Варикозне розширення вен малого тазу у чоловіків

Варикозне розширення вен малого тазу у чоловіків – Застійне повнокровність тазової області, обумовлене зміною архітектоніки судин. Основний прояв – періодично виникають ниючі тупі болі внизу живота, що посилюються при фізичному навантаженні. Деякі чоловіки відзначають симптоми дизурії: прискорене сечовипускання, дискомфорт. Діагностика включає ТРУЗІ, доплерографія, МРТ (КТ) органів малого тазу. Лікування корелює зі ступенем ураження судин і може бути консервативним (флеботоніки, антикоагулянти, НПЗЗ) з корекцією поведінки або оперативним, спрямованим на ліквідацію варикозних деформованих судин або причини, що призвела до патології.

Варикозне розширення вен малого тазу (ВРВМТ) у чоловіків маскується під низку захворювань: простатит, рецидивуючий варикоцеле, геморой. Нерідко перелічені патології є у ​​різних комбінаціях. Крім цих захворювань, у 57% варикозна хвороба вен тазу поєднується з водянкою яєчка, сперматоцеле, гідатидою Морганьї. Вперше венозне сплетення простати було описано на початку XVIII ст. анатомом Г.Д. Санторіні. У нього притікає кров від простати, дна сечового міхура, везикул з подальшим надходженням у внутрішню здухвинну вену. З ВРВМТ стикається близько 15-20% чоловіків, із віком ймовірність появи варикозної деформації вен малого тазу зростає.

Патологія може бути вродженою та набутою. У першому випадку генетична схильність спричиняє вроджену слабкість інтими судинних стінок. Деформації вен також сприяє неадекватна робота стулкового апарату, який не витримує додаткового навантаження та створює зворотний струм крові. Існує ряд станів, які призводять до тазового варикозу:

• Судинна патологія. Синдром підвищеного тиску в системі ворітної вени, артеріовенозні конфлікти, вроджені судинні мальформації посилюють навантаження на вени, порушуючи адекватний відтік крові до серця та викликаючи повнокровність тазових органів. Синдром Мея-Тернера, при якому відбувається механічне здавлення лівої загальної клубової вени правою загальною клубової артерією та формування внутрішніх шпор, проявляється варикозом та двостороннім варикоцеле.
• Дисплазія сполучної тканини. Кров рухається по венах та артеріях під тиском. Неправильний розвиток сполучної тканини, якою вистелена інтима судини, призводить до порушення будови судинної стінки, її розширення (втрати еластичності) і навіть розриву. Частина крові відтікає від серця назад, викликаючи венозний застій, а надалі – варикозне розширення вен та хронічну венозну недостатність.
• Пухлинний процес. Новоутворення значних розмірів може здавлювати нижню порожнисту та клубову вени, що також порушує струм крові. Нижче перешкоди судини деформуються, з’являється тенденція до тромбоутворення. Аналогічні наслідки може бути при хворобі Ормонда (ретроперитонеальний фіброз). Хронічне асептичне запалення сполучної та жирової тканини веде до здавлення судин та їх зміни.
• Поведінкові звички. Відсутність фізичної активності, переїдання сприяють розвитку метаболічного синдрому із порушенням роботи серцево-судинної системи. Хронічне депонування крові тазу викликає конгестію. Венозний застій провокують протиприродну затримку еякуляції, надмірну мастурбацію, відсутність регулярного сім’явипорскування. Підйом ваг супроводжується підвищенням тиску в судинах та їх поступовою деформацією.

Підвищення венозного тиску призводить до ослаблення судинних стінок та варикозної трансформації. Клапани не витримують навантаження, і частина крові залишається у венах малого тазу, що породжує конгестію сечостатевого венозного сплетення, призводить до венозної гіперемії, порушує мікроциркуляцію. Хронічна тканинна гіпоксія, що створилася, привертає до запальних процесів. Спочатку присутні функціональні зміни – дилатація вен сечостатевого сплетення, зниження швидкості кровотоку, депонування та виключення із кровообігу значного об’єму крові. Тривалий стан ускладнюється розвитком дистрофічних і склеротичних процесів в інтимі вен, що посилює конгестію та обмінні порушення. На цьому тлі з’являється СХТБ із порушенням уродінаміки.

Клінічні прояви патології корелюють зі ступенем вираженості змін судин. Якщо вони незначні, то симптоматика відсутня. На просунуті стадії хвороби з’являються болі різної інтенсивності внизу живота, в промежині, частіше помірні, ниючі. Больові відчуття посилюються після підняття тяжкості та ходьби, під час статевого акту, після сім’явипорскування. При дефекації, пов’язаної з необхідністю напруження при запорах, третина пацієнтів відзначає біль унизу живота.

Типово посилення неприємної симптоматики при зміні положення тіла у просторі. Часто біль іррадіює в ділянку нирок або стегно. При огляді промежину і мошонка дещо набряклі. Чим вираженіша конгестія, тим більша ймовірність приєднання дизуричних розладів. Часте сечовипускання малими порціями, відчуття переповненого сечового міхура – ​​типові прояви варикозу малого тазу.

