Тубулярні груди

Тубулярні груди – аномалія розвитку молочних залоз, при якій зменшується площа їх основи, виникає нестача тканин, альвеолярна грижа та птоз. В результаті вищезазначених порушень груди набувають витягнутої «трубчастої» форми і неестетичного зовнішнього вигляду. Зазвичай патологія виявляється із двох сторін, рідше зустрічається ураження однієї залози. Діагностика проводиться на підставі даних огляду, як додаткові методи в рамках передопераційної підготовки використовують мамографію. Для корекції застосовують реконструктивні пластичні операції із встановленням ендопротезів (імплантатів).

Тубулярні груди («козячі груди») походить від латинського слова «tuba» – труба, оскільки витягнута форма молочних залоз на вузькій основі і з ареолою, що випирає, схожа на трубку або циліндр. Точні дані про поширеність відсутні, вважається, що стан виявляється приблизно у 20 жінок із тисячі. Складність визначення патології обумовлена ​​відносно рідкісним зверненням пацієнток за медичною допомогою через відсутність вираженої симптоматики (за винятком естетичного недоліку). Є расова схильність – в осіб негроїдної раси подібна аномалія молочних залоз реєструється у кілька разів частіше.

Безпосередні причини розвитку цієї патології не встановлені. За нез’ясованими обставинами в тканинах молочних залоз виникають щільні сполучнотканинні перемички, які формують щільну мережу або футляр біля основи органів. У процесі статевого дозрівання перемички ростуть повільніше, ніж жирова та залізиста тканина, деформують залози, змінюють напрямок їх зростання у бік ареоли та соска. Із зовнішнього боку від футляра чи мережі жирова тканина не росте, що створює візуальну картину дефіциту. Існує кілька теорій виникнення захворювання:

• Генетичні чинники. Описані сімейні випадки розвитку тубулярних грудей, успадкування ймовірно відбувалося по жіночій лінії. Не виявлено ключових генів, відповідальних за розвиток патології, точний характер успадкування та інші деталі.
• Тератогенні фактори. Згідно з цією гіпотезою, аномалія має вроджений характер, обумовлена ​​хімічними або біологічними впливами на внутрішньоутробному етапі розвитку.
• Отримані фактори. Деякі дослідники заперечують вроджений характер щонайменше частини випадків вади розвитку, аргументуючи це відсутністю змін на початок підліткового періоду. На їхню думку, патологія виникає через порушення кровопостачання тканин молочних залоз, обумовленого захворюваннями, носінням невідповідних бюстгальтерів та ін.

Відсутність точних даних щодо причин аномалії не дозволяє завчасно виявляти захворювання та проводити етіотропне лікування. Існуючі гіпотези не пояснюють низку особливостей патогенезу цього стану, тому його вивчення продовжується.

Розвиток тубулярних грудей починається в період статевого дозрівання з початком зростання молочних залоз під впливом жіночих статевих гормонів і завершується до 17-20 років. Після цього аномалія прогресує вкрай рідко, вагітність та годування груддю лише трохи змінюють вираженість порушення. Деякі ділянки сполучнотканинної строми товщають і втрачають еластичність, формуючи щільне кільце біля основи залози. У міру зростання дівчинки зі сполучної тканини утворюється щільний каркас або футляр, що не дозволяє залізистим та жировим структурам розростатися завширшки.

Зростання нормальних залозистих компонентів можливе лише в межах футляра, тому зовні порушення проявляється як дефіцит тканин на внутрішній та нижній частинах грудей або по всій її поверхні. У важких випадках у процесі зростання виникає здавлення тканин, погіршується кровопостачання молочних залоз, що посилює склерозування. У пацієнток розширюється область ареоли, розвивається стан, відомий як «ареолярна грижа». У період лактації можливі труднощі з годуванням дитини, зумовлені порушенням харчування залізистої тканини, аномальною формою та розмірами ареоли та соска.

У пластичній хірургії виділяють три клінічні форми тубулярних грудей, що відрізняються ступенем вираженості пороку і, отже, нестачі тканин залоз. Ці форми є послідовними стадіями аномалії розвитку.

