Треми

Треми – Проміжки між зубами. Основні скарги зводяться до естетичного дефекту. Діагностика трьох включає аналіз даних анамнезу, клінічний огляд, рентгенографію, ТРГ, антропометричні вимірювання моделей. Для періоду старіння тимчасового прикусу характерні фізіологічні треми, що не потребують ортодонтичного втручання. Лікування трьом у пацієнтів з постійним прикусом спрямоване відновлення цілісності зубних рядів, досягнення тісного контакту між бічними поверхнями зубів. Якщо треми є одним із симптомів прогнатії або прогенії, показано ортодонтичну корекцію прикусу.

Треми – відсутність тісного контакту між зубами. По суті треми вторинні, тобто є наслідком іншого фізіологічного чи патологічного процесу. Вважають, що проміжки між зубами передаються генетично, як і неправильний прикус. Якщо в одного з батьків відсутній щільний контакт між зубами і це зумовлено не вторинною адентією, то ймовірність прояву патології у дітей становить 50%. Треми однаково часто діагностують у представників обох статей. Патологія може стати причиною постійного травмування ясен з розвитком запальних ускладнень. Через тривалу затримку шматочків їжі в міжзубних проміжках зростає ймовірність карієсу. Основні методи усунення проміжків між зубами – протезування або ортодонтична корекція.

У стоматології розрізняють 2 види трьох:

1. Фізіологічні треми. Виникають з 4 до 6 років у період старіння молочного прикусу. Їхня поява зумовлена ​​активним зростанням щелеп у зв’язку з підготовкою до прорізування постійних зубів. Відсутність фізіологічних трьом у цей період є фактором ризику розвитку скупченості, оскільки проміжки між зубами, що утворилися, створюють необхідне місце для постійних зубів, чиї мезіодистальні розміри коронок значно перевищують параметри молочних зубів.

2. Патологічні треми. Основна причина – невідповідність величини коронок зубів чи їх кількості розмірів щелеп. Виникають внаслідок мікродентії, адентії, ретенції, тортоаномалії, а також внаслідок надмірного розвитку базису верхньої чи нижньої щелепи, що часто спостерігається у пацієнтів із патологіями прикусу по сагітталі.

Треми відносять до генетично детермінованих ознак з аутосомно-домінантним типом спадкування. Ген, відповідальний виникнення проміжків між зубами, перебуває у 3 парі хромосом. Зменшені мезіодистальні розміри коронок зубів, первинна або вторинна адентія, неправильне положення зачатка постійного зуба, що супроводжується затримкою його прорізування, тортоаномалії, деструктивні захворювання пародонту – це також може викликати появу трьом. У пацієнтів з 1 підкласом дистального прикусу освіта трьом між верхніми передніми зубами обумовлена ​​наявністю двох факторів – надмірним розвитком верхньої щелепи та вестибулярним нахилом різців. Те саме, тільки на нижній щелепі, може спостерігатися і у пацієнтів з мезіальною оклюзією.

Фізіологічні треми виявляють в дітей віком дошкільного віку, саме з 4 до 6 років. У цей період спостерігається активне зростання щелеп, зумовлене підготовкою до прорізування постійних зубів. На етапі старіння тимчасового прикусу поряд з трьома діагностують прямий прикус, підвищене стирання ріжучих країв зубів. У разі вродженої часткової адентії треми найчастіше локалізуються між центральним різцем і іклом або між першим премоляром і моляром, що пов’язано з відсутністю зачатків бічного різця та другого премоляра. У пацієнтів з мікродентією відзначають зменшені у розмірі коронки зубів та множинні треми, при цьому розвиток щелеп та їх співвідношення відповідають нормі.

При ретенованому іклі трему виявляють між бічним різцем і першим премоляром. У разі 1 підкласу дистального прикусу, що характеризується наявністю сагітальної щілини та виступаючим положенням верхніх різців, проміжки – треми з’являються між фронтальними зубами верхньої щелепи. У пацієнтів із прогенією виявляють масивну нижню щелепу, мезіальне співвідношення зубних рядів, зворотне різцеве перекриття. Треми локалізуються між нижніми зубами, що зумовлено надмірним розвитком базису нижньощелепної кістки.

