Вагініт у дівчаток

Вагініт у дівчаток – Це запальне захворювання піхви. У дитячому віці часто поєднується із запаленням зовнішніх статевих органів (вульви), протікаючи у формі вульвовагініту. Основними проявами є почервоніння, свербіж, дискомфорт у ділянці статевих органів, наявність виділень із вагіни, болючість при сечовипусканні, виконанні гігієнічних процедур. Для визначення етіології запального процесу у діагностиці застосовуються лабораторні методи, за показаннями виконується вагіноскопія. Лікування вагініту спрямовано зняття проявів запалення, відновлення нормального епітелію піхви, елімінацію патогена.

Вагініт (кольпіт) у дівчаток є найчастішою причиною звернення до дитячого гінеколога. Поширеність вульвовагініту в дошкільному віці становить від 25 до 40%, захворювання займає лідируючу позицію у структурі дитячої гінекологічної патології у віці від 1 до 8 років. Лікування та профілактика ускладнень вагініту є важливим завданням педіатрії, оскільки тривале існуюче запалення у піхву надалі може несприятливо позначитися на якості інтимного життя, призвести до порушення менструальної та репродуктивної функцій.

У піхву дівчинки до приходу менструацій створюється сприятливе середовище для колонізації патогенної мікрофлори. Провідною причиною є недостатньо розвинені механізми захисту внаслідок гіпоестрогенії. Через низький рівень естрогенів слизова вагіни тонка, у ній відсутня глікоген. У таких умовах лактобацили не приживаються, не закисляють вагінальне середовище.

Показник pH піхви дівчинки до пубертату залишається в межах нейтральних значень, біоценоз представлений умовно-патогенною (кокково-бацилярною) мікрофлорою (стафілококами, гарднереллами, пептострептококами), яка при зниженні загального імунітету і провокуючих факторах схильна до патології.

Крім того, розвитку вагініту сприяють анатомічні особливості дитячого віку: відсутність лобкового волосся, невеликий вміст жиру в статевих губах, близьке розташування ануса до входу в піхву. Зараження специфічними вагінітами (трихомонадним, гонорейним) у дівчаток можливе побутовим шляхом від хворих батьків при користуванні спільним ліжком, предметами особистої гігієни (рушниками, мочалками).

Фактори ризику

Провокуючі фактори розвитку вагінітів у дівчаток знижують загальний імунітет, порушуючи хитку рівновагу у вагінальному біоценозі. До факторів ризику також відноситься створення умов для обсіменіння статевих шляхів патогенною флорою:

• часті респіраторні інфекції;
• носіння тісного одягу;
• алергічні захворювання;
• ентеробіоз;
• недотримання правил інтимної гігієни;
• прийом антибіотиків;
• наявність сторонніх тіл у піхву.

При попаданні інфекції у статеві шляхи дівчинки або при ослабленні імунітету у піхву починається активне розмноження патогену. Усі інші представники мікрофлори витісняються. При необмеженому надмірному бактеріальному зростанні умовно-патогенна флора стає агресивною, здатною виділяти протеолітичні ферменти, колонізувати слизову вагіну, викликати та підтримувати запалення.

Збудники специфічних вагінітів зазвичай тропні до епітелію сечостатевого тракту, тому за відсутності місцевого імунітету побутове інфікування у дітей відбувається легко.

За тривалістю перебігу виділяють гострий вульвовагініт (тривалістю до 4 тижнів), хронічний вульвовагініт (ознаки збережуться більше місяця). За характером виникнення вагініти у дівчаток поділяються на:

1. Інфекційні.

• Неспецифічні (викликані умовно-патогенною мікрофлорою).
• Специфічні (гонорейні, трихомонадні, туберкульозні тощо).

2. Первинно-неінфекційні.

• Викликані стороннім тілом у піхву.
• Виникли внаслідок глистової інвазії.
• Викликані онанізмом.

3. Вторинні (Розвиваються на тлі зміненої реактивності організму). Фоном для вагініту є:

При опитуванні пацієнтки скаржаться на болючість і почервоніння вульви (якщо запальний процес переходить на зовнішні статеві органи), печіння, свербіж, неприємний запах. При сечовипусканні спостерігається болючість в кінці процесу, тому маленькі діти затримують сечу, якнайдовше відкладають похід у туалет. З піхви з’являються виділення різної консистенції, об’єму та кольору (смарагдові, жовті, сирні, каламутні слизові). Білі можуть містити домішку крові.

