Трихоцефальоз

Трихоцефальоз – кишкова інвазія, що викликається паразитуванням круглого гельмінту – власоголова та протікає з переважним порушенням функції травного тракту та нервової системи. Дисфункція шлунково-кишкового тракту при трихоцефалізі характеризується зниженням апетиту, слинотечею, нудотою, блюванням, болями в животі, проносами або запорами; ураження ЦНС призводить до головного болю, запаморочення, порушення сну, іноді – непритомності і судом. Трихоцефальоз діагностується на підставі виявлення яєць волосоголовця в калі або дорослих гельмінтів у просвіті кишечника за допомогою ендоскопії. Лікування трихоцефальозу проводиться антигельмінтними препаратами (албендазол, мебендазол, карбендацим та ін.).

Трихоцефальоз – кишковий нематодоз, що характеризується хронічним перебігом з розвитком диспепсичного, астенічного та анемічного синдромів. Трихоцефальоз має практично повсюдне поширення; частіше зустрічається у зонах тропічного та субтропічного клімату, де інвазія виявляється у 40-50% місцевого населення. На території РФ спорадичні випадки трихоцефальозу реєструються на Північному Кавказі та Центральному Чорнозем’ї, переважно у сільській місцевості. В ендемічних регіонах трихоцефальоз є другим за поширеністю гельмінтозом після аскаридозу. Найбільша захворюваність на трихоцефальоз відзначається серед дітей віком від 5 до 15 років.

Етіологічним агентом, що викликає трихоцефальоз, виступає круглий гельмінт Trichocephalis trichiuris (вологоголов). Він є тонкою нематодою коричневого кольору з тонкою ниткоподібною передньою частиною і закругленим потовщеним заднім кінцем. Самки гельмінта досягають у довжину 3,5-5,5 см, самці – 3-4,5 см. Дорослі гельмінти паразитують у сліпій кишці, проте при масивній інвазії можуть мешкати у всьому товстому кишечнику, включаючи його термінальний відділ – пряму кишку. Щодня самка власоглава виділяє близько 3,5 тис. яєць бочкоподібної форми, покритих товстою коричневою оболонкою з безбарвними пробками на полюсах. З випорожненнями яйця потрапляють у ґрунт, де відбувається їхнє дозрівання до інвазійної стадії. Оптимальними умовами у розвиток збудника трихоцефалеза у зовнішній середовищі служать температура 26-30°З, відносна вологість близько 100%, доступ кисню. Свої інвазійні властивості яйця власоглава у ґрунті зберігають до 2-х років. Згубно на них діє висихання та інсоляція.

Зараження трихоцефальозом реалізується за фекально-оральним механізмом при занесенні зрілих яєць у рот забрудненими руками або при ковтанні разом із забрудненими землею ягодами, фруктами, зеленню, овочами, водою. У шлунково-кишковому тракті людини личинки, що вийшли з яєць, впроваджуються в стінку тонкого кишечника. Через 5-10 діб вони опускаються до сліпої кишки, де знову впроваджуються в слизову та протягом 1-1,5 місяців перетворюються на дорослих особин. Своєю головною частиною волосоголовець проникає в стінку кишки, а його задній кінець вільно звисає в просвіті кишечника. Тривалість паразитування гельмінту в кишечнику людини сягає 5-7 років. На трихоцефальоз частіше хворіють діти, у яких недостатньо сформовані гігієнічні навички, а також особи, які мають контакт із ґрунтом (садівники, землекопи, будівельники), працівники ЖКГ. Інфікування частіше відбувається з кінця весни на початок осені.

Патологічні ефекти при трихоцефальозі обумовлені травмуванням слизового, підслизового та м’язового шарів кишки, виділенням гельмінтами ферментів та метаболітів, що супроводжується розвитком місцевої запальної та загальної токсико-алергічної реакції. Можливе виникнення інфільтратів, ерозій та виразок слизової оболонки, геморагій. Роздратування нервових закінчень кишечника викликає порушення моторної та секреторної функції кишечника. Наслідком розладу всмоктування рідини в товстому кишечнику є розвиток діарейного синдрому. У разі приєднання вторинної мікрофлори розвивається тифліт – запалення сліпої кишки. Будучи факультативними гематофагами за способом харчування, волосоголовці викликають розвиток залізодефіцитної анемії.

