Вегето-судинна дистонія у дітей

Вегето-судинна дистонія у дітей – симптомокомплекс функціональних розладів з боку різних систем, обумовлених порушенням регуляції їхньої діяльності вегетативною нервовою системою. Вегето-судинна дистонія у дітей може виявлятися кардіальним, респіраторним, невротичним синдромами, вегетативно-судинними кризами, синдромом порушення терморегуляції. Діагностика вегето-судинної дистонії в дітей віком включає функціональне обстеження серцево-судинної, нервової, ендокринної систем (ЕКГ, ЭЭГ, ЭхоКГ, ЭхоЭГ, РЕГ, реовазографія та інших.). У лікуванні вегето-судинної дистонії у дітей використовується медикаментозний, фізіотерапевтичний, психологічний вплив.

Вегето-судинна дистонія у дітей – вторинний синдром, що стосується різних сомато-вісцеральних систем і розвивається на тлі відхилень вегетативної регуляції функціонального стану організму. За різними даними, ті чи інші ознаки вегето-судинної дистонії діагностуються у 25-80% дітей. Найчастіше синдром виявляється у дітей 6-8 років та у підлітків, переважно жіночої статі.

У педіатрії вегето-судинна дистонія не розглядається як самостійна нозологічна форма, тому вивченням її проявів займаються різні вузькі дисципліни: дитяча неврологія, дитяча кардіологія, дитяча ендокринологія, дитяча гастроентерологія та ін. Вегетативні порушення артеріальної гіпертензії, бронхіальної астми, виразкової хвороби шлунка та ін. З іншого боку, соматичні та інфекційні захворювання можуть посилити вегетативні зрушення.

Причини формування вегето-судинної дистонії у дітей частіше мають спадковий характер і зумовлені відхиленнями у структурі та функціонуванні різних відділів вегетативної нервової системи по материнській лінії. Розвитку вегето-судинної дистонії у дитини сприяє ускладнений перебіг гестації та пологів: токсикози вагітної, гіпоксія плода, внутрішньоутробні інфекції, стрімкі або затяжні пологи, родові травми, енцефалопатії та ін.

Особлива роль у розвитку вегето-судинної дистонії у дітей належить різним психотравмуючим впливам – конфліктам у сім’ї та школі, педагогічній занедбаності дитини, гіперопіці, хронічним чи гострим стресам, підвищеним шкільним навантаженням. Сприятливими факторами вегето-судинної дистонії у дітей можуть виступати соматичні, інфекційні, ендокринні захворювання, нейроінфекції, алергози, осередкові інфекції (хронічний тонзиліт, карієс, фарингіт, синусит), аномалії конституції, анемія, черепно-мозкові.

Безпосередніми тригерами вегетативної дисфункції здебільшого служать несприятливі метеоумови, кліматичні особливості, неблагополучна екологічна обстановка, гіподинамія, дисбаланс мікроелементів, надмірне фізичне навантаження, нераціональне харчування, порушення режиму дня, порушення режиму дня. Прояви вегето-судинної дистонії у дітей маніфестують у періоди активного зростання дитини, коли функціональне навантаження на організм особливо велике, а нервова система лабільна.

Вегетативні порушення супроводжуються різноманітними реакціями симпатичної та парасимпатичної систем, зумовленими порушенням вироблення кортикостероїдів, медіаторів (ацетилхоліну, норадреналіну), біологічно активних речовин (простагландинів, поліпептидів та ін.), Порушенням чутливості судинних рецепторів.

При постановці діагнозу вегето-судинної дистонії в дітей віком враховується ряд критеріїв, які є визначальними у розрізненні форм синдрому. За переважаючими етіологічними ознаками вегето-судинна дистонія у дітей може мати психогенну (невротичну), інфекційно-токсичну, дисгормональну, есенційну (конституційно-спадкову) змішану природу.

Залежно від характеру вегетативних розладів розрізняють симпатикотонічний, ваготонічний та змішаний варіанти вегето-судинної дистонії у дітей. З урахуванням поширеності вегетативних реакцій вегето-судинна дистонія у дітей може мати генералізовану, системну або локальну форму.

Згідно з синдромологічним підходом протягом вегето-судинної дистонії у дітей розрізняють кардіальний, респіраторний, невротичний синдроми, синдром порушення терморегуляції, вегетативно-судинні кризи та ін. за типом течії – латентною, перманентною та пароксизмальною.

