Цекоілеальний рефлюкс у дітей (Цекоілеальна недостатність)

Цекоілеальний рефлюкс у дітей – це зворотний закид вмісту сліпої кишки у тонкий кишечник, що виникає внаслідок недостатності ілеоцекального клапана. Патологія спостерігається при вроджених порушеннях анатомії цієї зони, хронічних захворюваннях, що супроводжуються товстокишковим стазом та підвищенням внутрішньопросвітного тиску. Основні симптоми: біль у правій здухвинній ділянці, нестійкість випорожнень, метеоризм, «сліпа кишка, що бурчить». Діагностика включає УЗД ОБП, колоноскопію, рентгенографію ШКТ. Лікування хірургічне – пластика баугінієвої заслінки для відновлення функції замикання клапанного апарату.

Ілеоцекальна зона – анатомічно складний відділ кишкової трубки, який відповідає переходу тонкого кишківника в товстий. Ці два відділи кишки відрізняються за функціями, будовою, складом мікрофлори. У нормі хімус порціями надходить через ілеоцекальний клапан (баугінієву заслінку) з клубової кишки в сліпу. Якщо цей процес порушується, виникає рефлюкс-ентерит, який називають цекоілеальним рефлюксом або цекоілеальною недостатністю. Патологія переважно формується в дітей віком. Чим молодша дитина, тим вищий ризик розвитку хвороби.

Розвиток цекоилеального рефлюксу в дітей віком раннього віку переважно пов’язані з фізіологічної недостатністю баугиниевой заслінки. Її остаточне формування завершується до 4-6 років, що пояснює високу частоту неспецифічних диспепсичних скарг та підвищений ризик запальних процесів у кишечнику у немовлят та дошкільнят. Патологічні причини захворювання поєднують у дві групи:

• Вроджені анатомічні аномалії. Первинна цекоілеальна недостатність обумовлена ​​порушенням розвитку баугінієвої заслінки у внутрішньоутробному періоді. Ситуація виникає при вроджених вадах кишечника, дії тератогенних факторів на плід, дисплазії сполучної тканини. Патології нерідко супроводжуються порушеннями перистальтики ШКТ та копростазом, що посилює стан дитини.
• Хронічні хвороби ШКТ. У формуванні вторинного рефлюксу у дітей важливу роль відіграють ентерити та коліт різної етіології, інвагінація та доброякісні новоутворення кишечника. Ще одна поширена причина – хвороба Гіршпрунга, яка спричиняє перерозтягнення кишки каловими масами та його розширення у зоні ілеоцекального клапана.

У нормі між двома відділами кишечника спостерігається кутове зміщення і клапан, що добре функціонує. Ці структури забезпечують проходження вмісту лише у дистальному напрямі. За рахунок вищого тиску в товстій кишці баугінієва заслінка залишається зімкнутою поза періодами активного травлення. Вона відкривається через 1-4 хвилини після їжі, щоб пропускати хімус порціями приблизно 15 мл.

При цекоілеальному рефлюксі у дітей клапан постійно або періодично відкривається без зв’язку з їдою. Внаслідок цього вміст товстого кишечника разом з великою кількістю бактерій потрапляє в клубову кишку. Чужорідні мікроорганізми швидко розмножуються, колонізують тонкий кишечник, запускають гнильні та бродильні процеси.

Умовно-патогенні та патогенні бактерії виділяють токсичні продукти життєдіяльності: індол, скатол, пірокатехін, карболову кислоту. Вони вражають епітелій слизової оболонки, проникають у кров, викликають аутоінтоксикацію організму. Деякі види мікроорганізмів провокують дистрофічні та некротичні зміни у кишковій стінці, порушують її бар’єрну функцію. Стан супроводжується хронічним запаленням внутрішньочеревних лімфовузлів.

У педіатричній практиці порушення найчастіше пов’язані з уродженими патологіями, тому клінічні прояви виникають із раннього віку. Основний симптом, який непокоїть три чверті пацієнтів, – це болючість у правих нижніх відділах живота. Больовий синдром переважно виникає після їди і триває від 15 хвилин до 1 години. У маленьких дітей він виявляється занепокоєнням та плачем, старші діти можуть поскаржитися на біль у животі.

Більше 50% випадків цекоілеального рефлюксу у дітей супроводжується нудотою, здуттям живота, схильністю до запорів або нестійкого стільця. Під час дефекації посилюються дискомфортні відчуття у животі, через що маленькі пацієнти намагаються пригнічувати позиви. Близько 60% дітей мають скарги астенічного характеру: підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення та головний біль.

