмуюча оклюзія. Гострий травматичний періодонтит приблизно вдвічі частіше виявляють у хлопчиків. За своєчасного лікування прогноз сприятливий.

Гострий травматичний періодонтит виникає внаслідок короткочасного впливу сили високої амплітуди, що, наприклад, при ударі чи падінні. Також до розвитку травматичного періодонтиту може призвести порушення протоколу ендодонтичного лікування, а саме – ушкодження періодонту на етапі інструментальної обробки каналів. Причинами хронічного травматичного періодонтиту є порушення артикуляції, що виникають у разі нераціонального протезування при завищенні висоти прикусу на окремих зубах, що, у свою чергу, викликає появу патологічних вузлів жувального перевантаження тканин періодонту. Те саме спостерігається при недотриманні правил формування жувальної поверхні під час виконання прямої реставрації.

Мікроскопічно при гострому травматичному періодонтит в періапікальних тканинах порушується цілісність сполучнотканинних волокон, уповільнюється швидкість кровотоку, підвищується проникність судин. У патологічне вогнище спрямовуються лімфоцити, нейтрофіли, макрофаги. У початковій стадії запальний ексудат складається із сполук білкової природи (альбумінів, імуноглобулінів). За відсутності належних лікувальних заходів серозний травматичний періодонтит перетворюється на стадію гнійного запалення, що місцево проявляється вираженим набряком сполучної тканини, повнокровністю судин, збільшенням кількості мікроорганізмів і захисних клітин крові – нейтрофілів. Патологоанатомічна картина хронічного травматичного періодонтиту має схожість із фіброзним запаленням. Мікроскопічно виявляють розростання в апікальному періодонті тяжів грубоволокнистої тканини, є незначна інфільтрація нейтрофілів, лімфоцитів, макрофагів.

Класифікація та симптоми травматичного періодонтиту

За характером перебігу виділяють дві форми травматичного періодонтиту:

• Гострий травматичний періодонтит. Виникає внаслідок удару, травматичного ушкодження. Характеризується вираженою клінікою. Запалення тканин періодонту може поєднуватися з порушенням цілісності кореня, розривом судинно-нервового пучка.
• Хронічний травматичний періодонтит. Розвивається внаслідок дії на зуб підвищеного жувального тиску протягом тривалого відрізка часу. Протікає зі стертою клінікою. Наявність шкідливих звичок (прикушування олівця чи інших предметів), гра на духових інструментах – всі ці чинники збільшують ризик виникнення хронічного травматичного періодонтиту.

При гострому травматичному періодонтит пацієнти скаржаться на появу вираженої хворобливості в ділянці причинного зуба. При накушуванні болючі відчуття посилюються. Слизова в проекції верхівок коріння гіперемована, набрякла. Вертикальна перкусія різко позитивна. При травматичному періодонтит також може спостерігатися патологічна рухливість причинного зуба, кровоточивість з ясенної борозни. Розрив судинно-нервового пучка викликає забарвлення зуба у рожевий колір.

Якщо травматичний періодонтит ускладнений косим переломом кореня зуба, в ході огляду вдається виявити лінію порушення цілісності через коронкову частину. Відламані фрагменти рухливі. Хронічний травматичний періодонтит протікає безсимптомно. Як правило, пацієнти звертаються до стоматології зі скаргами на дисколорит (пігментацію зуба) – внаслідок пенетрації гнильних продуктів розпаду пульпи вглиб дентинних канальців зуб стає сірим. Є незначна болючість при жуванні, накушуванні.

Діагностика травматичного періодонтиту включає збирання скарг та даних анамнезу, проведення фізикального огляду, рентгенографію, ЕОД. При гострому травматичному періодонтит лікар-стоматолог виявляє яскраво-червону, набряклу, хворобливу при пальпації слизову оболонку в ділянці верхівок коренів причинного зуба. Вертикальна перкусія позитивна. Може спостерігатися порушення цілісності шкіри приротової зони, слизової оболонки напередодні ротової порожнини. При частковому вивиху діагностують патологічну рухливість причинного зуба 1, 2 чи 3 ступеня. У пацієнтів з хронічним травматичним періодонтитом виявляють дисколорит (емаль стає сірою та тьмяною), вертикальна позитивна перкусія.

Рентгенографічно при гострому травматичному періодонтиті патологічні періапікальні зміни відсутні. При поєднанні травми періодонта з переломом кореня на рентгенограмі виявляють одну чи кілька ліній порушення цілісності як смужок просвітлення. При прицільному рентгенологічному дослідженні причинного зуба у пацієнта з хронічним травматичним періодонтитом визначають розширення періодонтальної щілини навколо третини кореня верхівки. Як правило, відразу після гострої травми показники збудливості пульпи знижено, але згодом життєздатність може відновитися. Про загибель пульпи свідчать значення ЕОД від 100 мкА і вище, що зберігаються протягом кількох тижнів.

Диференціюють травматичний періодонтит із частковим вивихом зуба, переломом кореня. Пацієнта обстежує стоматолог-терапевт. При поєднанні травм періодонту з порушенням цілісності кореня для вибору оптимального методу лікування показана консультація хірурга-стоматолога.

Якщо при гострому травматичному періодонтиті цілісність пульпи не порушена, показано тимчасове шинування пошкодженого зуба скловолоконними стрічками з виведенням його з прикусу шляхом вибіркового зішліфування жувальної поверхні або краю. Для запобігання приєднанню вторинної бактеріальної інфекції призначають антибіотики, антисептичні ротові ванни лікарських засобів на основі хлоргексидину біглюконату. З метою усунення больового синдрому, а також для усунення запального процесу при гострому травматичному періодонтит застосовують нестероїдні протизапальні препарати. У разі виявлення ознак розриву судинно-нервового пучка поряд з шинуванням та виведенням причинного зуба з прикусу виробляють трепанацію пульпової камери, видаляють путридні маси, виконують інструментальну та медикаментозну обробку каналів.

Для видалення бактеріальної біоплівки, а також з метою стерилізації дельт і розгалужень показана тимчасова обтурація кальційвмісною пастою з подальшою герметизацією каналу постійним пломбувальним матеріалом. Лікування хронічного травматичного періодонтиту спрямоване на усунення етіологічних факторів (проведення раціонального протезування, вибіркове надшліфування під контролем оклюзії), ліквідацію патологічного періапікального вогнища трансдентальним шляхом. При ранньому діагностуванні та кваліфікованому лікуванні травматичного періодонтиту прогноз сприятливий. Несвоєчасне звернення пацієнтів до клініки стає причиною зміни кольору пошкодженого зуба, що призводить до розвитку деструктивних періапікальних ускладнень.