Клінічна картина вегето-судинної дистонії у дитини багато в чому визначається спрямованістю вегетативних порушень – переважанням ваготонії чи симпатикотонії. Описано близько 30 синдромів та понад 150 скарг, що супроводжують перебіг вегето-судинної дистонії у дітей.

Для кардіального синдрому вегето-судинної дистонії у дітей характерний розвиток нападоподібної кардіалгії, аритмії (синусової тахікардії, брадикардії, нерегулярної екстрасистолії), артеріальної гіпотонії або гіпертензії. У разі переважання кардіоваскулярних розладів у структурі вегето-судинної дистонії говорять про наявність нейроциркуляторної дистонії у дітей.

Невротичний синдром при вегето-судинній дистонії у дітей є найбільш постійним. Зазвичай дитина скаржиться на стомлюваність, порушення сну, погану пам’ять, запаморочення, головний біль, вестибулярні розлади. У дітей з вегето-судинною дистонією відзначається знижений настрій, тривожність, недовірливість, фобії, емоційна лабільність, іноді – істеричні реакції чи депресія.

При провідному респіраторному синдромі розвивається задишка в спокої та при фізичній напрузі, відзначаються періодичні глибокі зітхання, відчуття нестачі повітря. Порушення терморегуляції при вегето-судинній дистонії у дітей виявляється у виникненні непостійного субфебрилітету, ознобів, мерзлякуватості, поганої переносимості холоду, задухи та спеки.

Реакції травної системи можуть характеризуватись нудотою, підвищеним або зниженим апетитом, невмотивованими болями в животі, спастичними запорами. З боку сечовидільної системи типова схильність до затримки рідини, набряків під очима, прискореного сечовипускання. У дітей з вегето-судинною дистонією часто є мармурове забарвлення та підвищена сальність шкіри, червоний дермографізм, пітливість.

Вегетативно-судинні кризи можуть протікати за симпатоадреналовим, вагоінсулярним та змішаним типом, проте у дітей вони зустрічаються рідше, ніж у дорослих. У дитячому віці кризи зазвичай мають ваготонічну спрямованість, супроводжуючись відчуттями завмирання серця, нестачі повітря, пітливістю, брадикардією, помірною гіпотонією, посткризовою астенією.

Діти з вегето-судинною дистонією потребують консультації педіатра, а також (відповідно до провідних причин та проявів) дитячого невролога, дитячого кардіолога, дитячого ендокринолога, дитячого гастроентеролога, дитячого отоларинголога, дитячого офтальмолога.

Вихідний вегетативний тонус та вегетативну реактивність оцінюють за допомогою аналізу суб’єктивних скарг та об’єктивних показників – даних ЕКГ, холтерівського моніторування, ортостатичної, фармакологічних проб та ін.

Для оцінки функціонального стану ЦНС у дітей з вегето-судинною дистонією проводиться ЕЕГ, РЕГ, ЕхоЕГ, реовазографія.

У ході діагностики виключається інша патологія, що має подібні клінічні прояви: ревматизм, інфекційний ендокардит, ювенільна гіпертензія, бронхіальна астма, психічні розлади та ін.

При виборі методів лікування вегето-судинної дистонії у дітей враховується етіологія та характер вегетативних порушень. Перевага надається немедикаментозної терапії. Загальні рекомендації включають нормалізацію режиму дня, відпочинку та сну; дозовані фізичні навантаження; обмеження травмуючих впливів, консультацію сімейного і дитячого психолога та ін. . Корисні водні процедури: плавання, лікувальний душ (циркулярний, віяловий, душ Шарко), загальні ванни (скипидарні, радонові, хвойні, вуглекислі).

Важлива роль комплексної терапії вегето-судинної дистонії в дітей віком відводиться лікуванню осередкової інфекції, соматичних, ендокринних та інших. захворювань. За необхідності підключення лікарської терапії використовуються седативні, ноотропні засоби, полівітамінні комплекси, за показаннями дитячого психоневролога – антидепресанти чи транквілізатори.

Послідовна профілактика, своєчасна діагностика та лікування вегетативних порушень дозволяють суттєво послабити чи усунути прояви вегето-судинної дистонії у дітей. У разі прогредієнтного перебігу синдрому надалі у дітей може розвинутись різна психосоматична патологія, що викликає психологічну та фізичну дезадаптацію дитини.

Профілактика вегето-судинної дистонії у дітей включає запобігання дії потенційних факторів ризику, загальнозміцнюючі заходи, гармонізацію розвитку дітей. Діти з вегето-судинною дистонією повинні перебувати на диспансерному обліку у фахівців та отримувати систематичне превентивне лікування.