Церебрастенічний синдром у дітей

Церебрастенічний синдром у дітей – це неспецифічний неврологічний симптомокомплекс, зумовлений незрілістю, затримкою розвитку центральних механізмів нервової регуляції. Виявляється астенією: підвищеною стомлюваністю, виснажуванням психічної та фізичної активності, сонливістю, зниженням концентрації уваги, дратівливістю, головним болем. Діагностика ґрунтується на клініко-неврологічному обстеженні, доповнюється інструментальними дослідженнями головного мозку, психологічним тестуванням, лабораторними аналізами. Лікування комплексне, включає прийом медикаментів, фізіотерапію та психокорекцію.

Слово «церебрастенічний» у дослівному перекладі означає «слабкість, безсилля головного мозку». Синонімічні назви синдрому – церебрастіння, астенія, астенічний синдром, астенічний стан. Поширеність серед дітей становить 3%.

Оскільки основною характеристикою церебрастенії є порушення адаптаційно-пристосувальних механізмів, синдром частіше діагностується у стресові періоди життя дитини – при вступі до дитячого садка, школи. Епідеміологічні піки визначаються у віці 3-4 та 6-7 років. Симптоматика більш виражена у міжсезоння – навесні, восени. Гендерні та географічні фактори не впливають на поширеність патології.

Церебрастіння розвивається при органічному ураженні мозку. Причинами синдрому можуть стати:

• Ускладнення вагітності. Негативний вплив на ЦНС плода має тяжкий токсикоз, гіпоксія, резус-конфлікт, інтоксикації, внутрішньоутробні інфекції. Високий ризик церебростенії існує при впливі шкідливих факторів на пізніх термінах гестації.
• Ускладнені пологи. Ушкодження виникають при асфіксії, крововтратах, травмах натального періоду. Виявляються ішемічними, гіпоксичними порушеннями, вертебрально-базилярною недостатністю.
• Нейроінфекції. Поразка центральної нервової системи спостерігається при менінгітах, енцефалітах, поліомієлітах, мієлітах. Астенія розвивається як симптом, тривалий час зберігається після одужання.
• Черепно-мозкові травми. Астенічні порушення визначаються у 88% дітей у віддаленому періоді ЧМТ. Виразність залежить від тяжкості та давності травми.
• Соматичні захворювання. Симптоми спостерігаються за недостатності церебрального кровообігу. Причиною є патології серцево-судинної системи, гіповолемія (зменшення обсягу крові), гіпоксемія (зниження кисню у крові) на фоні захворювань нирок, шокових та інших тяжких станів.
• Стресові фактори. Несподіване інтенсивне навантаження на організм може стати пусковим механізмом церебрастенічного синдрому. Симптоми виникають після тривалого емоційного напруження чи потрясіння, у період вікового фізіологічного кризу, у разі порушення денного режиму, частої зміні часових поясів.

Церебрастенічний синдром розвивається на тлі гіпоксичних, ішемічних, інфекційних, травматичних уражень мозку. Основні прояви – слабкість, швидка стомлюваність, дратівливість, головний біль – виникають через недостатнє надходження кисню до тканин, зниження швидкості нервової передачі, появи патологічних вогнищ.

Неврологічна розсіяна мікросимптоматика пояснюється підвищеним внутрішньочерепним тиском, легкими порушеннями ліквородинаміки, змінами електричної активності мозку за резидуально-органічним типом. Церебростенії властивий регредієнтний перебіг, редукція клінічних проявів. Можливі періоди декомпенсації, які провокуються соматичними захворюваннями, стресовими ситуаціями, віковими кризами.

Церебрастіння проявляється фізичною слабкістю, швидкою стомлюваністю, сонливістю, вегетативними дисфункціями. Груднички неспокійні, часто плачуть, багато сплять вдень, не сплять уночі. Апетит знижений, набір ваги повільний, визначається загальне відставання у розвитку. У дітей раннього віку знижений інтерес до іграшок. Вони не люблять рухливих ігор, погано адаптуються до незнайомої обстановки. При задуху, жарі, холоді, різких звуках самопочуття погіршується, дитина проситься на руки, вередує. Не любить поїздки, катання на атракціонах, гойдалках.

Діти дошкільного віку тривожні, мають страхи (темряви, потвор, висоти). Частими симптомами є нічний енурез, метеозалежність, підвищена пітливість або мерзлякуватість. Емоції лабільні, нестійкі – пацієнти легко засмучуються, плачуть, гніваються, швидко заспокоюються. Рідко беруть участь у іграх, недостатньо допитливі. Стресові ситуації призводять до функціональних фізіологічних порушень – блювоти, проносу, прискореного серцебиття, запаморочення.

