Увуліт

Увуліт – це гостре запалення піднебінного язичка (увули) інфекційно-алергічного генезу. Характеризується різкою, раптовою появою болю при ковтанні, відчуття стороннього предмета в горлі, утруднення дихання. Діагностика увуліта проводиться на підставі клінічної картини, даних фарингоскопії, результатів алерготестів, бактеріологічного посіву. Лікування включає місцеві заходи (полоскання та змащення горла), антибіотикотерапію, прийом антигістамінних засобів, фізіотерапію (ОКУФ, інгаляції). При вираженому набряку язичка і м’якого піднебіння, що порушує дихання, виконується трахеостомія.

Увуліт (від латинського «uvula» – язичок) характеризується набряком та гіперемією відростка, розташованого по середній лінії заднього краю м’якого піднебіння. Функціональне значення піднебінного язичка полягає в участі в артикуляції задньомовних приголосних, а також в акті ковтання. З вроджених аномалій розвитку увули зустрічаються відсутність, розщеплення, подовження язичка, з набутих патологій – папіломи та запальні захворювання. Увуліт може виникати в будь-якому віці, частіше супроводжує катаральне запалення глотки.

Запальна реакція піднебінного язичка найчастіше розвивається під впливом інфекційних, алергічних, хімічних тригерів. Нерідко патологічним фоном для увуліту виступає гострий фарингіт, тонзиліт, опіки та травми ротової порожнини, епіглоттит та інші процеси. Етіологічні фактори включають:

• інфекції. Найбільш поширеними вірусними збудниками запалення зіва є віруси грипу та парагрипу, аденовіруси, коронавіруси, вірус Епштейна-Барр. Бактеріальна флора представлена ​​b-гемолітичним стрептококом групи А, рідше – золотистим стафілококом, гемофільною паличкою, бактероїдами. Особи, чия імунна система скомпрометована ВІЛ або герпетичною інфекцією, наражаються на більший ризик розвитку молочниці в роті, яка може призвести до набрякання язичка.
• Алергені. Вдихання певних алергенів, таких як домашній пил, пилок, лупа тварин, вживання харчових або лікарських антигенів може викликати алергічну реакцію ангіоневротичного набряку. У цей процес можуть залучатися слизові оболонки глотки, гортані, а також піднебіння та маленького язичка.
• Аерополітанти. Збільшення увули може спричинити вдихання токсичних хімічних речовин. До таких речовин відносяться пари бензину, розчинників, описані випадки токсичного увуліту при курінні тютюну, канабісу, вейпінгу.
• Травми ротоглотки. Піднебінний язичок може пошкоджуватися в процесі тонзилектомії, інтубації трахеї. Сильний хропіння одночасно може виступати як симптомом увуліту, так і його причиною. Останнє відбувається, коли сильні вібрації піднебіння під час хропіння викликають механічне травмування язичка. Роздратування та опухання увули можливе внаслідок завзятого блювання, кислотного рефлюксу при ГЕРХ.
• Зневоднення. Втрата значної кількості рідини внаслідок діареї, перегріву, порушення питного режиму може спровокувати розвиток увуліту. Описано випадки гіперплазії язичка внаслідок дегідратації, спричиненої вживанням алкоголю.

Механізм розвитку інфекційного увуліту в клінічній оториноларингології пов’язують із пошкодженням судин венозного сплетення, розташованого в піднебінному язичку (апоплексія увули). В результаті виникають умови для інфікування гематоми, що утворюється, умовно-хвороботворними патогенами порожнини рота.

Розвивається еритема, набряклість язичка, виникають геморагії слизової оболонки, формується фібринозний наліт, утворений злущеним епітелієм, лейкоцитами та бактеріями. Істотну роль у виникненні увуліту та інших запалень глотки відіграють дефекти імунітету, зокрема знижений вміст імуноглобулінів A та G, В-лімфоцитів. У розвитку ангіоотека має значення дисфункція системи комплементу, реакція антиген-антитіло, що протікає з вивільненням гістаміну.

