Травми статевого члена

Травми статевого члена – Різні за своїм походженням і тяжкістю ушкодження шкірних покривів, губчастих і кавернозних тіл, підшкірної клітковини, фасції, м’язів та білкової оболонки пеніса. Симптоми травм статевого члена залежать від виду ушкодження та можуть включати набряк, біль, кровотечу, гематому, гематурію, порушення сечовипускання. Травми статевого члена діагностуються виходячи з даних анамнезу, огляду, пальпації, ультразвукового дослідження. Перша допомога при травмах статевого члена полягає у зупинці кровотечі, ПХО рани, видаленні сторонніх тіл; подальша тактика визначається типом та тяжкістю пошкодження.

Травми статевого члена – ушкодження покривних тканин та внутрішніх структур статевого члена, що виникають при дії механічних та термічних факторів. Ушкодження статевого члена становлять 2,2% випадків усіх травм та 30-50% випадків травмування сечостатевих органів. Приблизно 1% спостережень ушкодження поєднуються з травмами органів мошонки. Найчастіше травми статевого члена трапляються у чоловіків віком 15-40 років. В урології та андрології травми статевого члена відносяться до ургентної патології та потребують невідкладної хірургічної допомоги.

Насамперед, ушкодження статевого члена поділяються на закриті (80%) та відкриті (20%). До закритих (тупих) травм відносяться забиті місця, утиски, вивихи та переломи статевого члена. Відкриті (проникні) ушкодження включають поверхневі, скальповані, укушені, вогнепальні, колото-різані рани статевого члена. Крім цього, у травматології нерідко зустрічаються хворі з опіками, відмороженнями, травматичною ампутацією статевого члена (пенектомією). Травми статевого члена можуть бути як ізольованими, так і поєднаними з ушкодженнями органів мошонки, кісток та органів тазу.

Залежно від ступеня тяжкості Європейська урологічна асоціація виділяє такі види травм статевого члена:

• I ступінь – пошкодження покривних тканин, забій пеніса
• II ступінь – пошкодження фасції Бука, що оточує губчасте та кавернозні тіла
• III ступінь – розриви тканин (головки статевого члена, сечівника, печеристого тіла) з протяжністю дефекту менше 2 см
• IV ступінь – Розрив сечівника, печеристого тіла з протяжністю дефекту більше 2 см; часткова ампутація статевого члена
• V ступінь – Повна травматична ампутація статевого члена.

Забитий статевого члена

Забиті місця є найбільш поширеним видом травми статевого члена. Найчастіше забиті місця трапляються при прямих ударах під час занять спортом і бійках, їзди на велосипеді та ін. Легкі забиття статевого члена супроводжуються хворобливими відчуттями, що стихають протягом 10-15 хвилин після удару. Для більш важких травм статевого члена, що супроводжуються надривом білкової оболонки, характерно посилення болю, набряк пеніса, утворення підшкірної гематоми, що надає статевому члену синьо-червоне забарвлення, утруднення ходьби, порушення сечовипускання. Сильні прицільні удари по статевому члену можуть призвести до перелому кавернозного тіла та розвитку внутрішньої кровотечі. У цьому випадку під шкірою статевого члена за 15 хвилин може накопичитися до 0,5 л крові, чому пеніс набуває величезних розмірів і синювато-чорного кольору. Кров, що накопичується в підшкірній клітковині, поширюється на лобок, мошонку і внутрішню поверхню стегна. При тяжкій травмі статевого члена та вираженій крововтраті можливий розвиток травматичного шоку.

Утиск статевого члена

Ця травма зазвичай трапляється при попаданні шкіри статевого члена в механізм замку блискавки штанів. При цьому на поверхні статевого члена утворюється невелика рана, що викликає сильний біль. Рідше причиною утиску статевого члена служить перетягування стовбура пеніса ниткою, гумкою, надягання на нього різних предметів кільцеподібної форми. Ці пошкодження можуть наноситися внаслідок дитячого витівки, психічних відхилень або з метою підтримки ерекції, попередження нетримання сечі.

