Весняний гіповітаміноз у дітей

Весняний гіповітаміноз у дітей – Це нестача одного або декількох вітамінів. Проблема обумовлена ​​низьким надходженням цих сполук з їжею, підвищеною потребою у нутрієнтах, патологіями ШКТ та іншими хворобами, які порушують всмоктування корисних речовин. Гіповітаміноз проявляється неспецифічним нездужанням, зниженням розумової та фізичної працездатності, функціональними порушеннями ШКТ. Для діагностики дефіцитних станів використовують спеціальні дослідження крові на вітаміни. Лікування включає нормалізацію раціону харчування та медикаментозну корекцію вітамінної недостатності.

Проблема вітамінодефіцитів у дітей у Росії стоїть дуже гостро протягом усього року. Нестача як мінімум одного вітаміну спостерігається у 80-90% населення до 18 років, проте у переважній більшості педіатричних пацієнтів реєструють поєднаний дефіцит трьох і більше речовин (полігіповітаміноз). У весняний період ситуація посилюється, оскільки різноманітність фруктів та овочів зменшується, запаси корисних нутрієнтів у них вичерпуються, а дитячий організм виснажений частими ГРВІ, типовими для холодного сезону року.

У розвитку весняного гіповітамінозу ключову роль відіграє незбалансоване харчування, мала кількість вітамінізованих продуктів у раціоні та невисокий вміст корисних нутрієнтів у них. Ризик розвитку захворювання залежить від харчових звичок дитини та культури харчування у сім’ї. Низьке споживання свіжих овочів та фруктів, переважання високовуглеводної їжі, нераціональна кулінарна обробка продуктів – все це сприяє вітамінній недостатності.

Крім аліментарного фактора, значну роль відіграють причини, які порушують всмоктування вітамінів у кишечнику або підвищують потребу дитячого організму в них. До них відносять дисбактеріоз та органічні патології ШКТ, періоди стрибків росту, гіпопротеїнемію, прийом різних ліків. Однак ці фактори не можна назвати безпосередньою причиною весняного гіповітамінозу, оскільки вони не прив’язані до певного сезону року.

Існує 13 незамінних вітамінів. Вони практично не виробляються в організмі, тому дитина потребує їх надходження ззовні. Речовини поділяються на дві групи: жиророзчинні (A, D, E, K) та водорозчинні (C, P, різні представники групи B). Жиророзчинні сполуки всмоктуються лише за участю ліпідів та жовчних кислот, здатні накопичуватися в організмі. Водорозчинні вітаміни не створюють запасів, їх надлишок щодня виводиться із сечею.

Вітаміни не належать до органоспецифічних сполук. При вступі до організму вони беруть участь у біохімічних процесах, які у різних клітинах і тканинах. Погіршення здоров’я, які пов’язують із весняним гіповітамінозом, обумовлено порушенням процесів обміну речовин та функціонування органів. Стан посилюється нестачею мікроелементів та вітаміноподібних сполук, які поряд з вітамінами потрібні для метаболізму.

З причин розвитку буває первинний весняний гіповітаміноз, викликаний низьким надходженням речовин з їжею, і вторинний, що поєднує багато інших етіологічних факторів. За кількістю вітамінів, у яких дитина відчуває нестачу, виділяють моногіповітаміноз – нестачу одного нутрієнта, та полігіповітаміноз – дефіцит кількох сполук. У практичній педіатрії велике значення має класифікація за ступенем тяжкості, яка включає 3 варіанти:

• Субнормальна забезпеченість. Доклінічна стадія дефіциту, яка не супроводжується порушеннями здоров’я, але спричиняє біохімічні та метаболічні зміни. Патологія діагностується лише за результатами лабораторних досліджень.
• Гіповітаміноз. Стан вираженого, але не повного нестачі корисних речовин в організмі, що проявляється неспецифічним погіршенням здоров’я. Весняні гіповітамінози у дітей найчастіше пов’язані з нестачею водорозчинних вітамінів С та групи В.
• Авітаміноз. Характеризується повною відсутністю вітаміну в організмі та яскравою клінічною картиною. Стан може виникати у весняний період, але на сучасному етапі зустрічається досить рідко, в основному на тлі важкої супутньої патології чи критичних обмежень у харчуванні.

У практичній педіатрії широко використовують поняття неспецифічної вітамінної недостатності. Вона проявляється групою загальних ознак весняного гіповітамінозу, які дозволяють припустити, якого саме нутрієнта бракує в організмі дитини. Такий стан традиційно пов’язують із весняним періодом, але він не обмежується конкретним часом року і здатний виникати в інші сезони, якщо продовжують діяти фактори ризику.

Клінічні прояви схожі з типовим астенічним синдромом. Батьки помічають підвищену збудливість та дратівливість дитини, швидку стомлюваність при розумових навантаженнях, нездатність концентрувати увагу. Виникають порушення апетиту, вибагливість у їжі, проблеми із засипанням, постійна сонливість протягом дня. Нерідко стан супроводжується сухістю шкіри, висипаннями, дискомфортом у животі та диспепсичними розладами.