Діагностика трьох включає аналіз даних фізикального обстеження, результатів антропометричних вимірювань та рентгенографії. У ході обстеження пацієнтів з тремою лікар-стоматолог може виявити відсутність зачатків, неправильне положення (дистопію) або затримку прорізування одного або кількох постійних комплектних зубів. У разі підкласу 1 дистального прикусу треми діагностують між протрузійно нахиленими верхніми різцями, при мезіальній оклюзії проміжки між зубами виявляють на нижній щелепі.

Для встановлення справжньої причини треми під час антропометричного дослідження визначають відповідність розмірів зубів довжині зубоальвеолярної дуги. Мезіодистальні розміри коронок порівнюють із середньостатистичними параметрами. Якщо значення нижче за норму, діагностують мікродентію. Також про індивідуальну мікродентію говорять при значенні дентофаціального індексу менше 22%. Якщо треми є одним із ознак патології прикусу, виявляють збільшення базису верхньої чи нижньої щелепи. У пацієнтів з трьома та протрузією передніх зубів за методом Герлаха виявляють диспропорційність у розмірах бокової та передньої ділянок, вимірювання за Коркхаузом свідчать про подовження переднього відрізка.

За допомогою рентгенографічного дослідження визначають наявність зачатків всіх комплектних зубів, їхнє положення. Телерентгенографія показана пацієнтам із трьома, що з’явилися внаслідок аномалії прикусу. Результати дослідження дають інформацію про тип зростання щелеп, наявність скелетної або зубоальвеолярної патології, що має велике значення при складанні раціонального плану лікування. Обстеження пацієнта з трьома проводить стоматолог-ортодонт.

Ортодонтична корекція трьох направлена ​​на усунення проміжків між зубами, досягнення щільного апроксимального контакту. Вибір методик лікування залежить від етіології. Якщо треми виникли через часткову вроджену або набуту адентію, відновлення цілісності зубного ряду проводиться шляхом протезування. У дитячому віці для цього застосовують знімні протези, оскільки незнімні ортопедичні конструкції затримуватимуть зростання щелеп. Після завершення скелетного зростання треми усувають за допомогою мостоподібних протезів. Незначні проміжки у фронтальному відділі закривають методом прямого чи непрямого вінірингу.

Якщо причиною трьох є ретенція, ортодонтичним шляхом створюють необхідне місце в зубному ряду, далі в ході операції оголюють коронку ретинованого зуба і за допомогою міжщелепної тяги переміщують його в зубний ряд. При 1 підкласі дистального прикусу треми усувають за допомогою ортодонтичних знімних апаратів (активатора Андрезена-Гойпля, регулятора функції Френкеля 1 типу, пластиночних апаратів на верхню щелепу з накусочним майданчиком), а також незнімних брекет-систем. Якщо треми між нижніми зубами є одним із симптомів мезіальної оклюзії, залежно від віку та ступеня тяжкості використовують платівку Шварца, регулятор функції Френкеля 3 типу, брекет-системи.

До основних елементів апаратів для усунення трьох відносять вестибулярну дугу і гачки, припаяні зі щічної сторони для фіксації гумової тяги. Для закриття проміжків за допомогою брекет-систем призначені еластичні ланцюжки, ланки яких фіксують на крилах брекетів або ж на лігатурах Кобаяші. Для закриття малих, середніх чи великих проміжків ортодонти застосовують ланцюжки з відповідною довжиною кроку. При ранньому виявленні трьох, комплексному діагностуванні, кваліфікованому лікуванні прогноз сприятливий. Для зниження ризику рецидиву після ортодонтичної корекції показаний ретенційний період, тривалість якого залежить від характеру первинної патології та віку пацієнта.