Утиск статевого члена супроводжується розвитком набряку тканин та болем; при здавленні сечівника виникає гостра затримка сечі. Тривале порушення кровообігу в тканинах пеніса може призвести до некрозу шкіри та гангрени статевого члена.

Вивих та перелом статевого члена

Вивих статевого члена є наслідком розриву зв’язок, з яких пеніс фіксується до кісток таза. При цьому вигляді травми статевого члена відбувається зміщення кавернозних тіл під шкіру стегна, промежини, мошонки, а сам пеніс пальпується як порожнього шкірного мішка.

Перелом пеніса здебільшого відбувається під час грубого статевого акту і є наслідком різкого перегину ерегованого статевого члена. Така травма статевого члена супроводжується розривом печеристих тіл і може поєднуватися з пошкодженням сечівника та губчастого тіла. Зазвичай у момент перелому чітко чується характерний тріск, який хворі порівнюють із хрускотом розбитого скла. Одночасно виникає напад гострого болю та припиняється ерекція. Наслідком внутрішньої кровотечі, що почалася, служить поява і стрімке наростання гематоми, посилення інтенсивності болю, явища шоку. При пошкодженні сечівника виникає затримка сечовипускання. Перелом статевого члена – небезпечний вид травми, віддаленими наслідками якого можуть стати інфекційні ускладнення, викривлення статевого члена, хворобливі ерекції, імпотенція.

Відкриті травми статевого члена

Поверхневі рани статевого члена включають пошкодження, отримані в результаті надмірного тертя, надриви і розриви короткої вуздечки крайньої плоті. Такі травми можуть супроводжуватись зовнішньою кровотечею різної інтенсивності, утворенням рубців. Причиною утворення скальпованих ран статевого члена стає потрапляння пеніса до різноманітних рухомих механізмів. При цьому утворюються великі ранові дефекти шкіри, які нерідко переходять на мошонку, виникають інтенсивні болі, кровотеча, травматичний шок.

Укушені рани статевого члена є наслідком прояву агресії свійських тварин чи навмисних дій статевого партнера. Незважаючи на невелику зону пошкодження та незначну кровотечу, укуси пеніса, як правило, завжди є інфікованими, тому такі рани мають тенденцію до тривалої регенерації. Укуси, нанесені тваринами, несуть у собі небезпеку зараження на сказ.

Колото-різані рани статевого члена виникають внаслідок нанесення ушкоджень колюче-ріжучими предметами (ножем, цвяхом, шилом та ін.), рідше – внаслідок ятрогенних причин (неправильного проведення операції циркумцизіо). Травми статевого члена з таким механізмом нанесення супроводжуються ушкодженням печеристих тіл, висячого відділу уретри, іноді повною або частковою пенектомією. При вогнепальних ранах статевого члена, крім сечівника і кавернозних тіл часто ушкоджуються мошонка, м’які тканини, кістки, тазові органи. Провідними симптомами подібних травм статевого члена є кровотеча, нерідко виділення сечі з ранового ходу; наявність сторонніх тіл у рані.

Причиною травматичної ампутації статевого члена можуть бути насильницькі злочинні дії (поранення, укуси) або членоушкодження, пов’язане з загостренням психічних захворювань. Часткова та повна пенектомія супроводжується масивною кровотечею, шоком, порушенням сечовипускання.

Термічні травми статевого члена

Факторами, що сприяють відмороженню статевого органу, є загальне переохолодження, сечовипускання на морозі, алкогольне сп’яніння. Відмороження частіше піддається крайня плоть, рідше – тіло статевого члена. В результаті холодової травми шкіра на ураженій ділянці набуває багряно-синього відтінку; виникають печіння, свербіж, поколювання, парестезія, набряк статевого члена. При легкому ступені обмороження ці явища мимоволі зникають протягом кількох діб. У більш важких випадках на уражених ділянках шкіри утворюється некроз тканин, глибокі виразки, загоєння яких затягується на 3 і більше місяців.