Виразність клінічної симптоматики трихоцефальозу залежить від гостроти та інтенсивності інвазії. Перебіг трихоцефальозу ділиться на гостру та хронічну стадії, а також на компенсовану, субклінічну, маніфестну та ускладнену форми. Субклінічний перебіг відзначається при помірному ступені зараження гельмінтами; у цих випадках виникають рідкісні спастичні або колючі болі в правій здухвинній ділянці.

При маніфестній формі трихоцефальозу виражені ознаки ураження шлунково-кишкового тракту та ЦНС. Основні симптоми пов’язані з порушенням травлення і включають відсутність апетиту, слинотечу, нудоту, блювання, метеоризм, нестійкий стілець (діарею, що чергується із запорами). При високоінтенсивній гельмінтній інвазії можуть розвиватися важкі коліти з некупірованими проносами з домішкою крові, тенезмами, випаданням прямої кишки. Болі в животі можуть фокусуватися в епігастрії, правій здухвинній ділянці або не мати чіткої локалізації. Болі в епігастрії при трихоцефальозі нерідко симулюють клініку виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, а болі у нижніх відділах живота – хронічний апендицит.

Зміни з боку центральної нервової системи при трихоцефалізі включають загальну слабкість, поганий сон, дратівливість, запаморочення, головний біль, у дітей – непритомність, судомний синдром, відставання у фізичному розвитку. Перебіг трихоцефальозу може ускладнюватись дисбактеріозом кишечника, гострим апендицитом, кахексією, анемією. Тяжкі форми інвазії відзначаються при поєднанні трихоцефальозу з гострими кишковими інфекціями, аскаридозом, амебіазом.

За наявності відповідної клінічної картини проводиться комплексне клініко-інструментальне та лабораторне обстеження. Враховується приналежність пацієнта до групи професійного ризику розвитку трихоцефалезу. Під час дослідження гемограми визначається помірна еозинофілія, гіпохромна анемія. Ендоскопічне дослідження кишечника (ректороманоскопія або колоноскопія) виявляє гіперемовану, набряклу слизову оболонку з поверхневими ерозіями та точковими геморагіями; іноді вдається побачити звисають у просвіт сигмовидної або прямої кишки гельмінтів. Діагноз трихоцефальозу не викликає сумнівів при виявленні яєць волосоголовця у фекаліях методами збагачення. На етапі диференціальної діагностики виключаються вірусні та бактеріальні гастроентерити, виразковий коліт, інші гельмінтози (аскаридоз, дифілоботріоз), шигельози, апендицит. При підозрі на ті чи інші патологічні стани показано консультації гастроентеролога, проктолога, хірурга.

Зазвичай хворі на трихоцефальоз не потребують госпіталізації, за винятком випадків тяжких супутніх захворювань та ускладнень. Контрольне дослідження калу на яйця гельмінтів виконується через 3-4 тижні після закінчення курсу лікування трихоцефальозу. За потреби повторний курс протипаразитарної терапії повторюється іншим препаратом. Супутнє медикаментозне лікування включає призначення вітамінів групи В, ферментів, пробіотиків, залізних препаратів.

У разі проведення своєчасної діагностики та специфічної терапії трихоцефальозу прогноз сприятливий. При масивної інвазії захворювання небезпечне своїми ускладненнями. Пацієнт, що перехворів на трихоцефальоз, і члени його сім’ї знаходяться на диспансерному спостереженні протягом 2-х років після лікування. Профілактика аналогічна така при інших кишкових гельмінтозах. Її головними ланками є дотримання гігієни (кип’ятіння води, миття рук, овочів і фруктів), охорона грунту від фекального забруднення, підвищення рівня гігієнічного виховання населення. Необхідне проведення регулярного копроовоскопічного обстеження дітей та декретованих груп, своєчасної дегельмінтизації хворих на трихоцефальоз.