Трихофітія

Трихофітія (стригучий лишай) – мікозна ураження гладкої шкіри, волосся, нігтів грибками роду Trichophyton. Характеризується утворенням запальних вогнищ із чіткими межами, лущенням. Уражене волосся стає крихким, обламується над рівнем шкіри і стирчить у вигляді прядків. Захворювання високо заразне. Глибокі ураження шкіри ведуть до погіршення загального стану, утворення наривів. Лікування проводиться протимікотичні засоби, які призначаються місцево і всередину. У запущених випадках може залишитися стійке облисіння дома волосся.

Трихофітія – це мікотичне захворювання шкіри та її придатків, викликане грибком з роду Trichophyton, може бути антропофільною, коли джерелом інфекції є людина та зоофільна – ця форма трихофітії виникає при контакті з інфікованими тваринами. Трихофітія є високонтагіозним грибковим захворюванням, захворюваність у всіх вікових групах приблизно однакова, але у дітей молодшого та шкільного віку трихофітію діагностують частіше.

Джерелом інфекції є хворі на трихофітію люди, тварини та предмети побуту, обсіменені спорами гриба. Інфікування зоофільною трихофітією відбувається внаслідок контактів із хворими тваринами, особливу небезпеку становлять бездомні тварини. Ризик захворіти підвищується при постійному контакті з тваринами – на тваринницьких фермах, у ветеринарних лікарнях та підгодовуванні бродячих собак та кішок.

При хронічних уповільнених формах трихофітії, що особливо часто зустрічається у жінок середнього віку, інфекція вражає всіх членів сім’ї через користування загальними гребінцями, подушками та предметами побуту. Такі фактори як скупченість, зневага правил особистої гігієни і часті контакти з незахищеною шкірою підвищують ймовірність внутрішньосімейного зараження. Після попадання спор гриба на шкіру або волосисту частину голови починається їх проростання з формуванням міцелію, що веде до подальшого ураження як самої дерми, так і її придатків.

Симптоматика трихофітії залежить від форми захворювання, типу збудника та особливостей організму пацієнта, хоча поверхнева, інфільтративна та інфільтративно-нагнолююча форми є послідовним розвитком одного патологічного процесу. І за відсутності адекватного лікування поверхнева форма трихофітії може перейти в інфільтративно-нагнолюючу.

Поверхнева трихофітія зустрічається на волосистій частині голови та на гладкій шкірі, зовні проявляється округлими осередками ураження, різко обмеженими від здорової шкіри. Інкубаційний період близько тижня, після чого починаються клінічні прояви – ділянки шкіри сірувато-рожевого кольору невеликих розмірів із нерівними контурами та незначним лущенням. У вогнищах ураження більша частина волосся обламана на рівні шкіри або на 2-3 мм від неї, якщо волосся на голові темне, то можна побачити темні крапки – пеньки волосся. Іноді волосся на ураженому трихофітією ділянці закручується і загинається, в деяких випадках волосся покрите сірувато-білим нальотом, який складається зі спор грибка. Сверблячка і будь-які інші суб’єктивні відчуття відсутні. На периферії відзначаються бульбашки, гнійні вузлики та скоринки у вигляді бордюру. Висівчасте лущення найбільш інтенсивне в центрі вогнища, ближче до периферії практично не спостерігається. Якщо ні лущення, ні інтенсивного обламування волосся немає, але є характерні для трихофітії пеньки, необхідно провести додаткове обстеження для виключення або підтвердження діагнозу «Трихофітія».

Хронічні форми поверхневої трихофітії починаються в дитинстві та її відмінність у тому, що вона не проходить до періоду статевого дозрівання, хоча викликається тим самим збудником. У патогенезі хронічної трихофітії лежить нестача вітаміну А в організмі, ендокринні порушення функцій статевих залоз та інших залоз внутрішньої секреції та вегетативні нервові розлади (вегето-судинна дистонія), які знижують захисні реакції організму. Вогнища ураження локалізуються в потиличній та скроневих зонах голови, є дрібноосередкове або дифузне лущення. Відзначаються ділянки з обламаним волоссям, при довготривалій трихофітії з’являються ділянки атрофії шкіри з дрібними ніжними рубчиками. Іноді ледь помітні лусочки на шкірі голови, колір якої набуває бузкуватого відтінку, практично не помітні, чорні крапки від обламаного волосся теж виявляються тільки при уважному огляді.

Гладка шкіра, уражена хронічною трихофітією, синюшна з наявністю сірих тонких лусочок. Найчастіше уражається шкіра в ділянці сідниць, внутрішньої поверхні стегон, передпліч і ліктів, на обличчі та на верхній частині тулуба трихофітія зустрічається рідше, повсюдне поширення трихофітії по тілу спостерігається в поодиноких випадках. Шкірний малюнок яскраво виражений, можливе потовщення рогового шару шкіри, через що на долонях і підошвах з’являються борозни в місцях шкірних складок, борозни з часом перетворюються на тріщини. При поразках трихофітією долонь і підошв ніколи не утворюється бульбашок. Бульбашки, скоринки та вузлики для хронічної трихофітії теж не характерні.

