Травми вуха

Травми вуха – Різні за своїм характером пошкодження вушної раковини, зовнішнього слухового проходу, середнього або внутрішнього вуха. Клінічно залежно від локалізації отриманих ушкоджень травма вуха може виявлятися наявністю рани, відривом вушної раковини, кровотечею, болем, зниженням слуху, закладеністю у вусі, вушним шумом, порушенням координації, запамороченням та нудотою. З діагностичною метою при травмі вуха проводиться отоскопія, неврологічне дослідження, КТ та рентгенографія черепа, МРТ головного мозку, дослідження вестибулярної та слухової функції. Лікування може бути медикаментозним та хірургічним. Воно включає обробку рани, видалення гематом, відновлення цілісності пошкоджених анатомічних структур, профілактику інфікування, протишокову, протинабрякову, інфузійну та протизапальну терапію.

Найчастіше в отоларингології зустрічаються травми зовнішнього вуха, що пов’язані з його незахищеним анатомічним становищем, у якому воно легко піддається механічним, тепловим, хімічним впливам. Найчастіше травма вуха супроводжується пошкодженням одразу кількох його відділів. Травма вуха може поєднуватися з черепно-мозковою травмою, переломом нижньої щелепи, хребетно-спинномозковою травмою у шийному відділі. У більшості випадків травма вуха призводить до розвитку того чи іншого ступеня приглухуватості. Травма вуха з пошкодженням вушної раковини може спричинити косметичний дефект, для відшкодування якого потрібно застосування методів пластичної хірургії.

Клініка травм зовнішнього вуха

Пошкодження вушної раковини можливе внаслідок тупої, колото-різаної, вогнепальної, термічної (опіки та відмороження) або хімічної травми вуха. Тупа травма вуха та його поранення можуть супроводжуватися деструкцією хрящів вушної раковини, її повним або частковим відривом, утворенням гематоми. Забій вушної раковини найчастіше призводить до скупчення крові між хрящем та перихондрієм. В результаті вухо перетворюється на червону безформну масу. Подібна травма вуха може ускладнитися інфікуванням з розвитком абсцесу або некрозу хрящової тканини, завдяки якому вухо набуває схожості з кольоровою капустою.

Пошкодження зовнішнього слухового проходу трапляється рідше, ніж травма вушної раковини, і часто поєднується з нею. Воно буває обмежено хрящової частиною слухового проходу чи поширюється з його кісткову частину. Причиною травми вуха з пошкодженням слухового проходу може бути кульове чи осколкове поранення; удар гострим або тупим предметом у область зовнішнього отвору слухового проходу; потрапляння у слуховий прохід стороннього тіла, їдких хімічних речовин, вогню, гарячої пари чи рідини. Сильний удар у нижню щелепу здатний спричинити травму вуха з переломом передньої стінки кісткової частини слухового проходу.

При травмі вуха з пошкодженням слухового проходу потерпілий скаржиться на біль у вусі, кровотечу з нього, відчуття сильної закладеності вуха. При кровотечі згустки крові накопичуються в слуховому проході та обтурюють його, викликаючи виражену кондуктивну приглухуватість. Якщо травма вуха не супроводжується пошкодженням барабанної перетинки, після вилучення кров’яних згустків спостерігається повне відновлення слуху. Термічні і особливо хімічні опіки зовнішнього слухового проходу призводять до утворення перекривають просвіт рубців, розвитку стенозу або повної атрезії слухового проходу.

Діагностика травм зовнішнього вуха

Для діагностики ушкоджень вушної раковини отоларингологу або травматологу достатньо провести її огляд та пальпацію. Травма вуха із пошкодженням слухового проходу діагностується під час проведення ендоскопічного дослідження. Отоскопія та мікроотоскопія здатні виявити поранення стінок слухового проходу, пошкодження барабанної перетинки, скупчення у слуховому проході згустків крові або перебування у ньому стороннього тіла. Дослідження гудзиковим зондом при травмі вуха дозволяє визначити пошкодження хрящових та кісткових стінок слухового проходу. Однак переломи кісткової частини краще діагностуються за допомогою прицільної рентгенографії черепа. Оскільки тупа травма вуха нерідко поєднується зі струсом головного мозку, всі постраждалі повинні додатково оглядатися неврологом.

