Тромбоз гемороїдального вузла

Тромбоз гемороїдального вузла – Це ускладнення геморою, що характеризується формуванням тромбу в кавернозних судинних сплетення прямої кишки. Основні ознаки – виражений біль та відчуття стороннього тіла в анальній ділянці. Для діагностики проводиться огляд ректальної ділянки, ректоскопія, загальний аналіз крові, коагулограма. Лікувальна тактика визначається тяжкістю стану. Консервативна терапія передбачає призначення місцевих та системних протизапальних препаратів, місцевих тромболітиків, венотонізуючих засобів та анестетиків. Хірургічне лікування полягає у виконанні тромбектомії або гемороїдектомії.

Тромбоз гемороїдального вузла – порушення циркуляції крові у кавернозних сплетеннях прямої кишки, що супроводжується утворенням кров’яного згустку – тромба. Гострий стан триває близько п’яти діб, після чого тромбований запалений вузол піддається заміщенню сполучною тканиною; можливе некротизування та виразка слизової оболонки. Гострий гемороїдальний тромбоз діагностується приблизно у 27% усіх пацієнтів із верифікованим діагнозом геморою, а його частка серед усіх ускладнень становить 60%.

За відсутності адекватного лікування можливий розвиток тяжких ускладнень, які не тільки суттєво погіршують стан хворого, але можуть призводити до летального результату. Актуальність проблеми зумовлена ​​широкою поширеністю патології, тимчасовим ефектом консервативних методів лікування, високою частотою рецидивів.

Гострий тромбоз гемороїдальних вузлів розвивається під впливом різних факторів, що погіршують стан варикозно змінених вен ректального сплетення. У розвитку цього ускладнення грає роль порушення дієти: надмірне вживання алкоголю, різних приправ, солі, гіркої та гострої їжі. Ці продукти небезпечні тим, що стимулюють циркуляцію крові в малому тазі та збільшують тиск у гемороїдальних вузлах. Важливим фактором є зміна роботи травного тракту у вигляді запорів або проносів, які несприятливо впливають на кровообіг у гемороїдальних сплетеннях. Запори виникають при недостатньому вживанні продуктів, у яких міститься багато рослинної клітковини: овочів, фруктів, висівок та інших.

Наступною причиною розвитку тромбозу гемороїдальних вузлів вважається гіподинамія, а саме – тривале сидіння, внаслідок чого виникають застійні явища у судинах малого тазу; це призводить до формування тромбів у кавернозних сплетення та загострення захворювання. Часто тромбоз виникає після пологів. Таким чином, тромбоз гемороїдального вузла практично завжди розвивається після травматизації.

Нерідко гострому тромбозу внутрішніх гемороїдальних вузлів передує спазм анального сфінктера, що виникає внаслідок перелічених вище причин як відповідь на больове подразнення. В результаті спазму в вузлах, що випали, істотно порушується кровообіг, відбувається застій крові і тромбоутворення, розвивається набряк і інтенсивний больовий синдром, причому уражаються зазвичай всі вузли, що випали. Даний стан розвивається гостро, вирішальним фактором при цьому найчастіше є натужування. При зовнішньому гемороїдальному тромбозі тромбоутворення зазвичай відбувається в одному з вузлів, тому клінічна картина менш яскрава.

Залежно від локалізації уражених вузлів виділяють зовнішній, внутрішній та комбінований тромбоз гемороїдальних вузлів. Залежно від обширності патологічного процесу та вираженості клінічної картини розрізняють три ступені тяжкості захворювання. При першому ступені ознаки запалення відсутні, при другому спостерігаються запальні зміни в ділянці тромбованих вузлів, при третій запальний процес поширюється на навколишні тканини, розвиваються ускладнення.

Провідними симптомами тромбозу гемороїдального вузла є інтенсивні болі у промежині, а також дискомфорт у задньому проході. Біль постійний, не пов’язаний з актом дефекації. Щільність вузла та його розміри збільшуються, і хворі можуть відзначати почуття стороннього тіла у прямій кишці. Оскільки при цьому патологічному стані можливе приєднання запалення, характерні такі симптоми як гіпертермія, загальна слабкість, нудота.

Клінічні прояви тромбозу гемороїдальних вузлів залежить від його ступеня. При першому ступені тромбоз не супроводжується запаленням. В даному випадку спостерігається збільшення гемороїдальних вузлів з підвищенням їх густини. Дотик до вузлів викликає їх незначну болючість. Пацієнта турбують неприємні відчуття в області заднього проходу, що посилюються під час дефекації. При огляді спостерігається незначний набряк та гіперемія в області ануса.

При другому ступені тяжкості до тромбозу приєднується запальний процес у вузлах. На цій стадії відзначається набряклість та виражена гіперемія в періанальній ділянці. При пальпації гемороїдальні вузли дуже болючі. Третя стадія процесу, крім тромбоутворення та запалення в гемороїдальних вузлах, супроводжується розвитком запальної інфільтрації у підшкірній клітковині періанальної області. Пальцеве дослідження прямої кишки та пальпація гемороїдальних вузлів викликають нестерпний біль. Візуальний огляд дозволяє виявити багряні та синюшні вузли, що випадають із прямої кишки.