Опіки статевого члена виникають внаслідок впливу на область статевих органів гарячих рідин, хімічних речовин, сонячних променів та ін. Опік І ступеня супроводжується гіперемією та набряком пеніса; ІІ ступеня – утворенням пухирів, підшкірним набряком, затримкою сечі; III ступеня – некрозом шкіри; IV ступеня – некрозом губчастого та печеристих тіл.

Будь-які травми статевого члена вимагають негайного звернення до медичного закладу, де потерпілого слід оглянути хірургом, травматологом або урологом. Попередня діагностика виду пошкодження ґрунтується на даних анамнезу, огляду та пальпації статевого члена. Надалі для уточнення тяжкості травми може бути рекомендовано УЗД статевого члена, УЗДГ, кавернозографії, МРТ. Оскільки травми статевого члена нерідко протікають із пошкодженням сечівника, для виключення пошкодження уретри може знадобитися виконання уретроскопії або уретрографії.

На догоспітальному етапі постраждалі з травмами статевого члена потребують грамотної невідкладної допомоги. Як першочергові необхідно вжити заходів до тимчасової зупинки кровотечі (накласти лід, що давить асептичну пов’язку на статевий член, джгут), здійснити шинування статевого члена при його переломі, розпочати проведення протишокових заходів (адекватне знеболення, інфузійна терапія). У стаціонарі проводиться ПХО ран (у т. ч. опікової поверхні, вогнепальної рани, інфікованої рани), видалення сторонніх тіл, дренування посттравматичних гематом, ревізія рани та остаточна зупинка кровотечі. Пацієнтам із укушеними ранами обов’язково виконується вакцинація проти сказу; з іншими ранами – вводиться протиправцева, за показаннями – протигангренозна сироватка.

Лікування утиску статевого члена полягають у видаленні предметів, що здавлюють. При вивиху статевого члена проводиться його відкрите вправлення з накладенням швів на розірвані зв’язки та фіксацією кавернозних тіл до тазових кісток. При переломі пеніса здійснюється оперативне розтин гематоми з видаленням згустків крові; гемостаз, ушивання дефектів білкової оболонки та кавернозних тіл, дренування рани. Розриви вуздечки статевого члена вимагають проведення френулопластики. Усунення великих ранових дефектів здійснюється з допомогою методів шкірної пластики, котрим використовується шкіра мошонки (операція Райха), лобкової області, живота, вільні шкірні клапті. Лікування термічних травм статевого члена проводиться за загальним принципом лікування опіків та обморожень.

При пошкодженні сечівника проводиться накладення епіцистостоми. Відновлення безперервності сечівника здійснюється шляхом виконання анастомотичної уретропластики або інших видів пластики уретри. Ампутований по необережності статевий член необхідно зберігати, тому що протягом перших 24 годин після травми можливе його мікрохірургічне вшивання в куксу. Для підтримки життєздатності органу його промивають і зберігають у стерильній ємності, заповненій розчином натрію лактату, на льоду. За неможливості здійснення реімплантації проводиться реконструктивна фалопластика.

Прогноз та профілактика

Травми статевого члена – серйозні ушкодження, які потребують термінового звернення за медичною допомогою, проведення всебічної діагностики та надання кваліфікованої допомоги. Віддаленими наслідками нерозпізнаних травм статевого члена можуть бути каверніти, абсцеси, деформації та скорочення пеніса, еректильна дисфункція, стриктури уретри. Попередити ушкодження пеніса дозволить захист статевих органів під час занять травмонебезпечними видами спорту, уникнення небезпечних позицій у сексі, підвищення рівня статевої культури та статевого виховання, обережне поводження з домашніми тваринами.