Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Везикуліт (Сперматоцистит)
Везикуліт – Це запалення насіннєвих бульбашок. Вражає переважно чоловіків віком сексуальної активності. В ізольованому стані хвороба протікає рідко, у більшості спостережень супроводжує простатиту. Провідні клінічні ознаки – домішка крові у спермі та болючі ерекції. При тривалому процесі реєструють зміни у спермограмі. Для діагностики використовують пальпаторний огляд, ТРУЗІ, сік простати та насіннєвих бульбашок, ПЛР-аналізи на ІПСШ, культуральні дослідження. Лікування передбачає призначення антибактеріальних та протизапальних препаратів, фізіотерапію.
Загальні відомості
Везикуліт (сперматоцистит) – урологічне захворювання, що проявляється запаленням насіннєвих бульбашок – парного залізистого органу чоловічої репродуктивної системи. Формою орган нагадує скручену спіраль довжиною 5-7 см, шириною 2-4 см і товщиною 1-2 см. Основна функція даних анатомічних структур – вироблення частини секрету для сперми. Сік насіннєвих бульбашок містить білки, фруктозу та вітамін С, що забезпечує харчування, захист та рухливість сперматозоїдів. При сім’явипорскуванні сперміофаги у везикулах, що не відбулося, утилізують залишки насіннєвої рідини. Профілактика везикуліту та подальшої безплідності є одним із важливих завдань сучасної андрології.
Причини везикуліту
Як сприятливі чинники розглядають ослаблення імунних реакцій будь-якого генезу: переохолодження, алкоголізм, прийом деяких ліків та ін. Виділяють два види везикуліту: інфекційний і асептичний. У першому випадку до запалення приводять представники кокової флори, кишкова паличка, збудники ІПСШ. В ендемічних зонах хронічний сперматоцистит може підтримуватись шистосомозом та туберкульозом. Для асептичного везикуліту першорядними є анатомічні передумови та конгестивний застій крові у малому тазі. Основними причинами везикулітів є:
- Хвороби, що супруводжують. Інфекційний везикуліт часто ускладнює інші хронічні або гострі патології урогенітального тракту чоловіка – простатит, уретрит та епідидиміт. Іноді запалення провокує патогенна мікрофлора з екстрагенітально розташованих осередків (тонзиліт, карієс) або захворювання розвивається на тлі вірусної інфекції.
- Конгестія. Усі фактори, що призводять до застою крові в органах малого тазу, за відповідних умов (імуносупресія, переохолодження) можуть ускладнитися асептичним везикулітом. Конгестія тазових вен супроводжує хронічні запори, низьку рухову активність, статеві ексцеси. Спровокувати венозний застій може надто активне сексуальне життя (включаючи мастурбацію), штучне пролонгування статевого акту, відсутність регулярного сім’явипорскування.
- Травматизація. Травмування везикул можливе при трансуретральній резекції, діагностичних дослідженнях (цистоуретроскопії) під час катетеризації. При бужуванні з приводу стриктури уретри нерідко розвивається запалення, яке залучаються тканини уретри, насіннєвих бульбашок, простати. Везикуліт може виникнути після пенільно-анальних контактів у гомосексуальної пари.
- Анатомічна схильність. Причина асептичного запального процесу в насіннєвій бульбашці – контакт тканин везикули з сечею або спермою в результаті вродженого або набутого рефлюксу, атрезії протоки. В результаті даних анатомічних дефектів везикуліт може проявитися навіть у дитини, її особливостями є завзятість, резистентність до антибактеріальної терапії та одностороннє ураження.
Патогенез
При розвитку інфекційного везикуліту патогени (бактерії, віруси, гриби) провокують запалення везикул, набряк та інфільтрація тканин ускладнюють відтік сечі. Постійна затримка урини призводить до уретрально-семінального рефлюксу та посилення інфекційного процесу. Порушення скорочувальної функції бульбашок за гіпорефлекторним типом проявляється зменшенням кількості виробленого еякуляту. Везикули рясно кровопостачаються, при запаленні судини втрачають еластичність і рвуться, чому сприяє підвищенню тиску порожнини малого тазу під час сім’явипорскування.