Лікування травм зовнішнього вуха

При тупій травмі вуха з незначними ушкодженнями вушної раковини, що не супроводжуються крововиливом або пошкодженням хрящів, достатньо провести туалет зовнішнього вуха, за наявності садна обробити їх йодом і накласти на вухо суху пов’язку. Більш серйозна травма вуха є показанням до профілактичного прийому антибіотиків для запобігання розвитку інфекції. За наявності гематоми її розкривають, вміст евакуюють через розріз, забезпечують адекватне дренування і накладають на вухо давить пов’язку. За наявності ран роблять їх первинну обробку. Розриви хрящової вушної раковини шинують ватяними тампонами.

При травмі вуха з повним відривом вушної раковини необхідно зберегти відірваний елемент у холоді та чистоті і якнайшвидше доставити разом із постраждалим в операційну, де можливо провести його пришивання. В іншому випадку потерпілому знадобиться отопластика для часткової або повної реконструкції вушної раковини. Якщо при травмі вуха зберігається зв’язок вушної раковини з її основою, то достатньо їх зіставити і зафіксувати пов’язкою, що давить.

При травмі вуха із пораненням шкіри зовнішнього слухового проходу проводиться первинна обробка рани. Потім у слуховий прохід вводяться турунди з антибіотиками та глюкокортикостероїдами. Перев’язки з туалетом слухового проходу та заміною турунду проводять 1 раз на добу. Розриви хрящової частини слухового проходу, що відбулися при травмі вуха, потребує ендоскопічного відновлення та подальшої 48-годинної фіксуючої тампонади турундами з синтоміцинової маззю. Якщо травма вуха супроводжується переломом кісткової частини слухового проходу, крім фіксуючої тампонади необхідна іммобілізація нижньої щелепи терміном від 1 до 2 тижнів, протягом якого для виключення жувальних рухів дозволено прийом тільки рідкої їжі. При посттравматичній атрезії слухового проходу проводиться його реконструкція.

Клініка травм середнього вуха

Ушкодження середнього вуха виникають, коли травма вуха супроводжується розривом барабанної перетинки, струсом барабанної порожнини або пораненням. Відокремлено виділяється барометрична травма вуха, яка виникає при різкому перепаді тиску всередині та зовні барабанної порожнини. Травми вуха можуть призводити до перелому слухових кісточок, підвивиху або розриву їх зчленувань, зміщення основи стремена. Травма вуха з пошкодженням соскоподібного відростка при інфікуванні призводить до мастоїдиту. Барометрична травма вуха є причиною виникнення аероотиту, іноді у поєднанні з аеросинуситом.

При травмі вуха з пораненням барабанної порожнини або перфорацією барабанної перетинки часто відбувається інфікування порожнини середнього вуха з розвитком гострого середнього отиту. Останній через знижену внаслідок травми реактивність тканин у багатьох випадках ускладнюється мастоїдитом, може трансформуватися в хронічний середній гнійний отит або стати причиною адгезивного отиту. Травма вуха з ураженням барабанної порожнини супроводжується больовим синдромом, шумом у вусі, кондуктивною приглухуватістю. При розвитку гнійного отиту відзначається гноетечение із зовнішнього слухового проходу.

Діагностика травм середнього вуха

Травма вуха з пошкодженням структур барабанної порожнини діагностується на підставі огляду, отоскопії, аналізу слухової функції та рентгенологічного дослідження. Ендоскопічне дослідження може виявити пошкодження барабанної перетинки, її зміни, характерні для гнійного отиту, наявність у зовнішньому слуховому проході гнійного відокремлюваного. Дані аудіометрії, дослідження камертоном та порогової аудіометрії при травмі вуха із пошкодженням середнього вуха свідчать про кондуктивний тип зниження слуху. Травма вуха з пошкодженням слухових кісточок супроводжується порушенням їхньої рухливості, що визначається в ході акустичної імпедансометрії. На рентгенограмі або томограмі скроневої кістки при травмі вуха можуть спостерігатися переломи стінок барабанної порожнини та підвищена легкість осередків соскоподібного відростка.