Клініка захворювання розгортається гостро. Раптово (частіше під час їжі, різко виникшого кашлю або чхання) з’являється біль у глотці, що посилюється при ковтальних рухах. Виникає першіння, відчуття грудки або стороннього тіла, що застряг у горлі. Спроби відкашлятися призводять до посилення больового синдрому. Через набряк м’якого піднебіння і зіва хворому стає важко дихати, в горизонтальному положенні з’являється хропіння, почуття задухи. Внаслідок подразнення кореня язика збільшеним піднебінним язичком можуть виникати блювотні позиви.

При поєднанні увуліту з ларингофарингітом на слизовій оболонці горла утворюється наліт або висипання. Можливе утруднення ковтання твердої та сухої їжі, гіперсалівація. У деяких випадках розвивається дисфонія. Загальне самопочуття може не порушуватись, проте вірусний або бактеріальний увуліт нерідко протікає з інтоксикаційним синдромом: ломотою в тілі, лихоманкою.

Ізольований увуліт рідко призводить до життєзагрозних ускладнень. Велику небезпеку становлять супутні захворювання, що послужили тлом для збільшення піднебінного язичка. До них відносяться набряк Квінке, хибний круп, епіглоттит. Швидке прогресування обструкції дихальних шляхів призводить до виникнення дихальної недостатності, гіпоксичної коми, асфіксії.

Пацієнт з ознаками увуліта потребує огляду лікарем-оториноларингологом та встановлення етіології захворювання. У ряді випадків може виникнути потреба у консультації алерголога-імунолога, інфекціоніста. Основні етапи діагностики:

1. Фарінгоскопія. При огляді зіва визначається виражена набряклість і збільшення язичка, яскраво-червоний або синюшний колір увули і піднебінних дужок. Залежно від етіології увуліту можуть візуалізуватися бульбашкові, геморагічні висипання, фібринозний або гнійний наліт, виразки слизової оболонки.
2. Алергопроби. Для підтвердження алергічної природи увуліту та встановлення причинно-значущого антигену виконуються шкірні тести та алергологічні аналізи. Найчастіше алергенами виступають пилок рослин, домашній пил, лупа тварин, продукти харчування.
3. Мазок із горлянки. З метою виявлення та ідентифікації інфекційних патогенів беруться зіскрібки зі слизовою оболонкою для ПЛР-аналізу, виконується бактеріологічний посів.

Терапія підбирається індивідуально з урахуванням встановлених причин, складається з місцевих процедур та загальнотерапевтичного лікування. При виникненні дискомфорту в горлі необхідно уникати подразнюючих факторів (вдихання диму, вживання алергенних продуктів, гарячих страв і напоїв). Алгоритм лікування увуліту включає:

• Місцеві ЛОР-процедури. При інфекційній етіології увуліту рекомендується рясне тепле питво, ротові ванни та полоскання горла відварами трав, розчинами антисептиків. Для зняття больових відчуттів можна використовувати спреї з дією, що анестезує. У кабінеті отоларинголога проводиться обробка задньої стінки горлянки лікарськими препаратами.
• Медикаментозна терапія. З урахуванням етіофакторів можуть бути призначені противірусні, антибактеріальні, антигістамінні засоби. При увуліті, викликаному ангіоневротичним набряком, показано введення стероїдів, адреналіну, інгібіторів калікреїну.
• Фізіотерапія. Для зняття запальних явищ рекомендуються фізіотерапевтичні процедури: тубус-кварц, інгаляції, ультрафонофорез.

При загрозі асфіксії потрібне проведення екстреної конікотомії або трахеостомії. При вираженій гіпертрофії піднебінного язичка вдаються до проведення увулотомії.

Що поєднується з фарингітом або ізольований увуліт дозволяється благополучно. У міру зниження активності інфекційного процесу зменшується катаральне запалення в глотці, піднебінний язичок набуває колишніх розмірів та форми. Більш небезпечні в прогностичному відношенні стани, що супроводжуються стенозом дихальних шляхів.

З метою запобігання увуліту рекомендується дотримуватись заходів особистої гігієни в період респіраторних інфекцій, виключити контакт з алергізуючими речовинами, відмовитися від куріння, стежити за водним балансом. Щоб уникнути ускладнень, необхідно своєчасно звертатися до лікаря у разі розвитку катара верхніх дихальних шляхів.