Ушкодження грудної клітки

Ушкодження грудної клітки – травми, при яких страждають кістки, що утворюють каркас грудної клітки та/або органи, що знаходяться у грудній порожнині. Це – велика і досить різнорідна група травматичних ушкоджень, що включає як переломи ребер, і травми життєво важливих органів (легень і серця). Найчастіше ушкодження грудної клітки становлять безпосередню загрозу або потенційну небезпеку для життя пацієнта. Нерідко супроводжуються крововтратою різної тяжкості та розвитком гострої дихальної недостатності, які можуть розвиватися як відразу, так і через деякий час після травми. Тому всі без винятку пацієнти з ушкодженнями грудної клітки повинні терміново прямувати до спеціалізованого меду. установа для обстеження та подальшого лікування, яка, залежно від виду травми, може бути або консервативною, або оперативною.

Ушкодження грудної клітини – група ушкоджень, що включає травми ребер, грудини і внутрішніх органів, розташованих у грудній порожнині. Такі травми можуть сильно відрізнятися як за характером, так і за тяжкістю, проте через потенційну небезпеку для життя пацієнта на початковому етапі завжди розглядаються лікарями як серйозні, які потребують детального обстеження хворого. Ця група травм відрізняється високою летальністю за відсутності медичної допомоги та досить високим відсотком сприятливих наслідків при своєчасній доставці пацієнта до спеціалізованого меду. установа. Смертність становить 5-6%, у своїй більшість смертельних випадків посідає відкриті ушкодження (поранення), і навіть на множинні переломи ребер з розривом легкого.

Усі ушкодження грудної клітини поділяються на дві групи: закриті та відкриті. Відмінною особливістю закритих ушкоджень є рани. Такі ушкодження поділяються на:

• Струси. Травми, у яких видимі морфологічні зміни грудної клітини відсутні.
• Забиті місця. У цю групу включають забиття ребер і м’яких тканин, забій серця, удар судин, забиття і розриви легень, гемоторакс і пневомоторакс, переломи грудини, ребер і грудних хребців.
• Здавлення. Сюди відносяться випадки травматичної асфіксії, при яких груди пацієнта здавлюються між двома тупими предметами, через що виникає ядуха.

При відкритих ушкодженнях в області грудної клітки є рана, яка може бути ножовою, вогнепальною і т.д.

• Непроникні.
• Проникаючі.
• Без ушкодження внутрішніх органів, розташованих у грудній порожнині.
• З ушкодженням внутрішніх органів, розташованих у грудній порожнині.
• З ушкодженням кісток (ребер, грудних хребців чи грудини).
• Без відкритого пневмотораксу або з його наявністю.
• Без відкритого гемотораксу чи з його наявністю.

• Торакоабдомінальна травма (з одночасним порушенням цілісності грудної порожнини, діафрагми та черевної порожнини).

З урахуванням характеру ушкодження також виділяють наскрізні, сліпі та дотичні рани грудей.

У мирний час закрита травма грудної клітки зустрічається у травматології набагато частіше за відкриту. Її основними причинами стають автомобільні аварії (70%), падіння з висоти (23%), виробничі травми, природні катастрофи, кримінальні дії (биття, бійка) чи побутова травма. Найчастіше при закритій травмі виявляються ушкодження легень (60%), ребер (45,4%), серця (8%) та хребта (4,8%). Інші органи страждають досить рідко. Ушкодження легень, міжреберних судин, плеври, бронхів та легеневих судин частіше має вторинний характер і розвивається внаслідок травмування цих органів гострими кінцями зламаних ребер.

Відкриті ушкодження у час зустрічаються нечасто і зазвичай виникають у результаті поранення холодною зброєю. Кількість вогнепальних поранень різко збільшується у воєнний час. Рани, нанесені іншим предметом (наприклад, гострим металевим штиром або шматком арматури) можуть виникнути внаслідок виробничої травми, техногенної чи природної катастрофи або нещасного випадку у побуті.

Переломи ребер зазвичай виникають у дорослих пацієнтів. У дітей та підлітків спостерігаються дуже рідко внаслідок надзвичайної еластичності кісткових структур. З урахуванням механізму травми всі переломи ребер можна поділити на три групи: непрямі, прямі та відривні. Найбільше усунення уламків і, як наслідок, висока ймовірність пошкодження органів грудної порожнини гострими кінцями зламаних ребер, виникає при відривних, подвійних та множинних переломах.

Уламки ребер можуть пошкоджувати не тільки легеню та плевру, але й міжреберні судини, внаслідок чого виникає внутрішня кровотеча в плевральну порожнину та формується гемоторакс. Якщо гострий кінець ребра протикає легеню, повітря виходить у плевральну порожнину і утворюється пневмоторакс.

Про перелом ребер свідчить різкий біль у місці ушкодження та біль при здавленні грудної клітки у переднезадньому напрямку. Дихання стає поверхневим. Пацієнту легше перебувати у сидячому, ніж у лежачому положенні. Основним методом інструментальної діагностики є рентгенографія ребер. Лікування полягає в усуненні болю, профілактиці пневмонії та полегшенні дихання.

При неускладненому зламі одного ребра пацієнт перебуває на амбулаторному спостереженні. Перелом двох або більше ребер є свідченням для госпіталізації. Хворим призначають анальгетики та фізіолікування, рекомендують перебувати в ліжку у положенні напівсидячи. Для запобігання застійним явищам у легенях обов’язково призначається дихальна гімнастика. При множинних переломах ребер проводиться їхня оперативна іммобілізація.

