В’ялість шкіри живота

Під в’ялістю шкіри живота розуміються процеси її деформації та відвисання разом із підшкірно-жировими тканинами, що розвиваються в результаті природного старіння або різкої значної втрати ваги. В’яла шкіра втрачає свій тонус, легко збирається в складки і переміщається, морщиться і відвисає, що виглядає дуже неестетично. До відвисання та в’ялості шкіри живота призводить слабкість м’язів передньої черевної стінки. В’ялий, звисаючий живіт це не просто негарно, але ще й загрожує опущенням внутрішніх органів і порушенням моторики шлунка та кишечника.

Під в’ялістю шкіри живота розуміються процеси її деформації та відвисання разом із підшкірно-жировими тканинами, що розвиваються в результаті природного старіння або різкої значної втрати ваги. В’яла шкіра втрачає свій тонус, легко збирається в складки і переміщається, морщиться і відвисає, що виглядає дуже неестетично. До відвисання та в’ялості шкіри живота призводить слабкість м’язів передньої черевної стінки. В’ялий, звисаючий живіт це не просто негарно, але ще й загрожує опущенням внутрішніх органів і порушенням моторики шлунка та кишечника.

Серед безлічі параметрів краси та привабливості чи не кожна жінка відзначить тонку талію та підтягнутий животик. Форма живота багато в чому визначається станом м’язів передньої черевної стінки та товщиною жирового прошарку на ньому. Нормальним прийнято вважати стан, у якому випинання черевної стінки незначно, і неї помітний рельєф мускулатури. Причому це стосується не лише жіночої постаті, а й чоловічої.

Поява надлишків та в’ялості шкіри живота може бути викликана не цілком здоровим харчуванням, вагітністю та пологами, різким зменшенням ваги, відсутністю фізичного навантаження, віковими змінами шкіри передньої черевної стінки.

Особливо добре проблема в’ялості шкіри живота знайома жінкам, що народжували. За час вагітності відбувається різкий набір ваги, збільшення жирового прошарку і шкіра на животі розтягується досить швидко. Цей захисний механізм задуманий природою для запобігання плоду зовнішніх впливів. Після пологів жінка отримує не тільки розтягнуті м’язи, які згодом приходять у норму, але й жировий прошарок на животі, а також розтяжки та в’ялість шкіри. Живіт звисає, виглядає нерівним та негарним. І якщо м’язи преса можна підкачати за допомогою спеціальних вправ, то надлишки та в’ялість шкіри живота наполегливо продовжують псувати фігуру та настрій жінці.

Якщо в молодому віці в’ялість шкіри живота частіше розвивається внаслідок різкого схуднення та вагітності, то у більш зрілому віці ці процеси обтяжуються природними віковими змінами. З роками пружний та міцний шкірний каркас із колагенових та еластинових волокон зношується, уповільнюються процеси внутрішньоклітинного синтезу гіалуронової кислоти, знижується насичення шкіри вологою.

В’ялість шкіри живота позбавляє багатьох жінок задоволення носити вбрання, що облягають, і відвідувати пляж, змушуючи ховати свій животик під безформними балахонами, формує стійкі комплекси з приводу «неподобства» своєї фігури.

Передню черевну стінку формують кілька шарів різних тканин: шкіра, жирова клітковина, м’язи і тонкі прошарки сполучної тканини, що розділяють між собою, (сухожилля, фасції, апоневроз).

Під впливом спадковості, віку, вагітностей еластичність шкіри живота знижується, набуває в’ялості, розтяжки та зморшкуватого вигляду.

Під шкірою розташовується жировий шар, товщина якого у різних людей може варіювати від нормального (2-5 см) до надлишкового 10-15 і більше сантиметрів або низького (менше 2 см). Поверхнева фасція поділяє жирову клітковину на два шари: глибокий та поверхневий. Поверхнева жирова клітковина, більш виражена та щільна, має багате кровопостачання. Глибокі шари жиру менш щільні та постачаються кров’ю від м’язів живота – прямих, косих та поперечних.