Нерідко дівчатка скаржаться на біль у вагіні, внизу живота з поширенням на криж і поперек. При переході вагініту в хронічну стадію болю та дизуричні явища стихають, на перший план виходять виділення зі статевих шляхів. Батьки маленьких дітей можуть скаржитися на поганий сон, занепокоєння дитини, запор. Діти вередують, постійно тримають ручки в області промежини.

За відсутності своєчасної діагностики та лікування вагініту, тривало існуючому запальному процесі у статевих шляхах високий ризик розвитку ускладнень. До них відносяться звуження вагіни або некроз стінок піхви та шийки матки. Згодом хронічний інфекційний процес може поширитися на внутрішні репродуктивні органи (матку та придатки), а також черевну порожнину.

Сечовидільні шляхи через близьке розташування також схильні до запалення, переходу інфекції на сечовий міхур (цистит), нирки (пієлонефрит). Внаслідок хронічного запалення на шийці матки утворюються ерозії. У майбутньому нелікований вагініт може спричинити порушення менструального циклу та безпліддя.

Діагностика вагініту у дівчаток починається з огляду, під час якого виявляється почервоніння та набряклість вульви, виділення на білизну та статевих органах. У дітей раннього віку відокремлюване із статевих органів навіть за наявності запалення може бути мізерним, накопичуватися за незайманою плевою вранці, тому батькам доцільно приносити білизну зі слідами відокремлюваного на огляд до дитячого гінеколога. Для встановлення діагнозу застосовуються такі методи:

• Мазок із піхви на флору. При фарбуванні за Грамом в мазку визначається велика кількість лейкоцитів та епітеліальних клітин. У деяких випадках характерним зовнішнім виглядом виявляється і сам збудник.
• Культуральне дослідження. Забраний біоматеріал висівається на живильне середовище. Протягом тижня мікробіолог спостерігає зростання колоній мікроорганізмів, визначає чутливість патогену до антибіотиків, антимікотиків та фагів.
• ПЛР-діагностика. Застосовується визначення специфічного збудника, який виявляється у мазку чи підтвердження діагнозу. Вважається методом експрес-діагностики. Результати полімеразної ланцюгової реакції зазвичай отримують швидше, ніж культурального дослідження.
• Вагіноскопія. У маленьких дівчаток проводиться під загальним наркозом. Під час процедури піхву оглядають за допомогою вагіноскопа. Сторонні тіла можуть бути представлені дрібними деталями іграшок, намистинами, металевими монетами, гудзиками, клубками глистів. Лікування у разі починається з видалення сторонніх тіл.

Терапію неспецифічного вагініту у дівчаток доцільно розпочинати із застосування місцевих антисептиків. Проводиться санація водними розчинами (бензидамін, хлоргексидин, повідон-йод) або вагінальними свічками, призначеними для дівчаток (хлоргексидин). Тривалість такого лікування зазвичай становить 7-10 днів. До цих призначень можуть додаватись антибактеріальні препарати, підібрані за результатами бактеріологічного дослідження.

Порогове зростання умовно-патогенної мікрофлори для призначення антибіотиків має становити не менше 10⁴ ДЕЯ/мл. Антибіотики при вагініті можуть застосовуватися місцево та системно. Крім цього, до схем лікування входять протизапальні, антигістамінні препарати. За показаннями призначаються противірусні засоби у вигляді мазей та гелів. Для прискорення загоєння ерозій і тріщин вульви застосовуються ліки, що регенерують (метилурацил, солкосерил, декспантенол).

За наявності грибкового ураження призначаються антимікотики. Виявлені специфічні вагініти лікуються разом із лікарями відповідного профілю (дерматовенеролог, фтизіатр, інфекціоніст) відповідно до затверджених схем терапії та контролю вилікуваності. Через 2-3 дні після завершення лікування, за відсутності скарг, дитячий гінеколог бере повторний мазок для підтвердження одужання.

Прогноз для життя є сприятливим. Під час лікування вагініту в дівчат дуже важливо пояснити батькам правила інтимної гігієни дитини. Дотримання цих правил суттєво полегшує терапію, є профілактикою рецидивів. Процедури інтимної гігієни та очищення промежини після походу в туалет дівчаткам до 5 років проводять батьки, далі діти виконують самостійно під контролем матері.

Правила догляду стосуються усунення факторів, що сприяють розмноженню патогенної флори. Це відмова від носіння обтягуючої синтетичної білизни, що ускладнює вентиляцію статевих органів і сприяє перегріву промежини. Статеві органи слід щодня підмивати теплою водою без застосування миючих засобів. Використання мила допускається 1-2 рази на тиждень. Для контролю над здоров’ям дівчинки необхідно щорічно відвідувати дитячого гінеколога.