Целюліт

Етіологія

Целюліт – гостре бактеріальне запалення підшкірної клітковини або пухкої сполучної тканини, найчастіше розвивається через стрептококової або стафілококової інфекції. Симптоми включають біль, швидко поширюється еритему і набряк, також можуть розвинутися лихоманка і збільшення лімфатичних вузлів. Діагноз встановлюють за зовнішнім виглядом ушкоджень, зразки культур зазвичай не потрібні. Лікування здійснюється антибіотиками.

Пустульозний пітниця схожа на червону пітницю, але з утворенням пустул, а не папул.

Профузна пітниця – обструкція каналу дермальнийсосочке в дермоепідермальном з’єднанні із затримкою поту в дермі. Це призводить до утворення великих, розташованих глибоко, часто хворобливих папул.

Діагноз ставлять на підставі клінічних проявів залежно від температури навколишнього середовища. Охолодження і підсушування залучених областей, кондиціювання повітря ідеальні для лікування.

Прогноз відмінний при своєчасному лікуванні.

Целюліт найчастіше викликається бета-гемолітичним стрептококом групи A (S. pyogenes) і Staphylococcus aureus. Стрептокок викликає дифузну, швидко поширюється інфекцію, так як ферменти, вироблені мікробом (стрептокіназа, ДНКаза, гіалуронідаза) руйнують клітинні компоненти, які б стримували й обмежували запалення. Стафілококовий целюліт більш типово обмежується і зазвичай розвивається в місці відкритої рани або шкірного абсцесу.

Менш часто зустрічаються випадки стрептокока групи В (S. agalactiae) у літніх пацієнтів з діабетом; грамнегативні бацили (Haemophilus influenzae) у дітей і Pseudomonas aeruginosa у пацієнтів з діабетом або нейтропенією і у госпіталізованих пацієнтів. Укуси тварин можуть викликати целюліт, Pas-teurella multocida при укусах котів і Сарnocytophaga sp. при укусах собак. Аегоmonas hydrophila може викликати целюліт після занурення в прісну воду, Vibrio vulnificus в теплу солону воду.

Фактори ризику включають пошкодження шкіри (травми, виразки, грибкову інфекцію), які часто зустрічаються у пацієнтів з хронічною венозною недостатністю або при лимфедеме.

Симптоми, ознаки, діагноз

Інфекція найчастіше локалізується на нижніх кінцівках. Основні ознаки – обмежена еритема і болючість, часто з поразкою і запаленням лімфатичних вузлів. Шкіра гаряча, червона і нагадує апельсинову кірку (peau d’orange). Межі зазвичай розмиті, виключаючи бешихове запалення (тип целюліту з чітко обмеженими краями див. нижче). Часто розвивається петехія, але синці з’являються рідко. На ураженій шкірі можуть з’явитися бульбашки і бульбашки. Целюліт може нагадувати глибокий венозний тромбоз (див. табл. 119-1). Шкірних висипань можуть передувати лихоманка, озноб, тахікардія, головний біль, гіпотонія і маячний стан, також спостерігається лейкоцитоз.

При діагностиці не потрібно культуральних досліджень з вогнищ, так як вони рідко ідентифікують збудника. Аналізи крові необхідні для пацієнтів з ослабленим імунітетом, щоб виявити або виключити бактериемию.

Прогноз лікування

У більшості випадків лікування антибіотиками дає швидкий результат. Іноді при наявності абсцесів потрібні надріз і дренаж. Гострі, але рідкісні ускладнення включають викликає некроз підшкірну інфекцію (див. стор 1266) і бактериемию з метастатичними вогнищами інфекції.

Зазвичай вогнища виникають в одних і тих же місцях, іноді істотно пошкоджуючи лімфатичну систему з розвитком лімфатичної обструкції і лімфедеми.

У лікуванні використовуються антибіотики. При помірній інфекції застосовується доксициклін 250 мг або цефалексин 500 мг перорально 4 рази на день, левофлоксацин 250 мг перорально 1 раз на день. У більш важких випадках призначається оксацилін або нафцилін 1 г кожні 6 ч. Пацієнтам з алергією на пеніцилін або пацієнтам з підозрою на

Таблиця 119-1. Відмінності целюліту І глибокий венозний тромбоз

S . aureus інфекцію можна призначити ванкоміцин 1 г кожні 12 год Іммобілізація і піднесене положення кінцівки допомагають зменшити набряк; прохолодні, вологі пов’язки полегшують дискомфорт.

Пацієнтам з нейтропенією призначають такі антибіотики: тобраміцин мг /кг кожні 8 год і піперацилін 3 г кожні 4 ч. Пеніцилін ефективний при P. multocida, гентаміцин – при A. hydro-phila, а тетрациклін переважний при V. vulnificus.

Рецидив запобігають лікуванням супутнього дерматомікози, що усуває бактерії на запаленої мацерированной шкірі. Якщо даний тип лікування не приводить до позитивних результатів, можливо внутрішньом’язове введення бензатин пеніциліну 1,2 млн ОД щомісячно або пеніцилін або ерітоміцін перорально 250 мг 4 рази на день протягом 1 нед /міс.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.