Уретрит

Причини уретриту

Уретрит являє собою досить поширене захворювання і полягає в запаленні сечівника. Дане захворювання не є небезпечним і не несе в собі ніякої загрози для життя людини, однак доставляє масу неприємних відчуттів і незручностей, що заважають комфортного життя, а тому вимагає обов’язкового лікування.

Вважається, що уретриту більшою мірою схильна чоловіча половина населення Землі, однак це не означає, що дане захворювання не може торкнутися і жінок. Часто мало розбираються в медицині пацієнти поліклінік самі ставлять собі неправильний діагноз і займаються лікуванням не ту захворювання. Уретрит часто плутають з циститом. Основна його відмінність полягає в тому, що одним з основних ознак циститу є різкий біль в кінці сечовипускання, при уретриті ж вона супроводжує весь процес походу в туалет і може тривати деякий час навіть після його завершення. Часто ці два захворювання можуть розвиватися в один і той же час.

Основними причинами уретриту вважається ряд зовнішніх факторів, таких, як переохолодження, наявність статевих інфекцій та венеричних захворювань, гінекологічні захворювання, зниження імунітету, камені в нирках. Причиною уретриту може стати погане харчування або несвоєчасне початок статевого життя.

Симптоми уретриту у жінок

Жіночий уретрит, як правило, має більш слабкі прояви, ніж чоловічий. Основна причина цього полягає в будові сечостатевої системи. Чоловічий сечівник вже й довше жіночого, тому ризик розвитку запального процесу в цьому місці набагато вище.

До часто проявляється симптомами уретриту у жінок відносяться:

• Біль і печіння при сечовипусканні.
• Почервоніння зовнішніх статевих органів.
• Гнійні виділення з сечовипускального каналу. Їх колір залежить від основного збудника захворювання (темно-жовтий, або білястий).
• Поява сверблячки в області статевих органів під час менструації.

Хронічний уретрит може давати про себе знати наявністю рідкісних болів внизу живота навіть у стані спокою. Найчастіше жіночий уретрит протікає без зовнішніх проявів, що значно ускладнює його діагностику.

Уретрит може мати інфекційне та неінфекційне походження. Гонорейний уретрит, як правило, є одним з найпоширеніших передаються статевим шляхом захворювань. Деякі ознаки гострого гонорейного уретриту можуть проявитися у жінки вже через 12 годин після зараження. Причина не гонорейного уретриту є таке захворювання, як хламідіоз. Хронічний уретрит виникає в результаті неправильного або несвоєчасного лікування, а також при його відсутності. Через 20 днів від початку захворювання невилікуваний гострий уретрит набуває хронічної форми, його основні ознаки повністю зникають і можуть виявлятися тільки в результаті переохолодження, зловживання алкоголем, при сильному збудженні або в момент статевого акту.

Перші прояви захворювання найчастіше припадають на момент менструації, початку клімаксу, скасування звичних оральних контрацептивів. Схему лікування уретриту підбирає лікар відповідно до індивідуальної картиною захворювання. Основним завданням фахівця в лікуванні уретриту є виявлення інфекції, яка потягнула за собою розвиток запалення. Одне лише усунення симптомів захворювання не принесе тривалого позитивного результату.

Лікування уретриту у жінок

Для лікування уретриту у медичній практиці застосовуються препарати різного спектру дії. Після встановлення точного діагнозу пацієнтці обов’язково призначаються такі антибактеріальні препарати, як: ципрофлоксацин, амоксілав, пефлоксацин, норфлоксацин. Усуненню основних симптомів захворювання сприяють ванночки і промивання із застосуванням перманганату калію, квіток ромашки, календули. До суто жіночим препаратів для лікування уретриту відносяться зігріваючі аплікації, вагінальні свічки, лікувальні тампони, містять протизапальні та антибактеріальні речовини. Часто для лікування запалення сечовипускального каналу призначаються такі антигістамінні препарати, як мірамістин, тавегіл, супрастин і т.п. При виявленні супутнього уретриту захворювання хламідіозом зазвичай призначається доксициклін та азитроміцин.

Одного лікування антибіотичними і протизапальними препаратами, як правило, буває недостатньо. Для підвищення рівня опірності організму різним інфекціям і для відновлення нормальної мікрофлори статевих органів лікар обов’язково призначає прийом імуностимуляторів: гепон, флогензим, тималін, циклоферон, рибомуніл, вітамінів групи В, антиоксидантів і вітаміну РР.

Лікування хронічного уретриту являє собою більш тривалий процес, що вимагає додаткових грошових вкладень і терпіння. Хронічна форма захворювання зазвичай лікується такими антибіотиками, як левоміцетин або гентаміцин. Чим раніше буде розпочато лікування уретриту, тим швидше буде помітний позитивний результат. Тривалість лікування залежить від індивідуальної картини кожного окремого випадку і може тривати від кількох днів до кількох тижнів. До немедикаментозних заходам лікування уретриту відносяться: дотримання певної дієти, правильне харчування з виключенням з повсякденного раціону великої кількості солоної і гострої їжі, вживання якомога більшої кількості пиття у вигляді звичайної кип’яченої води, або свіжовичавленого натурального соку. Очищенню сечівника від інфекції сприяє прийом сечогінних засобів. Під час лікування від уретриту рекомендується уникати переохолодження, великих фізичних навантажень, нерегулярних сексуальних зв’язків, куріння і вживання алкоголю.

Після закінчення лікування потрібно здати повторні аналізи, щоб переконатися в повному позбавленні від захворювання. Небезпека уретриту полягає в тому, що при тривалій відсутності належного лікування він може привести до таких небажаних наслідків, як звуження уретри, запалення сечового міхура, пієлонефрит.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.