• Перший тип. Через сполучнотканинні перемички утрудняється зростання грудей у ​​медіальних і нижніх квадрантах з виникненням дефіциту тканин. Дефект виражений слабо, молочна залоза трохи піднята вгору, ареола та сосок не змінені. Патологія часто не потребує корекції.
• Другий тип. Значний недолік тканин спостерігається у нижніх квадрантах. Заліза зміщується вниз, під час огляду реєструється розширення ареоли та сплощення соска.
• Третій тип. Формується сполучнотканинний футляр, який звужує основу залоз і сильно перешкоджає їх росту. Виникає суттєвий дефіцит тканин. Зростання тубулярних грудей можливе лише у напрямку до соску, це призводить до різкого розширення сосково-ареолярного комплексу та розвитку ареолярної грижі.

Тубулярні груди виявляються при зовнішньому огляді. Молочні залози залежно від типу аномалії мають конусоподібну чи циліндроподібну форму. Основа органу звужена, що призводить до збільшення міжгрудного простору та птозу залоз. Ареоли розширені, часто відзначається їхня недорозвиненість (невідповідність віку жінки). Сосок сплощений, може спостерігатися його втягування та різноманітні аномалії будови. У важких випадках утворюється ареолярна грижа, що проявляється сосково-ареолярним комплексом, що виступає.

Суб’єктивних симптомів (болів, дискомфорту) при тубулярності зазвичай немає. У період годування можуть виникати труднощі через недостатнє утворення молока через зменшений обсяг залозистої тканини. При порушенні будови сосково-ареолярного комплексу дитина не може правильно захопити груди, що веде до заковтування повітря та додатково знижує кількість молока.

За відсутності лікування органічні ускладнення тубулярних грудей не виникають. Є окремі вказівки більш високий ризик розвитку мастопатій і пов’язаних із нею порушень, проте чіткої кореляції не виявлено. Пацієнтки нерідко страждають від психологічних розладів – естетичний дефект може спричинити появу комплексів та розвитку неврозів. Після хірургічної корекції пороку іноді формуються гематоми, утворюються грубі рубці, можливе інфікування операційної рани.

Постановка діагнозу не становить труднощів, що здійснюється на підставі результатів огляду мамолога. Фахівець визначає розміри та форму молочних залоз, виявляє порушення структури органу (наявність ущільнень). Диференціальну діагностику проводять із деякими типами мастопатій, особливо при асиметричних грудях. Пальпаторне виявлення ущільнень у структурі залоз, втягнутість сосків та наявність ареолярної грижі є приводом для призначення УЗД грудей та мамографії. Перелічені дослідження також проводять у період підготовки до операції.

Для усунення патології використовують хірургічні методи лікування, їх характер залежить від виразності патологічного стану та побажань пацієнтки. Проводити операцію можна лише при повністю сформованих молочних залозах після досягнення 22-24 років. Рання корекція може призвести до появи деформацій та зміни форми грудей, для усунення яких потрібні додаткові втручання. У важких випадках (третій тип тубулярних грудей) для відновлення естетичного виду необхідне комплексне хірургічне лікування, загальна тривалість якого може становити близько 1 року.

• Ендопротезування грудей. Для корекції тубулярності пластичні хірурги використовують спеціальну техніку встановлення імплантатів у вигляді періареолярного доступу. Для рівномірного розподілу паренхіми залози її тканину наносять насічки. У деяких випадках потрібно підбір спеціальних імплантатів для формування симетричних грудей.
• Встановлення тканинного еспандера. Застосовується при другому та третьому типах стану в рамках підготовки до ендопротезування. Метою втручання є розтягування тканин формування ложа імплантату. Після встановлення еспандера його наповнюють ізотоничним розчином, кожні два тижні збільшуючи об’єм. Тривалість розтягування становить щонайменше 2-3 місяців залежно від вираженості нестачі тканин.
• Зменшення соска та ареоли. Операція може проводитися ізольовано (при першому типі тубулярності) або як завершальний етап корекції у разі більш вираженої аномалії. Краї ареоли січуть, залишаючи коло діаметром не більше 4 сантиметрів, і підшивають до шкіри.

Прогноз для життя та здоров’я при тубулярних грудях сприятливий. Іноді відзначаються складнощі з грудним вигодовуванням, але у більшості випадків скарги пацієнток пов’язані з неестетичним видом грудей та вторинними психологічними порушеннями. При корекції можливі хірургічні ускладнення (гематоми, келоїдні та гіпертрофічні рубці, сірка), проте їх частота порівняно невелика. У віддаленому періоді після операцій може спостерігатися розвиток контурування або усунення імплантату, пошкодження оболонки.