Великий ніс

Великий ніс – Індивідуальні особливості співвідношення довжини, ширини, висоти зовнішнього носа, при яких він виглядає непропорційно по відношенню до інших частин особи. Занадто великий ніс порушує гармонію рис обличчя, приковує увагу і викликає глузування оточуючих, сприяє розвитку комплексів щодо своєї зовнішності у його власника. Разом з тим, великий зовнішній ніс більшою мірою захищає людину від проникнення в респіраторний тракт збудників повітряно-краплинних інфекцій та алергенів. При невдоволенні індивіда розмірами і формою носа допоможе приходить пластика носа (ринопластика).

Характеристики великого носа дуже індивідуальні і залежать не тільки від його довжини та ширини, а й від пропорційності та врівноваженості з іншими рисами обличчя. Якщо обличчя людини від природи наділене маленькими очима, губами, тонкими бровами, то навіть ніс середніх анатомічних розмірів здаватиметься «велетнем».

Форма носа визначається співвідношенням цілого ряду його структурних компонентів: основи, кореня, спинки, кінчика; розмір – довжиною, шириною та висотою окремих частин носа. Нескінченні комбінації цих величин створюють різноманітність варіантів будови носа.

Мінливість розміру та форми носа залежать від віку: з роками форма та співвідношення носа з лицьовим скелетом стають іншими, до того ж на тлі загального птозу м’яких тканин обличчя та в’ялості шкіри ніс виглядає значно більшим і більшим. У середньому зростання та розвиток носа триває до 18-21-річного віку. На форму та розмір носа також впливають спадкові та національні характеристики. Європейські народи мають високі та тонкі носи, монгольські – плоскі та широкі.

Довжина ідеального носа становить 1/3 від довжини обличчя, ширина вбирається у 1/3 його довжини, висота приблизно 1,5 разу перевищує його ширину. При класичному профілі кут носа становить 30°, у перенісся злам не повинен бути надто глибоким.

Відсоткове співвідношення ширини носа до його довжини становить так званий носовий покажчик, який може варіювати від 60% до 110%. Носовий покажчик широко застосовується в антропології та має такі варіанти:

• лепторинія – носовий покажчик до 69,9% характеризує високий вузький ніс;
• мезорінія – носовий покажчик від 70% до 84,9% типовий для носа середній розмірів;
• хамеринія – носовий покажчик від 85% до 99,9% спостерігається при низькому широкому широкому носі;
• гіперхамерінія – носовий покажчик вище 100% зустрічається у власників великого, великого носа.

Відповідно до даної класифікації лепторинія й у народів європейських груп, і ескімосів; Хамеринія зустрічається серед африканських, австралійських народностей і т. д. Антропологи припускають, що розміри носа мають адаптивне значення для виконання найважливішої дихальної функції.

Великий ніс нерідко серйозно ускладнює життя свого власника, вносячи дисгармонію у зовнішній вигляд, стаючи предметом глузувань у дитячому віці та джерелом закомплексованості у зрілості. Однак безперечною перевагою великого носа є те, що він здатний захистити свого власника від проникнення в організм інфекційних збудників та алергенів. Американські дослідники експериментально підтвердили, що великий ніс є своєрідною перешкодою, що перешкоджає проникненню в носоглотку мікроорганізмів, а також пилку рослин, що викликає алергічний риніт (сінну лихоманку).

Власники великого, видатного вперед носа, вдихають із повітря частинок пилу та бактерій на 7% менше, ніж володарі звичайного чи середнього носа. Також великий ніс захищає порожнину рота від попадання в неї мікроорганізмів, що вдихаються ним.

І, тим не менш, не всі володарі великого носа готові зважати на його переваги. Особливо часто зменшення розмірів носа вдаються жінки.

Операції зі зміни форми та розміру носа звуться ринопластики. З допомогою пластичної корекції можна широкий ніс зробити вужчим, довгий – коротким, т. е. відтворити пропорції носа, гармоніюючі з виглядом людини.

Ринопластика, що проводиться з метою корекції великого за розмірами або непропорційного формою носа, передбачає зменшення його кістково-хрящового каркаса. Доступ до каркаса носа здійснюється шляхом виконання розрізів на внутрішній поверхні ніздрів. У ході операції видаляються «зайві» кісткова і хрящова тканини, дефект, що утворився, потім закривається зближенням кісток носа. При необхідності видаляється частина шкіри в області ніздрів. При ізольованому зменшенні крил носа носова перегородка та кісткові структури носа не торкаються.

Якщо у пацієнта утруднене дихання через ніс, одночасно відбувається зміна положення носової перегородки – септоринопластика. Якщо нова форма або розмір носа вступають у дисонанс з іншими частинами особи (підборіддям, щоками тощо), виникає необхідність зміни зовнішнього вигляду даних частин особи, що може бути виконано одночасно з ринопластикою або окремо надалі.

Ринопластика з корекції форми та розмірів великого носа проводиться загальним наркозом і займає 1-2 години.

Протягом відновлювального періоду необхідно захищати зону операції від травмування. При кваліфіковано виконаній ринопластику ризик післяопераційних ускладнень мінімальний.