Цироз печінки вагітних

Це поліетиологічне захворювання, яке є кінцевою стадією багатьох видів пошкодження печінки і, в першу чергу, ВГВ (Е.К.Айламазян, 1993; Е.Вгапnwald і співавт., 1996).
Цироз печінки характеризується поєднанням дифузного процесу з фіброзом та перебудовою судинної системи печінки, які виявляються вираженими симптомами її функціональної недостатності, портальною гіпертензією та її наслідками – варикозним розширенням вен стравоходу та спленомегалією (А.С.Логінов, Ю.Е.Блок, 19); , КМссельбахер, 1996). Внаслідок гепатоцелюлярної недостатності та портальної гіпертензії з’являється асцит та розвивається печінкова енцефалопатія.
Клінічні ознаки цирозу пов’язані з морфологічними змінами і часто відбивають тяжкість ушкодження печінки, а чи не її захворювання. Втрата більшої частини функціонуючої клітинної маси призводить до появи жовтяниці, набряку, коагулопатії та низки метаболічних порушень. Нерідко хворі скаржаться зниження працездатності, слабкість, нездужання, тупий біль у правому підребер’ї, наростання жовтяниці, потемніння кольору сечі, здуття живота. Найважливішими клінічними ознаками є щільна з гострим краєм, нормальних розмірів або трохи збільшена, іноді хвороблива печінка, збільшена селезінка, долонна еритема, поява судинних зірочок, свербіж шкіри. Для діагностики захворювання важливого значення набувають анамнестичні дані (перенесений гострий ВГ, хронічні форми гепатиту та зловживання алкоголем).
При підозрі на цироз печінки вагітну оглядає гепатолог та призначає ряд лабораторних та інструментальних досліджень (УЗД, комп’ютерна томографія, лапароскопія печінки на ранніх термінах вагітності, визначення рівня білірубіну, білка та білкових фракцій, активності ферментів, показників системи гемостазу, ін.).
Вагітність при даному захворюванні протипоказана, оскільки вона може стати причиною загострення процесу і призвести до розвитку гострої печінкової недостатності.
При цирозі печінки вагітність часто переривається як у ранні (8—17 % випадків), і у пізні терміни (близько 15 %). Вона може бути збережена тільки при пізньому зверненні жінки до жіночої консультації (після 29 тижнів), наполегливому бажанні жінки зберегти її та за відсутності ознак декомпенсації та вираженої портальної гіпертензії. Наші спостереження та наш досвід ведення вагітних з портальною гіпертензією свідчать про те, що найбільший ризик кровотеч із вен стравоходу існує після 34 тижнів вагітності. Тому оптимальним терміном для розродження таких хворих ми вважаємо 36 тиждень вагітності. Рекомендується кесарів розтин.