Ушкодження барабанної перетинки

Ушкодження барабанної перетинки — травмування барабанної перетинки, що виникає під дією механічних, фізичних, термічних або хімічних факторів. Ушкодження барабанної перетинки супроводжується болем та закладеністю у вусі, вушним шумом, зниженням слуху. Клінічна вираженість цих проявів залежить від сили травматичного фактора і відповідно до ступеня виниклих ушкоджень. Пошкодження барабанної перетинки діагностується в ході отоскопії та мікроотоскопії, при приєднанні вторинної інфекції необхідний бакпосів, що відокремлюється з вуха. Консервативне лікування пошкодження барабанної перетинки включає звільнення слухового проходу від сторонніх тіл та згустків крові, його обробку етиловим спиртом, профілактичну антибіотикотерапію, лікування інфекційних ускладнень. Хірургічне лікування полягає у проведенні мирінгопластики або тимпанопластики.

Барабанна перетинка розташовується наприкінці слухового проходу та відокремлює його від барабанної порожнини середнього вуха. Вона складається з 3 шарів: зовнішнього, який є продовженням епідермісу шкіри слухового проходу, середнього, який складається з радіальних і циркулярних фіброзних волокон і внутрішнього, що є слизовою оболонкою барабанної порожнини. Барабанна перетинка виконує захисну функцію, перешкоджаючи попаданню в середнє вухо повітря, води, сторонніх тіл та мікроорганізмів. Другою функцією барабанної перетинки є звукопроведення. Викликані звуковими хвилями коливання барабанної перетинки передаються від неї ланцюгом слухових кісточок до звуковоспринимающего апарату внутрішнього вуха. Виразність порушень захисної та звукопровідної функцій при пошкодженні барабанної перетинки залежить від характеру та ступеня її травмування.

Ушкодження барабанної перетинки може призводити до її тотального руйнування, часткового або повного розриву, порушення цілісності окремих шарів або елементів перетинки. Ушкодження барабанної перетинки, що супроводжується порушенням її цілісності, вважається інфікованим і становить небезпеку в плані розвитку інфекційних ускладнень: гострого середнього отиту, хронічного середнього гнійного отиту, лабіринтиту, мастоїдиту, отомікозу та ін.

Механічне пошкодження барабанної перетинки може бути пов’язане з травмою вуха, стороннім тілом вуха, некваліфікованими спробами вилучення сірчаної пробки, застосуванням для чищення зовнішнього слухового проходу не призначених для цього предметів (шпильок, сірників, скріпок тощо). Пошкодження барабанної перетинки можливе при черепно-мозковій травмі, що супроводжується переломом піраміди скроневої кістки та порушенням цілісності барабанної порожнини.

До фізичних факторів, здатних призвести до пошкодження барабанної перетинки, насамперед відноситься різко виникає перепад тисків усередині барабанної порожнини та зовнішньому слуховому проході. Акустичне (барометричне) пошкодження барабанної перетинки можливе при падінні на вухо, ударі по вушній раковині, сильному чханні із закритим носом, знаходженні в зоні вибуху, проведенні водолазних або кесонних робіт, випробуваннях у барокамері, стрибках у воду з великої висоти. Акустичне пошкодження барабанної перетинки виникає в результаті її надмірного розтягування, може мати різний ступінь виразності, супроводжуватися аероотитом та аеросинуситом. Баротравма вуха здатна викликати структурні порушення окремих шарів чи елементів барабанної перетинки; призвести до пошкодження судини, що проходить у перетинці; спровокувати повний розрив барабанної перетинки.

Термічне пошкодження барабанної перетинки зазвичай супроводжується опіком вушної раковини. Воно може носити побутовий та виробничий (ковальська справа, гончарне виробництво, металургійні цехи) характер. Хімічне пошкодження барабанної перетинки відбувається при попаданні в слуховий прохід їдких хімічних речовин (кислот та лугів). Найчастіше воно призводить до повного руйнування барабанної перетинки та попадання їдкої речовини в барабанну порожнину, а через неї та у внутрішнє вухо. Виділяють також військове пошкодження барабанної перетинки, до якого відносять її осколкові та кульові поранення.

Момент пошкодження барабанної перетинки, як правило, супроводжується виникненням різкого болю у вусі. Потім больовий синдром може вщухнути і на перший план виходять скарги на зниження слуху (глухуватість), шум у вусі та почуття закладеності в ньому. Якщо пошкодження барабанної перетинки призводить до її розриву, то пацієнти можуть відмічати виділення повітря із травмованого вуха під час сморкання чи чхання. Відповідний результат можна отримати в ході проби Вальсальви. Однак її проведення не рекомендовано, у зв’язку з можливістю занесення інфекції через слухову трубу за наявності таких захворювань носоглотки, як фарингіт, риніт, ларингіт, синусит, хронічний тонзиліт, євстахіїт, ангіна, озена або аденоїди.