До ускладнень варикозу вен малого тазу у чоловіків відносять безпліддя – його ймовірність вища за супутнього білатерального розширення вен гроноподібного сплетення насіннєвих канатиків. Посилений приплив крові до яєчок викликає порушення сперматогенезу. Зміни у спермограмі того чи іншого ступеня вираженості присутні у 25% чоловіків із цією патологією. Судинна деформація може призвести до підвищеного тромбоутворення, міграції тромбу з тромбоемболією, розриву вени з масивною кровотечею. Фіброз, кальциноз та дифузні зміни у простаті на кшталт хронічного запалення відзначаються у 45% чоловіків. Варикоз судин тазу призводить до еректильної дисфункції, яка діагностується у 83% пацієнтів із варикоцеле. Це обумовлюється патологічним венозним скиданням та формуванням шунтів між спонгіозними та кавернозними тілами пеніса, склеротичними змінами тканин, мальформаціями судин кавернозного басейну.

У чоловіків 2-х стороннє варикоцеле завжди підозріло на супутній тазовий варикоз, особливо якщо патологія має рецидивуючий характер. Тазова флебографія з введенням розмаїття може бути виконана при підозрі на колатеральні відгалуження від клубових вен. До комп’ютерної чи магнітної томографії вдаються й у випадках, коли первинні тести візуалізації не змогли повністю прояснити ситуацію. Пацієнтам потрібна консультація андролога, флеболога. Алгоритм досліджень при даній патології:

• Способи візуалізації. Варикоз малого тазу та вен насіннєвих канатиків підтверджують за допомогою ТРУЗІ, для оцінки швидкості кровотоку та діаметра судин використовують допплерівське картування (УЗДГ простати). Візуалізація вен у зоні дорсального венозного комплексу – критерій підтвердження тазового варикозу у чоловіків. УЗДС вен малого таза – точніший метод, який дозволяє отримати двомірне зображення судинної системи. При підозрі на еректильну дисфункцію судинного генезу на фоні варикозу вен тазу виконують фармакокавернозографію.
• Лабораторна діагностика. Специфічних аналізів для підтвердження варикозного розширення вен тазу немає. Пацієнту призначають коагулограму для оцінки системи згортання крові. Аналіз нативного еякуляту (спермограма) показує порушення процесу сперматогенезу. Так як скарги аналогічні клінічним проявам при запаленні простати, досліджують її секрет за допомогою мікроскопії, при підвищеній кількості лейкоцитів та бактерій проводять ПЛР-діагностику на вензахворювання. За даними досліджень, супутнє варикозу малого тазу запалення у простаті виявляють у 72% чоловіків.

Диференціальна діагностика проводиться з несудинними причинами синдрому хронічного тазового болю, простатитом, пухлиною у проекції малого тазу, заочеревинним фіброзом. Будь-який з цих діагнозів не виключає комбінації з тазовим варикозом, тому якщо немає ефекту від терапії, що проводиться, або трапляються часті рецидиви, обґрунтовано повне клініко-флебологічне дослідження.

Якщо судинні зміни незначні, чоловікові з варикозом рекомендують усунути фактори, що провокують, можливе проведення профілактичної курсової терапії з динамічним спостереженням. У важких випадках рішення про ведення пацієнта приймається колегіально з урахуванням рекомендацій судинного хірурга, віку пацієнта та супутньої патології.

• Оперативне лікування. При виборі втручання враховують, які саме вени зазнали варикозної трансформації, причину патології. Показання до ендоваскулярної операції: виражена симптоматика, двостороннє варикоцеле (рецидивне), підтверджена варикозна трансформація вен простати, компресія клубових вен або їх колатералей. При ВРВМТ може виконуватися ангіопластика та стентування клубових вен, імплантація стенту для усунення ангіоваскулярного здавлення, емболізація уражених кровоносних судин та ін.
• Консервативна терапія. У пацієнтів похилого віку без клінічних проявів тактика ведення консервативна: флеботоніки (синтетичні та на рослинній основі), антикоагулянти, вітаміни. Молодим людям, які планують батьківство, із супутнім 2-х стороннім варикоцеле та тазовим варикозом, необхідна операція. Дія антибіотиків спрямоване на зміцнення судинної стінки, зменшення розладів гемодинаміки. При больовому синдромі можливе використання нестероїдних протизапальних засобів короткими курсами.

Прогноз життя при початковій стадії варикозу сприятливий. Варикозне розширення тазових вен при правильній поведінці може тривалий час протікати у компенсованій формі. Вихід для розвинених стадій хвороби залежить від своєчасності виконання оперативного втручання та корекції поведінкових звичок.

Профілактичні заходи включають прихильність до здорового способу життя (регулярні заняття спортом, правильне харчування), нормалізацію ваги, відмову від надмірних фізичних навантажень і, особливо, підняття тяжкості. Сексуальна поведінка також багато в чому визначає ризик розвитку варикозної хвороби вен малого тазу: перерваний або неприродно пролонгований статевий акт, мастурбація без сім’явипорскування та інші статеві ексцеси неприпустимі, оскільки сприяють створенню венозної конгестії в малому тазі.