Переломи грудини відносно рідкісні. Супроводжуються болем, що посилюється при кашлі та глибокому диханні. Пальпація різко болісна. Для підтвердження діагнозу виконують бічну рентгенографію грудини. Лікування здійснюється в умовах стаціонару. При переломах без усунення призначається спокій та знеболювальні препарати. При зміщенні виконується репозиція на щиті.

Подібні ушкодження грудної клітки зустрічаються рідше, ніж переломи ребер і виникають внаслідок удару тупим предметом або форсованого здавлення між двома великими тупими предметами. Забій грудної клітки супроводжується невеликою гематомою та помірним болем. Зазвичай не потребують спеціального лікування. В окремих випадках при сильному забитому місці може виникнути великий крововилив у тканині або порожнині грудної клітки, що іноді супроводжується розривом органів і тканин. Така травма відноситься до категорії тяжких, потребує невідкладної госпіталізації та може закінчитися смертю хворого.

При струсі грудної клітки спостерігається надзвичайно тяжкий шок за відсутності анатомічних змін. Стан пацієнта тяжкий, дихання нерівномірне, болісне, поверхневе. Пульс прискорений, нерівний, ледь вловимий. Кінцівки холодні, ціанотичні. Необхідна негайна госпіталізація, повний спокій та вдихання кисню під тиском.

При здавленні грудної клітки дихальні рухи порушуються. Кров відтікає від надпліч, верхньої частини грудей, шиї та голови. Розвивається ядуха. Можливі порушення свідомості. Шкіра перерахованих відділів тіла синіє, на ній, а також на кон’юнктиві та на слизовій порожнині рота утворюються численні дрібні крововиливи (екхімози). Виявляється симптом декольте – набряк та ціанотичність верхньої частини тулуба. Можлива тимчасова втрата зору та слуху, обумовлена ​​крововиливами та зоровий нерв, сітківку, очне яблуко та внутрішнє вухо.

Пацієнта госпіталізують, рекомендують перебувати у спокої в напівсидячому положенні. Для усунення больового синдрому виконують новокаїнові вагосимпатичні блокади. Проводять санацію дихальних шляхів, оксигенотерапію та, у деяких випадках – штучну вентиляцію легень.

При непроникних ушкодженнях грудної клітки стан хворих задовільний. Лікування полягає в накладанні пов’язки або ушивання рани. При проникаючих пораненнях стан пацієнтів може значно змінюватись і залежить від відсутності або наявності гемопневмотораксу та супутніх пошкоджень внутрішніх органів та кісткового каркасу.

Гемоторакс при таких травмах розвивається внаслідок кровотечі до плевральної порожнини з пошкоджених судин легені та грудної стінки, пневмоторакс – через проникнення в плевральну порожнину повітря з пораненої легені. При пораненні легені спостерігається кровохаркання, гемоторакс та підшкірна емфізема. Для уточнення діагнозу виконується рентгенографія грудної клітки. Лікування хірургічне. Пацієнтів госпіталізують до спеціалізованого відділення, де торакальні хірурги в екстреному порядку виконують операцію та ушивання рани. Об’єм втручання залежить від характеру травми.

Гемоторакс (скупчення крові в плевральній порожнині) утворюється при кровотечі внаслідок пошкодження міжреберних судин, легкої або внутрішньої грудної артерії. Виділяють малий (менше 500 мл), середній (від 500 до 1000 мл) та великий (більше 1000 мл) гемоторакс. При малому стан пацієнта не страждає чи страждає незначно. Можливе консервативне лікування. При середньому гемотораксі стан хворого помірно чи трохи погіршується, дихання частішає. Може знадобитися як консервативне лікування, і плевральна пункція.

При великому гемотораксі спостерігається шок, порушення гемодинаміки, зморщування легені та усунення органів середостіння. Шкіра хворого ціанотична, пульс прискорений, дихання теж прискорене, поверхневе. Положення тіла – вимушене, що сидить, з опорою на руки. Необхідна плевральна пункція, або, якщо гемоторакс наростає, – торакотомія для виявлення та усунення джерела кровотечі. Усі пацієнти з гемотораксом обов’язково госпіталізуються. Спостереження включає повторні рентгеноскопічні або рентгенографічні дослідження для оцінки динаміки та визначення подальшої тактики лікування.

Пневмоторакс – це скупчення повітря, що проникає в плевральну порожнину з пошкодженої легені або зовнішнього середовища. Виділяють три види пневмотораксу: закритий, відкритий та клапанний. При закритому пневмотораксі рана закривається м’якими тканинами. Кількість повітря обмежена та не збільшується. Невелика кількість повітря розсмоктується самостійно, при помірному може бути потрібна плевральна пункція.

Відкритий пневмоторакс виникає при пораненнях грудної клітки. Його відмінною ознакою є наявність повідомлення між плевральною порожниною та зовнішнім середовищем. Під час вдиху повітря проникає через рану, під час видиху – виходить із неї. Легке поступово спадає. Необхідне ушивання рани та пункція або дренування плевральної порожнини. При наростаючому (клапанному) пневмотораксі повітря потрапляє в плевральну порожнину, але потім не виходить із неї. Стан пацієнта швидко погіршується. Відзначається наростаючий розлад дихання, задишка, ядуха, тахікардія, ціаноз слизових та шкіри. Потрібне негайне дренування плевральної порожнини.

Крім стискання легені на боці пошкодження пневмоторакс викликає балотування середостіння – маятникоподібний рух органів при вдихах та видихах. Серце та судини зміщуються, приплив крові до серця зменшується. Це ще більше ускладнює стан пацієнта. Усі хворі госпіталізуються. Вживаються екстрені заходи для усунення пневмотораксу. Надалі здійснюється динамічне спостереження, виконуються повторні рентгеноскопії легень або рентгенографії.