Рефлюкс-ентерит викликає синдром надмірного бактеріального росту (СІБР) у тонкому кишечнику. Він характеризується підвищенням загальної кількості бактерій (понад 10⁵ в 1 мл), присутністю фекальних мікроорганізмів (коліформні бактерії, облігатні анаероби). СІБР викликає синдром мальдігестії та мальабсорбції, білково-енергетичну недостатність, полігіповітаміноз. У дітей це може призвести до затримки росту і формування кісткового скелета.

Серйозну проблему є пошкодження кишкової стінки при цекоілеальному рефлюксі. При прогресуванні запально-некротичних змін можлива перфорація кишківника та розвиток перитоніту. Підвищена кишкова проникність (синдром «дірявого кишечника») стає причиною частих харчових алергій у дітей. Також її пов’язують із зростанням ризику глютенової ентеропатії та інших аутоімунних захворювань.

Скарги на біль у животі у дитини – показання для консультації дитячого гастроентеролога, при сильному больовому синдромі потрібен огляд лікаря-хірурга. При фізикальному обстеженні визначають болючість під час пальпації у здухвинній зоні, бурчання у кишечнику, позитивний симптом Герца, переповнення сигмовидної кишки каловими масами. Для діагностики цекоілеального рефлюксу у дітей проводять такі дослідження:

• УЗД органів черевної порожнини. Ультразвукова діагностика дає інформацію про набряк баугінієвих губ та інші порушення структури ілеоцекального клапана, запальні процеси в прилеглих лімфовузлах. Під час дослідження вдається відстежити динаміку функцій клапанів, залежно від фази травлення.
• Рентгенографія органів живота. Променева діагностика починається з оглядової рентгенографії для діагностики хірургічних патологій та вроджених аномалій. Далі проводять дослідження з контрастом, який дають дитині у вигляді пероральної барієвої суспензії або вводять у товстий кишечник. При цекоілеальному рефлюксі визначають стаз контрасту в здухвинній кишці.
• Ендоскопія. Колоноскопія, ілеоскопія, капсульна відеоендоскопія – найбільш інформативні методи візуалізації, що показують функціональний стан клапана, його анатомічну структуру, глибину ураження та особливості перистальтики. Також визначається гіперемія слизової оболонки ілеоцекального сегмента, ознаки хронічного запалення.
• Лабораторні дослідження. У калових масах присутні неперетравлені частинки їжі, смугасті м’язові волокна, крохмальні зерна, що вказує на мальабсорбцію. Зниження рівня pH свідчить про розвиток запалення. Для діагностики ускладнень цекоілеального рефлюкс-ентериту проводиться бакпосів калу.

Диференційна діагностика

Під час діагностичного пошуку унеможливлюють травми живота, гостру хірургічну патологію: апендицит, кишкову непрохідність, перфорацію порожнього органу. Цекоілеальний рефлюкс у дітей диференціюють із синдромом подразненого кишечника (СРК), хворобою Крона, виразковим колітом, нехірургічними причинами «гострого живота» (кишкові інфекції, діабетичний кетоацидоз). Також необхідно виключити ізольовані запальні процеси: баугініт, мезаденіт.

Хірургічне лікування

Своєчасне оперативне втручання – основний спосіб корекції анатомічних порушень в ілеоцекальній зоні. При первинній формі рефлюксу в дітей віком показані реконструктивні операції (баугинопластика) відновлення структури баугиниевой заслінки. Після правильного формування вуздечки, баугінієвих губ та зв’язкового апарату правих відділів товстої кишки процес травлення нормалізується, припиняється зяяння ілеоцекального клапана.

Побічні форми цекоилеального рефлюксу в дітей віком вимагають індивідуального підходу з урахуванням характеру і тяжкості основного захворювання. Повна анатомічна неспроможність ілеоцекального клапана – показання для його видалення та формування арефлюксного інвагінаційного анастомозу, який виконуватиме функції баугінієвої заслінки. При хворобі Гіршпрунга потрібна резекція агангліозної частини товстої кишки.

Консервативна терапія

Медикаментозне лікування спрямоване на усунення симптомів, профілактику та усунення ускладнень хвороби. Фармакотерапія СІБР проводиться антибіотиками широкого спектру, які вибирають з урахуванням віку дитини. Другим етапом корекції служить прийом пробіотиків та пребіотиків для відновлення здорової кишкової мікробіоти. За показаннями призначаються вітамінно-мінеральні комплекси корекції дефіцитних станів.

Цекоілеальний рефлюкс у дітей добре піддається хірургічній корекції, тому при своєчасній діагностиці результат захворювання сприятливий. Однак існує ризик вторинної неспроможності сформованого клапана та відновлення симптоматики, якщо зберігаються фактори ризику. Для профілактики рефлюкс-ентериту необхідно виявляти та лікувати хвороби ШКТ у дітей, коригувати харчування та формувати навички дефекації для попередження хронічних запорів.