Іноді інфекція переходить на нігті, хоча трихофітія нігтів може протікати без поразки шкіри. Нігті потовщуються, стають горбистими, шорсткими на дотик, на вільному краї нігтя можна помітити сірувато-білі плями та смуги. Наднігтьова пластина не запалена, свербіж та неприємні відчуття відсутні.

Інфільтративно-нагножувальні форми трихофітії викликає зоофільний тип грибка, такі форми захворювання частіше зустрічаються у людей, які проживають у сільській місцевості. На волосистій частині голови з’являється виступає над рівнем шкіри інфільтрат синюшно-червоного кольору діаметром до 8 см, якщо інфільтратів кілька, то при злитті вони утворюють великий гнійний конгломерат химерних форм. При цьому запалення має чіткі межі та не поширюється на сусідні ділянки шкіри, вогнище запалення зазвичай круглої або овальної форми.

Поверхня інфільтрату трихофітії часто покривається виразками. Навколо нього є валик, що складається з бляшок, дрібних бульбашок і сухих скоринок. Через деякий час навколо кожного волосся утворюється пустула, після остаточного формування якої, волосся в осередку поразки розхитується і починає випадати. З розширених волосяних фолікулів при натисканні або випадковому натисканні виділяються крапельки, а часом і цівки гною, уражена трихофітією ділянка дуже болісна при дотику. При інфільтративно-нагножувальній формі трихофітії в процес залучаються і пушкове волосся, але воно на відміну від довгого волосся не обламується. Поверхня шкіри голови при трихофітії схожа з медовими стільниками, а якщо нагноєтельно-інфільтративна форма трихофітії спостерігається в області бороди та вусів, то уражені ділянки нагадують винні ягоди. Через 7-10 днів інфільтрат починає розм’якшуватися.

Нагноєльні форми трихофітії можуть супроводжуватися симптомами інтоксикації: загальна слабкість, підвищена температура тіла, збільшення і болючість регіонарних лімфовузлів, втрата апетиту. За відсутності лікування нагноєльні форми трихофітій самодозволяються, оскільки нагноєння, що розвинулося, згубно для міцелію грибів, але мікотичні клітини зберігаються на периферії і в лусочках по краю вогнища ураження. У деяких випадках нагноєльні форми трихофітії ускладнюються абсцесами.

Дерматолог ставить діагноз на підставі клінічних проявів та особливостей життєдіяльності пацієнта (контакт із тваринами, спалах трихофітії у дитячому садку). При необхідності пацієнт із трихофітією може бути направлений до міколога. При мікроскопічному дослідженні зіскрібка на гриби виявляються мікотичні клітини і міцелій, що розрісся. Якщо необхідно провести диференціальний діагноз, проводять культуральне дослідження з виявленням збудника. При атипових випадках трихофітії потрібне неодноразове проведення діагностичних процедур.

Лікувальна тактика залежить від типу трихофітії і, якщо є така можливість, необхідно обмежитися лише місцевими препаратами.

При лікуванні трихофітії гладкої шкіри без залучення до процесу пушкового волосся для обробки шкіри доцільно застосовувати чергування протигрибкових мазей та йодовмісних розчинів. Так, вранці уражені ділянки змащують розчином йоду, а ввечері роблять аплікацію з мазями, що містять тербінафін, біфоназол, нафтифін. Якщо ж запальні явища з боку шкіри виражені значно, то при місцевому лікуванні трихофітій показані комбіновані гормоновмісні препарати.

Якщо трихофітія гладкої шкіри має велику кількість вогнищ і в процес залучено пушкове волосся, то крім місцевої терапії показано курсове лікування шляхом прийому антигрибкових препаратів усередину, наприклад, ітраконазолу, флуконазолу та інших похідних триазолу. Волосся у вогнищах ураження рекомендується збривати або зістригати. Інфільтративно-нагножувальні форми трихофітій крім прийому системного препарату і місцевої протигрибкової терапії, вимагають і терапії нагноєного інфільтрату, скоринки розм’якшують саліциловою маззю або розчином перманганату калію, після чого акуратно знімають, на стадії дозволу Вишневському.

Профілактика трихофітії полягає у своєчасному виявленні вогнищ захворювання з ізоляцією хворих та карантином контактних осіб. Систематичні огляди в дитячих садках дозволяють виявити хворих на трихофітію дітей і не допустити поширення інфекції. Уникнення контакту з безпритульними тваринами, огляд домашніх тварин, у тому числі й тих, що не контактують з дикими, знижують ризик інфільтративно-нагножувальних форм трихофітії.