У школярів зберігаються симптоми фізичного нездужання, чіткіше виступають ознаки когнітивного дефіциту. Наголошується на неуважності, зниженій стійкості уваги, нездатності запам’ятовувати навчальний матеріал. На уроках листа дитина пропускає літери, змінює їх місцями, не встигає записувати під диктування, перепитує. При усних відповідях важко вибудовує монолог, довго підбирає потрібні слова, згадує інформацію. Помітна добова динаміка працездатності: уроки зранку даються набагато легше, надвечір настає виснаження.

Церебрастенічний синдром у дітей призводить до відставання у фізичному та психічному розвитку. Немовлята, діти 1-3 років пізніше освоюють рухові та побутові навички, мова. Дошкільникам, школярам важче надається навчальна програма, часто розвивається шкільна неуспішність. Ускладнення емоційної сфери – підвищена тривожність, депресія, страхи, фобії. У важких випадках необхідно навчання вдома чи спеціальних навчальних закладах для соматично ослаблених дітей. У підлітків з урахуванням астенічного синдрому формується органічний розлад особистості.

Діагностика церебрастенічного синдрому включає клінічні, фізикальні, інструментальні та лабораторні методи. Необхідність широкого обстеження пояснюється неспецифічністю симптомів – мають бути виключені імунологічні, інфекційні, гематологічні та інші захворювання. Застосовуються такі методи:

• Клінічний. Детальний опитування, збір анамнезу, катамнезу проводиться терапевтом, неврологом, психіатром. Кожен фахівець вибудовує розмову відповідно до передбачуваних діагнозів, призначає додаткові об’єктивні обстеження.
• Фізичний. Лікар-терапевт виконує загальний огляд, при скаргах на роботу внутрішніх органів оцінює роботу легень, серця, шлунково-кишкового тракту. Невролог перевіряє сформованість, симетрію, адекватність рефлексів, реакцію світло і звук, виявляє відставання у розвитку.
• Психодіагностичний. Психолог використовує методи дослідження когнітивних функцій – уваги, пам’яті, мислення. Для церебрастенії характерно зниження аттентивно-мнестичних процесів, швидка виснажуваність, що виявляється погіршенням показників від початку до кінця обстеження.
• Інструментальний. Виконується ЕЕГ, РЕГ, МРТ головного мозку, УЗДГ голови та шиї. При астенічному синдромі визначається судинна неповноцінність, відхилення значень біоелектричного потенціалу, дисбаланс нервових імпульсів.
• лабораторний. Призначається загальний та біохімічний аналіз крові. За результатами виключаються інфекції, анемії, цукровий діабет та інші захворювання, здатні викликати слабкість, стомлюваність, запаморочення.

Лікування церебрастенії у дітей – комплексний захід. Методи терапії підбираються індивідуально з урахуванням віку та виразності клінічних проявів. Загальна схема виглядає так:

• Прийом медикаментів. Призначаються ліки, що покращують кровопостачання та метаболічні процеси головного мозку, що знімають нервову напругу, нормалізують режим сну-неспання. Показано ноотропи, антиангінальні препарати, вітаміни групи B, амінокислоти (метіонін, лецитин, гліцин, глутамін).
• Фізіотерапія. Лікувальний масаж, бальнеотерапія покращують кровообіг, сприяють нервово-м’язовому розслабленню. УВЧ, світлотерапія підвищує проникність судин, стимулює кровообіг, обмінні процеси.
• Психокорекція. Дітям старше 4-5 років показані заняття із психологом, психотерапевтом. Корекція спрямовано розвиток пізнавальних функцій, відновлення емоційної врівноваженості.

За правильної медичної та психолого-педагогічної допомоги прогноз церебрастенічного синдрому у дітей сприятливий. Клінічні прояви стають менш вираженими, до підліткового віку зникають. Для попередження розвитку синдрому та його загострень необхідно ретельно стежити за самопочуттям дитини: на ранніх етапах виявляти підвищену стомлюваність, визначати причину денної сонливості, головного болю, шкільної неуспішності.

Важливо створити у ній сприятливу, спокійну обстановку, уникати конфліктів, сварок. Варто дотримуватися правильного режиму дня: забезпечувати дитині повноцінний сон вночі (не менше 8 годин), до 6-8-річного віку – денний сон, чергувати періоди розумової та фізичної праці, щодня гуляти на свіжому повітрі.