Травми колінного суглоба

Травма колінного суглоба – Пошкодження м’яких тканин і кісткових структур, що утворюють колінний суглоб. Належить до категорії часто зустрічаються травм. Може значно відрізнятися за ступенем тяжкості – від легких забитих місць до внутрішньосуглобових роздроблених і багатооскольчатих переломів. Найчастіше виникає при падінні чи ударі по коліну. Супроводжується набряком, болем та обмеженням рухів. Зазвичай спостерігається гемартроз. Для діагностики використовують рентгенографію, УЗД суглоба, артроскопію, КТ, МРТ та інші дослідження. Лікувальна тактика залежить від виду ушкодження.

Травма колінного суглоба – одне з найпоширеніших ушкоджень, що зумовлене високим навантаженням на цей сегмент та його анатомічними особливостями. Більшість травм легкі, виникають у побуті (наприклад, при падінні на вулиці) та підлягають амбулаторному лікуванню у травмпункті. Крім того, колінний суглоб нерідко страждає під час занять на різні види спорту, при цьому тяжкість і характер травм можуть сильно варіювати.

Рідше в травматології трапляються ушкодження коліна внаслідок падінь з висоти, автодорожньої та виробничої травми. У разі зростає відсоток внутрисуставных переломів із порушенням цілісності структур суглоба. Лікування зазвичай здійснюється за умов травматологічного відділення. Можливі поєднання з іншими ушкодженнями: черепно-мозковою травмою, переломами кісток тулуба та кінцівок, а також розривами порожнистих та паренхіматозних органів.

Ударом колінного суглоба називають пошкодження м’яких тканин, при якому відсутні ознаки порушення цілісності будь-яких анатомічних структур. Однак на мікроскопічному рівні при забитих місцях страждають не тільки шкіра та підшкірна клітковина, але й внутрішньосуглобові елементи, що обумовлює явища реактивного запалення, утворення гемартрозу або синовіту. Ознаки забитого місця неспецифічні і можуть виявлятися при інших травмах, тому діагноз виставляють після виключення інших ушкоджень.

Постраждалий скаржиться на біль. Суглоб трохи або рівномірно набряклий, на шкірі часто виявляється синець. Опора зазвичай збережена, можливе обмеження рухів та легка кульгавість. При обмацуванні визначається болючість у зоні забиття. Пальпація зв’язок та кісткових елементів безболісна, ознак патологічної рухливості немає. Нерідко у суглобі накопичується рідина (у перші дні – кров, з 2-3 тижні – випіт).

Для запобігання іншим травмам колінного суглоба потерпілого направляють на рентгенографію. Іноді призначають МРТ, УЗД, КТ колінного суглоба чи артроскопію. Лікування здійснюється у травмпункті. При гемартрозі та синовіті виконують пункцію суглоба. При легких забитих місцях рекомендують спокій, при важких забитих місцях накладають гіпс на 2-3 тижні. У першу добу до коліна радять прикладати холод, із третього дня пацієнтів направляють на УВЧ. Призначають регулярні огляди, за показаннями проводять повторні пункції. Термін непрацездатності коливається від 2 до 4 тижнів.

Ушкодження зв’язок може бути повним чи частковим. Медіальна зв’язка страждає при підгортанні гомілки назовні, латеральна – при підгортанні досередини. Травми передньої та задньої хрестоподібних зв’язок (ПКС та ЗКС) утворюються при прямих ударах та складному багатокомпонентному впливі, наприклад, перерозгинанні або розвороті стегна при фіксованій гомілки. Подібні травми колінного суглоба часто виявляються у спортсменів (борців, хокеїстів, легкоатлетів). Серед інших причин – нещасні випадки у побуті, ДТП та падіння з висоти.

У момент травми постраждалий відчуває інтенсивний біль. Розрив ПКС часто супроводжується клацанням, при розриві ЗКС клацання зазвичай відсутнє. Пацієнт скаржиться на нестабільність суглоба, відчуття усунення гомілки при рухах. У ході огляду виявляється припухлість та гемартроз. При розриві ЗКС гемартроз може бути відсутнім, оскільки при таких травмах іноді одночасно розривається задня частина капсули суглоба, кров виливається в підколінну ямку, а потім поширюється міжфасціальними просторами.

Обмацування супроводжується різким болем. При травмах медіальної та латеральної зв’язок визначається бічна патологічна рухливість гомілки, при розривах хрестоподібних зв’язок виявляються симптоми переднього та заднього висувного ящика. В гострому періоді дослідження проводять після місцевої анестезії, при старій травмі попереднє знеболювання не потрібне. Після стихання гострих явищ зберігаються ознаки нестабільності суглоба. Щоб уникнути постійного «підвіхування», хворі змушені фіксувати ногу еластичним бинтом. Згодом розвивається атрофія м’язів, з’являються ознаки посттравматичного артрозу.

