Травми промежини та стінок піхви жінок

Незважаючи на численні заходи профілактики травм промежини та стінок піхви під час пологів, частота їх велика і коливається в межах від 10,3 до 39% (М.Л.Рудюк та співавт., 1975; Т.В. Hyghes, IDHamleti, 1975). За нашими даними, вони мають місце у 6-7,5%, а з епізіо- та перинеотоміями – у 27,3% спостережень.
Розриви промежини можуть бути мимовільними, що виникають без зовнішнього впливу, і насильницькими, що виникають при розроджувальних операціях і неправильному наданні допомоги при прийомі пологів (“захист промежини”). Травми промежини частіше виникають у жінок із добре розвиненою мускулатурою; у літніх первородящих із малоподатливими тканинами; при вузькій піхві із запальними змінами тканин; при набряклості тканин; при рубцевих змінах тканин після попередніх пологів. Велике значення мають форма і розміри кісткового таза породіллі, величина головки плода і щільність її кісток, а також величина плічок. Перерозтягнення Бульварного кільця відбувається при неправильному біомеханізмі пологів, коли головка прорізується не найменшим (малим косим) розміром, а прямим, великим косим тощо.
При оперативних розродження розриви промежини і стінок піхви найчастіше виникають при накладенні акушерських щипців.
Розриви промежини за клінічним перебігом ділять на загрозливі, що почалися, що відбулися.
Розрізняють три ступені розриву промежини. Розрив промежини І ступеня характеризується порушенням цілості шкіри та підшкірної основи промежини. При розриві промежини II ступеня пошкоджується м’яз промежини. При розриві промежини III ступеня, крім шкіри та м’язів промежини, розривається m.sphincter ani (неповний розрив III ступеня), а іноді і слизова оболонка прямої кишки (повний розрив III ступеня). Окремо виділяють центральний розрив промежини, коли розривається піхву, тканини промежини та шкіра між сфінктером заднього проходу та задньою спайкою. Пологи відбуваються через цей штучно утворений канал.
Кожен розрив промежини має бути діагностований і вшитий відразу після пологів. Особливої ​​уваги вимагають діагностика та зашивання розривів ІІІ ступеня. Попередньо перед зашиванням розриву необхідно висікти розмозжені та некротизовані тканини.
При зашиванні розриву промежини III ступеня особливо важливо чітко орієнтуватися в топографії розриву, для чого необхідно добре оголити краї рани затискачами Кохера, правильно поєднати травмовані тканини, щоб після зашивання вони розташовувалися так само, як і до розриву.
Розрив промежини III ступеня зашивають, починаючи з верхнього кута розриву прямої кишки (рис. 5). Вузловими кетгутовими швами з’єднують краї кишкової стінки без проколу слизової оболонки прямої кишки. Після відновлення цілості кишки необхідно знайти і зашити відірвані ділянки сфінктера заднього проходу. Сполукою обох кінців сфінктера по середній лінії відновлюють його цілість. Потім відновлюють цілість м’язів промежини та шкіри.
При зашиванні центрального розриву промежини попередньо розсікають ножицями тканини задньої спайки, що залишилися, і, таким чином, перетворюють його в розрив II ступеня, а потім рану зашивають пошаровою.
Ми дотримуємося тактики активного проведення післяопераційного періоду. Через 10-12 год після пологів породілля може вставати та ходити. Гігієнічний туалет зовнішніх статевих органів виробляють 2-3 рази на день. Шви обробляють 1% розчином йодопірону або 1% спиртовим розчином діамантового зеленого. Шкіри з промежини знімають на 5-6-й день.
При розриві промежини III ступеня призначають дієту, яка формує калові маси. Напередодні зняття швів породіллі дають проносне (магнію сульфат, вазелінове масло тощо).
При нагноєнні швів їх слід видалити раніше, а ранову поверхню щодня очищати від гнійних та некротичних мас промиваючи розчинами перекису водню, риванолу та фурациліну, проводити їх ультрафіолетове опромінення. На рану накладають марлеву пов’язку з гіпертонічним розчином натрію хлориду до зменшення гнійного відокремлюваного, потім з 1% розчином йодопірону на 4-5 год, після чого накладають мазеву прокладку з 0,25% метилурациловою маззю, солкосерилової маззю, желе, , гіпозолем. Після очищення рани проводять повторне зашивання промежини.
На думку Л.С.Персианинова (1964), правильно надані такі посібники захисту промежини дають можливість попередити розрив промежини: 1) повільне прорізування головки через вульварне кільце; 2) прорізування її найменшим розміром; 3) повільне та рівномірне розтягування тканин Бульварного кільця; 4) уважне спостереження за прорізування плічок і дбайливе їх виведення.
Розслаблення м’язів тазового дна досягається проведенням двосторонньої пудендальної анестезії (100-150 мл 0,25-0,5 % розчину новокаїну).
При загрозі розриву промежини показана перинео-або епізіотомія. Перінеотомія значно збільшує розміри вульварного кільця. Хірургічна травма має переваги: ​​рана лінійна, чиста, тканини не розмозжені, загоєння зазвичай відбувається первинним натягом. При необхідності епізіотомія може бути виконана із двох сторін.
Ми вважаємо за доцільне проведення епізіотомії, оскільки остання безпечна з точки зору пошкодження сфінктера прямої кишки. При правильному проведенні епізіорофії загоєння відбувається первинним натягом у 94,7% випадків.