У деяких випадках патологічний процес при тромбозі гемороїдальних вузлів поширюється на всю параректальну клітковину, розвивається гнійний парапроктит із утворенням абсцесу у м’яких тканинах. У тяжких випадках можливе виникнення сепсису. З інших ускладнень найчастіше зустрічаються інтенсивні кровотечі, поширений набряк у ректальній зоні та некроз гемороїдальних вузлів.

Як правило, для верифікації тромбозу гемороїдального вузла досить типової клінічної картини. Важлива роль діагностиці відводиться збору скарг, анамнезу, і навіть огляду перианальной області. Огляд при першому ступені тяжкості дозволяє виявити наявність ущільнених і збільшених у розмірах тромбованих вузлів гемороїдальних, помірно болючих при пальпації. При зовнішньому гемороїдальному тромбозі зазвичай уражений один вузол, при внутрішньому – визначається випадання гемороїдальних вузлів.

При прогресуванні патологічного процесу та приєднанні ознак запалення можна виявити виражену застійну гіперемію вузлів. Третій ступінь тяжкості характеризується наявністю під час огляду суцільного запального інфільтрату в перианальной зоні. Крім того, може відзначатися некроз окремих гемороїдальних вузлів, які мають синюшно-червоний або чорний колір.

Тромбовані зовнішні гемороїдальні вузли візуалізуються нижче гребінцевої лінії, при внутрішньому тромбозі є борозенка між вузлом, що випав, і набряклою шкірою періанальної зони. Тромбоз внутрішніх гемороїдальних вузлів за відсутності випадання визначається при пальцевому ректальному дослідженні: пальпуються щільні різко болючі округлі утворення, що не спадають при натисканні.

З лабораторних методів дослідження інформативна коагулограма: у ній виявляються ознаки порушення системи гемостазу. У загальному аналізі крові при приєднанні запалення визначається підвищення кількості лейкоцитів за рахунок паличкоядерних форм. Для уточнення діагнозу, особливо при підозрі на внутрішній тромбоз, та виключення інших захворювань, що супроводжуються інтенсивним больовим синдромом (рака прямої кишки, ущемленого поліпа прямої кишки, що випав, гострого парапроктиту), проводиться ректоскопія.

Консервативна терапія

Для лікування спеціалісти у сфері клінічної проктології використовують комплексну терапію, що визначається диференційовано залежно від ступеня порушення мікроциркуляції. При першому та другому ступені тяжкості обґрунтовано полікомпонентну консервативну терапію. Призначаються тромполітичні засоби у вигляді гелів, мазей чи свічок. Це препарати на основі гепарину, які мають високу ефективність в усуненні тромбозів та у профілактиці утворення тромбів надалі. Також використовуються знеболювальні засоби, які дозволяють усунути інтенсивний біль та покращити стан пацієнтів. За наявності ознак запалення призначаються нестероїдні препарати та глюкокортикоїди.

Протизапальне лікування призначається місцево як мазей, і навіть перорально чи парентерально. При активному запальному процесі можлива комбінація місцевого лікування із внутрішньом’язовим або внутрішньовенним введенням протизапальних засобів, блокадами спиртоновокаїновою сумішшю. Застосовуються препарати з венотонізуючим ефектом. Як додаткове консервативне лікування пацієнтам показані холодні компреси на область промежини, які дозволяють усунути біль і знизити вираженість запалення.

Хірургічне лікування

Третій ступінь тромбозу гемороїдальних вузлів є показанням до оперативного лікування. Операція може бути проведена в терміновому (протягом перших двох діб) або відстроченому порядку (через 4-5 діб), що визначається наявністю або відсутністю обмеження вузлів, необхідністю усунення гострого запалення. Найбільш поширеною операцією є евакуація тромбованих вузлів. Це відносно невелике за обсягом втручання, яке передбачає розтин вузла та видалення з нього тромбу, після чого хірурги-проктологи не вшивають післяопераційну рану, даючи їй можливість самостійно гоїтися. На остаточне загоєння потрібно не більше 2-3 днів. Така тактика застосовується при зовнішньому тромбозі одного чи двох вузлів.

При ширшому ураженні виконується гемороїдектомія з відновленням цілісності слизової оболонки анального каналу. Це втручання дозволяє досягти оптимальних віддалених результатів. У деяких випадках при великому тромбозі з вираженим періанальним набряком та різким больовим синдромом застосовується задня дозована сфінктеротомія. За наявності ускладнень, таких як запалення параректальної клітковини або некроз гемороїдального вузла проводять більш радикальні оперативні втручання. Операції при парапроктиті передбачають дренування періанальної клітковини для зменшення запальної інфільтрації.

При правильно призначеному лікуванні прогноз при тромбозі гемороїдального вузла є сприятливим. На тлі відсутності адекватної терапії можливі ускладнення у вигляді парапроктиту, некрозу гемороїдального вузла, що суттєво погіршує прогноз. Для профілактики тромбозу пацієнтам з наявним хронічним гемороєм необхідно слідувати певним рекомендаціям для запобігання травмуванню гемороїдальних вузлів та тромбоутворенню. Зокрема, необхідно контролювати роботу кишечника, домагаючись нормалізації випорожнень, уникаючи запорів та проносів. Для цього слід дотримуватися рекомендованої дієти з винятком занадто гострої та пересоленої їжі, а також прянощів та алкоголю. У щоденному раціоні має бути достатньо овочів і фруктів, що містять клітковину, кисломолочних продуктів, круп. Рекомендується нормалізувати фізичну активність.