Таким чином, раку, зокрема гострому мієлоїдному лейкозу, і вдається протистояти хіміотерапії. Після виходу зі стану “сплячки”, або діапаузі, клітини опухоли викликали рецидив, інформує sutura.org.ua

Острий мієлоїдний лейкоз — ОМЛ — злоякісна опухоль мієлоїдного паростка крові — вважається найбільш смертоносним з усіх видів раку крові, вбиваючи трьох із чотирьох пацієнтів протягом п’яти років. Хоча близько 70-80% хворих з ОМЛ молодше 60 років досягають повної ремісії, у багатьох рецидив відбувається “потайним чином”.

Одна з найпопулярніших сьогодні ідей полягає в тому, що, оскільки не всі клітини опухоли однакові на генетичному рівні (тобто вони неоднорідні), деяка їх частина може чинити опір лікуванню, викликаючи повторний ріст. Інше припущення казати: рецидив при лейкозі виникає через стійку до ліків незрілу субпопуляцію стовбурових клітин, які можуть реформувати опухлину. Так, згідно зі спостереженнями, саме у клітинах ОМЛ із незрілим імунофенотипом (CD34+, CD38-) рак здатний виживати, незважаючи на хіміотерапію — використання токсичних препаратів, що гальмують розмноження ракових клітин або необоротно ушкоджують їх. Проте, інші недавні дослідження показали, що за рецидив та несприйнятливість до хіміотерапії відповідальні й інші фактори.

З’ясувати, чому ж ОМЛ повертається після лікування, спробували вчені з Університету Вірджинії, медичного коледжу Уайла Корнелла, Онкологічного центру Fox Chase, Гарвардської медичної школи (США), Пенсільванського університету та Центру біології раку при Університеті Південної Австралії. Їхні висновки можна знайти в публікації для журналу Cancer Discovery.

“Острий мієлоїдний лейкоз може перейти в стадію ремісії за допомогою хіміотерапії, але він майже завжди повертається. Коли це відбувається, хвороба невиліковна, – зазначив професор гематології та медичної онкології. кліток?

Дослідження проводили як на органоїдах, так і на лабораторних мішах, яким підсадили ракові клітини. Також результати підтвердили на зразках, взятих від пацієнтів з гострим мієлоїдним лейкозом протягом курсу лікування та в період рецидиву. Як з’ясували вчені, коли клітини лейкозу піддавали хіміотерапії, частина їх переходила до стану старіння з ознаками “активної гібернації”: вони виглядали пошкодженими, які потребують прискореного загоєння ран, відключали більшість своїх функцій і залучали імунні клітини для відновлення.

Генотоксичний стрес, викликаний хіміотерапією, крім апоптозу, провокує старіння — клітинну стресову реакцію, що характеризується аберрантною метаболічною активністю за відсутності проліферації. Перехід у “сплячий режим” дозволив клітинам опухоли пережити це: за рахунок фенотипу стійкості до старіння. За словами вчених, ефект старіння був тимчасовим і давав чудовий шанс для утворення колоній, і після відновлення клітини ОМЛ викликали рецидив із підвищеним потенціалом стволових клітин.

“Подібно часто можна побачити у ембріонів, які тимчасово припиняють свій зростання через нестачу харчування. Такий стан ще називають “ембріональною діапаузою”, – додав Мельник. – Це не особливий процес, а нормальна біологічна активність, яка виявляється і в контексті опухолей”.

Автори дослідження також встановили, що стан старіння та діапаузи в клітинах опухоли викликає білок ATR (серин/треонінова протеїнкіназа ATR, відома як атаксія-телеангіектазія та Rad3-споріднений білок (ATR) або FRAP-пов’язаний білок 1 (FRP1). блокувати ATR, щоб ракові клітини не впадали в гібернацію.

Наразі вчені працюють з компаніями — виробниками інгібіторів ATR. Звичайно, ще слід відповісти на питання про те, коли і як слід назначати таке лікування. Проте, інші паралельні дослідження вже показали, що стан старіння і “глибокого сну” важливий не лише в контексті гострого лейкозу, але й для пацієнтів з рецидивом раку грудей, простати або шлунка.