Виразність клінічних проявів безпосередньо залежить від того, наскільки сильне пошкодження барабанної перетинки мало місце. Незначне пошкодження барабанної перетинки, що стосується лише її зовнішнього шару або окремих волокон середнього шару, не призводить до помітного зниження слуху. Воно характеризується швидким регресом болю та інших симптомів. Велике ушкодження барабанної перетинки може супроводжуватися переломом слухових кісточок, вивихом чи розривом їх зчленувань, травмуванням внутрішніх м’язів порожнини середнього вуха. Найчастіше спостерігаються розриви ковадальностременного і молоточко-наковаленного зчленування, перелом ніжок і основи стремена. Порушення в ланцюжку слухових кісточок призводить до появи вираженої кондуктивної приглухуватості. Перелом основи стремена супроводжується інтенсивним вушним шумом та приглухуватістю змішаного типу; можливі вестибулярні розлади та витікання перилимфи з вуха.

Оскільки ушкодження барабанної перетинки супроводжує 90% травм вуха, його первинною діагностикою часто займаються травматологи. Однак для більш кваліфікованої діагностики та визначення оптимальної лікувальної тактики пацієнтам із пошкодженням барабанної перетинки необхідна консультація отоларинголога. Основним і найчастіше достатнім методом у діагностиці пошкодження барабанної перетинки є ендоскопічне дослідження: отоскопія та мікроотоскопія. За показаннями для оцінки функції слухового та вестибулярного апаратів проводиться аудіометрія, порогова аудіометрія, дослідження камертоном, акустична імпедансометрія, електрокохлеографія, стабілізографія, вестибулометрія, калорічна проба. Пошкодження барабанної перетинки, ускладнене вторинним інфікуванням є показанням для бактеріологічного дослідження виділень з вуха.

Отоскопія

При невеликому травмуванні отоскопія виявляє лише ін’єкцію судин барабанної перетинки. Значні пошкодження можуть візуалізуватися у вигляді субтотальних дефектів, точкових та округлих перфорацій, щілинних розривів або повного руйнування барабанної перетинки. Розриви та перфорації барабанної перетинки характеризуються нерівними фестончастими краями. Через перфораційний отвір, що утворився в перетинці, в деяких випадках при отоскопії можна побачити медіальну стінку барабанної порожнини і виявити характерну для свіжої травми гіперемію слизової оболонки. Іноді отоскопія діагностує ушкодження барабанної перетинки гематому барабанної порожнини, що утворилася в результаті. При механічному або акустичному пошкодженні можуть відзначатися різної вираженості крововиливу барабанну перетинку від окремих петехій до масивних крововиливів.

Через деякий час після отримання пошкодження барабанної перетинки проводиться контрольна отоскопія. Вона спрямована на оцінку репаративних процесів, що відбуваються в барабанній перетинці. Контрольна отоскопія може виявити рубцювання або організацію перфораційного стійкого отвору. У деяких випадках у товщі барабанної перетинки спостерігається щільне біле утворення, обумовлене відкладенням у рубці солей кальцію. Відкладення солей може спостерігатися і по краю перфорації, що залишилася.

Чи не ускладнене пошкодження барабанної перетинки не вимагає зайвого втручання. Не слід проводити промивання слухового проходу або закопування крапель у вухо. При необхідності проводять видалення стороннього тіла з вуха. За наявності кров’яних згустків їх видаляють сухим ватним тампоном. Для профілактики інфікування застосовують обробку слухового проходу спиртом етиловим. При загрозі розвитку запальних ускладнень середнього вуха призначають системний прийом антибіотиків. Ускладнене вторинною інфекцією ушкодження барабанної перетинки лікують відповідно до принципів лікування отиту.

У випадках, коли після проведеного лікування ушкодження барабанної перетинки в ній залишається отвір, показано його закриття хірургічним способом. З цією метою проводиться тимпанопластика та мірінгопластика. Як матеріал для закриття перфораційного отвору може застосовуватися курячий амніон, фасція скроневого м’яза, меатотимпанальний клапоть та ін. Останнім часом в отоларингології розроблено метод закриття перфорації за допомогою трансплантації культивованих алофібробластів людини. Він застосовується, якщо перфораційний отвір становить понад 50% площі барабанної перетинки і не має ознак загоєння через 14 днів від моменту пошкодження.

Результат пошкодження барабанної перетинки залежить від розмірів. Приблизно у 55% ​​пацієнтів відзначається мимовільне відновлення барабанної перетинки. Найкращий прогноз для самостійного загоєння мають щілинні розриви барабанної перетинки, а також перфорації, що займають не більше 25% її площі. Невелике пошкодження барабанної перетинки заростає, не залишаючи слідів. Значне ушкодження барабанної перетинки супроводжується рубцюванням. Масивні рубцеві зміни та кальцифікація барабанної перетинки, а також наявність стійкої залишкової перфорації є причинами розвитку кондуктивної приглухуватості.

Несприятливий для відновлення слуху прогноз має пошкодження барабанної перетинки, що поєднується з пошкодженням слухових кісточок або супроводжується інфікуванням. У першому випадку в барабанній порожнині виникає адгезивний середній отит, у другому різні запальні ускладнення. Подібне ускладнене пошкодження барабанної перетинки призводить до стійкої кондуктивної або змішаної приглухуватості, що вимагає проведення операцій відновлення слуху або слухопротезування сучасними слуховими апаратами.