На рентгенограм колінного суглоба виявляється нерівномірність суглобової щілини. На МРТ колінного суглоба визначається порушення цілісності зв’язування. Найбільш інформативним діагностичним методом є артроскопічне дослідження, що дозволяє візуально оцінити стан зв’язки, а в ряді випадків – відновити її цілісність. Лікування надривів зазвичай консервативне. Виконують пункцію суглоба, накладають гіпс на 3-4 тижні, по можливості відхиляючи ногу у бік травмованої зв’язки. Надалі призначають ЛФК і масаж. При розривах зазвичай потрібне оперативне лікування – зшивання або пластика зв’язування. Після відновлення цілісності зв’язки призначають фізіотерапевтичні процедури, здійснюють реабілітаційні заходи.

Розрив сухожилля чотириголового м’яза і своєї зв’язки надколінка відбувається внаслідок удару чи різкого згинання гомілки при напружених м’язах стегна. З’являється інтенсивний біль та порушення ходи, нога пацієнта підгинається під час ходьби. Хворий не може підняти випрямлену ногу. Гемартроз відсутня. Пальпація травмованої області болісна, ознаки патологічної рухливості відсутні, обмацування кісткових структур безболісно.

Травму колінного суглоба діагностують на підставі клінічних ознак, за потреби пацієнта направляють на МРТ. При надривах проводять іммобілізацію протягом 3-4 тижнів, потім призначають фізіотерапію, масаж, ЛФК та ​​водні процедури. При розривах показано хірургічне втручання – шов сухожилля чи зв’язки. Після операції призначають анальгетики, антибіотики та фізіотерапію. Обов’язково проводять ЛФК для запобігання розвитку контрактури колінного суглоба, збереження тонусу та сили м’язів.

Ушкодження менісків – ще одна поширена травма колінного суглоба, що часто виникає у спортсменів (фігуристів, хокеїстів, лижників, легкоатлетів). Нерідко виявляється у танцюристів, артистів балету та людей, зайнятих важкою фізичною працею. Без попереднього травматичного впливу іноді утворюється при гонартрозі. Тяжкість травми колінного суглоба може сильно відрізнятися, можливі як невеликі надриви, і повні розриви меніска чи размозжения. У ряді випадків спостерігається поєднання із пошкодженням інших структур суглоба.

У гострому періоді симптоми неспецифічні: відзначається біль, припухлість, обмеженість рухів. У суглобі виявляється рідина. Через 2-3 тижні явища гострого запалення стихають, і ознаки ушкодження меніска стають яскравішими. На рівні суглобової щілини при пальпації виявляється болючий валик. Відзначаються повторні блокади суглоба, можливий рецидивний синовіт. Визначається ряд характерних симптомів: симптом Перельмана (болі при спуску сходами), симптом Штеймана (біль при обертальних рухах зігнутою гомілкою), симптом Ландау (біль при сидінні в позі турецьки) і т. д.

Рентгенографія при цій травмі колінного суглоба неінформативна та виконується для виключення інших ушкоджень. Для діагностики використовується МРТ та артроскопія колінного суглоба, рідше – УЗД колінного суглоба. Лікувальна тактика визначається видом та обсягом ушкодження. При невеликих надривах проводять консервативну терапію. При великих розривах із повторними блокадами, синовітом та больовим синдромом показано хірургічне втручання. Операціями вибору є ушивання та резекція меніска. Повне видалення меніска здійснюють тільки в крайніх випадках (при розморожуванні, множинних та/або тяжких розривах), оскільки після такої операції збільшується ймовірність розвитку артрозу.

Перелом надколінка утворюється під час падіння на передню поверхню коліна. Супроводжується інтенсивним болем, припухлістю, гемартрозом та неможливістю утримати підняту пряму ногу. Опора утруднена чи неможлива. При пальпації надколінка може визначатися провал – діастаз між уламками, що утворюється через скорочення чотириголового м’яза. Діагноз підтверджують за допомогою рентгенографії колінного суглоба. Лікування переломів без усунення консервативне – іммобілізація на 6-8 тижнів. При переломах зі зміщенням показано оперативне втручання, під час якого уламки стягують і з’єднують між собою спеціальним дротом. Потім призначають фізіотерапію, масаж, ЛФК та ​​знеболювальні. Термін відновлення коливається від двох до трьох місяців.

Переломи виростків гомілки і стегна відносяться до найважчих травм колінного суглоба. Утворюються внаслідок високоенергетичного впливу. Зазвичай супроводжуються ушкодженням інших структур (зв’язок, менісків). Нерідко спостерігаються у складі поєднаної травми. Проявляються гострим болем, значним набряком, гемартрозом та деформацією коліна. Рухи неможливі. Під час пальпації іноді визначається крепітація. Лікування, як правило, консервативне: скелетне витягування чи гіпс. При вираженому зміщенні проводять остеосинтез уламків гвинтами, пластиною або болтами-стяжками. Пацієнтам призначають ЛФК та ​​фізіотерапевтичні процедури, у відновлювальному періоді проводять реабілітаційні заходи.