Найбільші м’язи живота – вертикальні прямі м’язи, розташовані в центрі передньої черевної стінки з боків від середньої вертикальної лінії: саме ці добре треновані м’язи надають животу вигляду плоскої поверхні з рельєфними «кубиками». У процесі розвитку вагітності прямі м’язи розсуваються, звільняючи місце для плода, що зростає, і до моменту пологів можуть розійтися на 20-30 см. Зазвичай після пологів вони знову скорочуються і зближуються до центру, проте сильно ослаблені і розтягнуті м’язи можуть повністю не відновитися, що призводить до помітного обвисання нижньої частини живота.

Під м’язами живота розташовується очеревина – оболонка, що відокремлює черевну порожнину, з внутрішніми органами, що розташовуються в ній, – кишечником, печінкою, селезінкою і т.д.

Якщо дієти і фізичні вправи виявилися безсилими в боротьбі з животом, що відвис, єдиним виходом є проведення абдомінопластики – операції пластики живота. За допомогою абдомінопластики можливе усунення в’ялості шкіри живота, її підтяжка, зміцнення м’язів та надання фігурі спокусливого силуету.

Найчастіше до виконання абдомінопластки вдаються жінки, хоча останнім часом пацієнти-чоловіки також не стали рідкістю. Жінки, що виконують абдомінопластику, зазвичай мають в анамнезі одну або більше вагітностей, що призвело до втрати пружності живота, в’ялості шкіри, надлишку жирової клітковини та появі розтяжок у ділянці пупка та лобка. Якщо крім усунення в’ялості шкіри живота пацієнт планує загальне зниження ваги, це слід зробити до операції абдомінопластики, щоб негативно не вплинути на її результати.

Питання про метод проведення абдомінопластики вирішується з урахуванням загального стану здоров’я, якості шкіри, товщини жирового шару та стану м’язів живота.

Вертикальна абдомінопластика проводиться при необхідності видалення надлишкової кількості тканин у центрі живота та розтяжок на різних ділянках шкіри передньої черевної стінки. При необхідності усунення надлишків та в’ялості шкіри живота, розтягування черевних м’язів виконуються горизонтальні розрізи в нижній частині живота. Поліпшення бічних контурів живота, усунення розбіжності м’язів та в’ялості шкіри живота передбачає проведення напружено-бічної абдомінопластики. У ході абдомінопластики можна виконати ушивання грижових дефектів черевної стінки: пахвинного, пупкового, післяопераційного.

Якщо шкіра живота в’яла, нееластична, що вільно звисає вище і нижче пупка, рекомендується абдомінопластика або її поєднання ліпосакцією. Комбінація абдомінопластики та ліпосакції живота дозволяє прибрати навіть незначні жирові відкладення та досягти найкращих результатів.

Проведення ендоскопічної абдомінопластики дозволяє мінімізувати втручання в організм, не супроводжується помітними швами і відрізняється меншим відновлювальним періодом.

При локалізації дефектів нижче за пупок найкращим варіантом послужить мініабдомінопластика, що включає ліпосакцію, зближення і підтяжку шкіри нижче за пупок. Мініабдомінопластику відрізняє обмежене втручання та мінімальну кількість розрізів.

Пацієнтам після значної втрати ваги, що мають розтягнуту, висить з обох боків і на животі шкіру, рекомендовано проведення бодиліфтингу, за своєю суттю дуже схожого з абдомінопластикою. При бодиліфтингу круговий розріз виконується навколо таза і закінчується в зоні складки сідниць, що дозволяє підтягнути не тільки живіт, а також зовнішні і внутрішні частини стегон і сідниці.

Операція абдомінопластики виконується під загальним наркозом протягом 2-4 годин і потребує наступного 2-3-денного перебування у стаціонарі. У першу добу пацієнта можуть турбувати оніміння та біль у ділянці живота, набряки. Після проведення абдомінопластики потрібно носити компресійну білизну до повного розсмоктування швів (2-3 місяці). Виняток активності у перші післяопераційні дні прискорює реабілітацію та зменшує накопичення рідини.

Результат абдомінопластики помітний відразу після операції, проте остаточну форму живіт приймає після повної реабілітації через 6-8 місяців після операції. На той час шрами стають тонкими і ледь помітними, непомітними під білизною чи купальником. Для усунення помітних післяопераційних рубців може бути рекомендовано проведення їхнього лазерного шліфування.

Ефект від проведення абдомінопластики зазвичай тривалий у тому випадку, якщо пацієнт стежитиме за своєю вагою і не допустить його різких коливань.