Специфічні симптоми, характерні дефіциту конкретної речовини, рідко зустрічаються при весняних гиповитаминозах в дітей віком. У типових випадках стан не досягає критичного рівня, коли можуть розвиватися такі тяжкі патології, як хвороба бері-бері або цинга. На сучасному розвитку медицини опис цих захворювань носить історичний характер, оскільки вітамінодефіцити коригуються задовго до розвитку життєзагрозних ускладнень.

Вітаміни та вітаміноподібні сполуки беруть участь у роботі місцевого та загального імунітету. При весняному гіповітамінозі у дітей знижується рівень імунного захисту, що посилює негативний вплив холодного і сирого повітря, поганого провітрювання приміщень, частих контактів з друзями, що хворіють, і однокласниками. Комбінація цих факторів підвищує ризик розвитку ГРВІ та застуд, які нерідко ускладнюються затяжним кашлем, ларинготрахеїтом, бронхітом, пневмонією.

Імовірність розвитку ускладнень визначається тяжкістю вітамінного дефіциту. На етапі субклінічної недостатності та гіповітамінозів у дітей зберігається відносно нормальне функціонування організму. Якщо дефіцит вчасно не виявляється, наростають проблеми, викликані нестачею конкретної речовини: зниження щільності кісткової тканини, порушення сутінкового зору, патології периферичної нервової системи, погіршення стану шкіри волосся.

Нез’ясовне нездужання у дитини – показання для консультації педіатра. При зборі скарг та анамнезу велику увагу приділяють характеру харчування, порядку дня, кількості фізичних та розумових навантажень. Також лікаря цікавить наявність хронічних захворювань, перенесені вірусні та бактеріальні інфекції. Щоб підтвердити наявність весняного гіповітамінозу, призначаються такі дослідження:

• Аналізи на вітаміни. Комплексне дослідження на рівень жиророзчинних та водорозчинних вітамінів – основний спосіб діагностики вітамінної недостатності. Аналіз проводиться методом високоефективної рідинної хроматографії, яка показує точну концентрацію речовин, що шукаються в крові.
• Додаткові аналізи. Обов’язково проводиться клінічний аналіз крові та аналіз сечі, які відображають загальний стан здоров’я дитини. Для діагностики супутніх порушень виконують аналіз рівня мікроелементів, біохімічне дослідження крові із визначенням протеїнограми, аналіз на острофазові показники.

Диференційна діагностика

Весняний гіповітаміноз у дітей часто має неспецифічні прояви, що зустрічаються при різних функціональних та органічних патологіях. Стан диференціюють з нейроциркуляторною дистонією, перевтомою на фоні навчальних навантажень та підготовки до іспитів, постінфекційною астенією, анемічним синдромом. Також необхідно виключити ранні стадії хронічних захворювань ендокринної та нервової системи.

Найбільш зручним і доступним виглядає корекція дефіцитів за допомогою продуктів харчування, але на практиці такий підхід неможливо реалізувати. Навесні вміст нутрієнтів у продуктах рослинного походження знижується, що пов’язано з їх тривалим зберіганням, використанням різних способів кулінарної обробки. Навіть різноманітний та збалансований раціон покриває добову потребу лише на 70-80%, тому не допоможе при вітамінодефіциті.

Основний спосіб усунення весняного гіповітамінозу у дітей – застосування спеціальних препаратів із високими дозами одного чи кількох вітамінів. Лікувальна вітамінотерапія має строгу регламентацію щодо дозування та тривалості прийому препаратів. Вона призначається лікарем-педіатром за результатами досліджень і не може застосовуватися батьками самостійно, оскільки це загрожує розвитком побічних ефектів та гіпервітамінозу.

Інтенсивний курс терапії весняного гіповітамінозу у дітей при нестачі жиророзчинних вітамінів не перевищує 30 днів. Такі обмеження обумовлені здатністю речовин накопичуватися в жировій тканині та печінці, тому їх тривале застосування у високих дозах токсичне для організму. Для корекції нестачі водорозчинних сполук найчастіше використовують триваліші курси лікування.

Результат весняного гіповітамінозу залежить від того, наскільки сильно знижується рівень вітамінів в організмі. Типові прояви дефіцитних станів негативно впливають на здоров’я маленького пацієнта, здебільшого не викликають серйозних захворювань та непоправної шкоди. У тяжкій формі може протікати дефіцит холекальциферолу, що призводить до розвитку рахіту, та нестача вітаміну К, що викликає геморагічну хворобу.

Профілактична вітамінна корекція – ефективний спосіб уникнути весняного гіповітамінозу у дітей. Використовують невисокі дози вітамінів, близькі до добової потреби пацієнта з урахуванням віку. У педіатричній практиці призначаються сиропи, жувальні пастилки, капсули та таблетки. Такі засоби широко доступні в аптеках, але лікарі рекомендують батькам не давати дитині ліки до консультації з педіатром.