Лікування травм середнього вуха

При травмах вуха з пошкодженням барабанної порожнини або соскоподібного відростка потрібна обов’язкова антибіотикотерапія з першої доби. При пораненнях проводиться первинна обробка ран та ранового каналу. При травмі вуха з утворенням гемотимпануму рекомендовані судинозвужувальні препарати, що знімають набряк слухової труби, що сприяє швидшій евакуації по ній накопиченої в барабанній порожнині крові.

Якщо травма вуха супроводжується пошкодженням барабанної перетинки або слухових кісточок, то після стихання запальних процесів за показаннями проводяться реконструктивні операції: тимпанопластика, стапедопластика, мирінгопластика, мастоїдопластика. У разі гнійних ускладнень при травмі вуха, залежно від локалізації процесу, здійснюється сануюча операція, мастоїдотомія або загальнопорожнинна операція. При значних пошкодженнях, що призводять до стійкої приглухуватості, постраждалі з травмою вуха потребують консультації лікаря-слухопротезиста для вирішення питання про найбільш оптимальний спосіб слухопротезування.

Клініка травм внутрішнього вуха

Травма вуха з пошкодженням структур лабіринту виникає в результаті контузії або поранення (уламкового, кульового, колючого, інтраопераційного). Найчастіше вона поєднується з ЧМТ. При такій травмі вуха в результаті прямого або опосередкованого впливу фактора, що травмує, на клітини рецепторного апарату лабіринту розвивається гострий або хронічний травматичний лабіринтний синдром. Він проявляється нудотою, інтенсивним запамороченням, одно-або двостороннім шумом у вухах, відчуттям обертання навколишніх предметів, розладом координації, спонтанним ністагмом, нейросенсорною приглухуватістю. Подібна травма вуха може супроводжуватися втратою свідомості, парезом лицевого нерва на боці ушкодження, осередковою та загальномозковою неврологічною симптоматикою.

У разі сильного впливу звуку можлива акустична травма. Гостра акустична травма вуха пов’язана з нетривалим впливом надсильного звуку. При цьому у тканинах лабіринту спостерігаються крововиливи. Як правило, після їх розсмоктування спостерігається відновлення слуху. Хронічна акустична травма вуха виникає при тривалому постійному впливі шуму і частіше пов’язана з виробничою діяльністю. Така травма вуха призводить до «втоми» слухових рецепторів та розвитку стійкої приглухуватості.

Діагностика травм внутрішнього вуха

Травма вуха з ушкодженням лабіринту діагностується спільними зусиллями травматолога, отоларинголога та невролога. Обов’язково проводиться неврологічний огляд, рентгенографія або КТ черепа, МРТ головного мозку, отоскопія. Якщо дозволяє стан потерпілого з травмою вуха, проводиться дослідження вестибулярного аналізатора (вестибулометрія, стабілізографія, електроністагмографія) і слухової функції (порогова аудіометрія, отоакустична емісія, промонторіальний тест). При акустичній травмі юшка велике діагностичне значення має анамнез захворювання.

Лікування травм внутрішнього вуха

При травмі вуха з пораненням скроневої кістки та лабіринту проводиться первинна обробка рани, забезпечується її адекватне дренування, накладається стерильна пов’язка. При задовільному стані потерпілого з травмою вуха можливе проведення отохірургічної операції з метою видалення сторонніх тіл та відновлення анатомічної цілісності пошкоджених структур внутрішнього вуха. Лікувальні заходи при травмі вуха з тяжким пораненням, струсом або забиттям головного мозку значною мірою відповідають лікуванню гострої ЧМТ та проводяться в нейрохірургічному або неврологічному відділенні. Вони спрямовані на підтримку функції життєво важливих органів, запобігання набряку головного мозку, профілактику вторинної інфекції, поповнення крововтрати, дезінтоксикацію. Оскільки травма вуха з пошкодженням лабіринту призводить до незворотних порушень слуху, після стихання її гострих наслідків постраждалі потребують проведення операцій з відновлення слуху або слухопротезування.