При асептичному везикуліті конгестія сечостатевого венозного сплетення веде до артеріальної констрикції, венозного повнокров’я та підвищення судинної проникності. Внаслідок цих процесів розвивається ішемія всіх органів малого тазу, включаючи везикули. Доведено, що при запаленні знижується рівень тестостерону та підвищується рівень пролактину, що негативно впливає на секреторну активність везикул та фертильність.
При асептичному запаленні скорочувальна функція насіннєвих бульбашок порушується за гіперрефлекторним типом, наслідком чого є раннє сім’явипорскування, спонтанні ерекції та нічні полюції. При будь-якому типі запалення страждає сперматодинаміка, може формуватися безпліддя. Асептичний везикуліт при активації вторинної мікрофлори набуває запального характеру. Останні дослідження показали, що недостатнє вироблення семеногеліну I сприяє виникненню везикуліту, що пов’язано зі втратою природних механізмів захисту проти бактерій.
Класифікація
Поразка везикул може бути одностороннім та двостороннім, гострим та хронічним. Урологи та андрологи використовують класифікацію, яка враховує ступінь виразності запалення. Дані визначення цього показника отримують з допомогою ендоскопічного дослідження – везикулоскопии. Виділяють такі форми везикуліту:
- Катаральна. Поверхневе запалення характеризується почервонінням слизової оболонки, ексудацією. Везикули дещо збільшені у розмірах, містять негомогенную рідину, в якій може бути присутнім білок, еритроцити та лейкоцити.
- Глибока. Характеризується подальшим поширенням запального процесу зі слизової оболонки везикули на нижчерозташовані шари (підслизовий та м’язовий). Насіннєві бульбашки збільшені, набряклі, гіперемовані. У їхньому вмісті визначається велика кількість гною.
- Поширена (паравезикуліт). У процес залучаються сусідні тканини, що межують із насіннєвими бульбашками. Передує емпіємі везикул – ускладнення, пов’язане з гнійним розплавленням цих анатомічних структур.
Симптоми везикуліту
Основними симптомами, що свідчать про розвиток патології, вважаються поява сперми з прожилками крові (на кшталт смородинового желе) та спонтанні (без сексуального збудження) хворобливі ерекції. Виразність проявів корелює з характером процесу, при гострому запаленні симптоми виражені яскравіше, включають дискомфорт у промежині, внизу живота. Неприємні відчуття посилюються під час дефекації та в міру наповнення сечового міхура.
У 90% чоловіків везикуліт супроводжується диспареунією – болючими спазмами у промежині під час та після сексуального контакту з іррадіацією у пеніс та яєчка. Сперматоцистит може виявлятися як порушень сексуальної функції: млявості ерекції, передчасної еякуляції, зниження оргастичних відчуттів чи труднощів у досягненні кульмінації. Нерідко пацієнти звертають увагу на візуальну зміну якості еякуляту: кількість сперми зменшена, можуть бути згустки, нетиповий запах.
При вираженому запальному процесі страждає на загальне самопочуття: з’являється слабкість, температурна реакція, головний і кістково-суглобовий біль. У 70% випадків везикуліт супроводжують дизуричні розлади: часті позиви на сечовипускання, зміна якості струменя сечі, відчуття неповного спорожнення. Хронічний везикуліт частіше протікає безсимптомно і виявляється під час обстеження, яке проводиться з приводу безпліддя.
Ускладнення
Як ускладнення гострого везикуліту розглядають хронізацію процесу, коли він відбувається атрофія насіннєвих бульбашок і втрата їх функцій. Рідко діагностується абсцес везикули (емпієму) – наслідок неадекватної терапії або її відсутності у пацієнтів із імуносупресією. На фоні вираженого набряку порушується відтік сечі, що проявляється її хронічною затримкою з розвитком персистуючих інфекцій нижніх та верхніх сечових шляхів. При двосторонньому ураженні везикул знижується фертильність, розвивається безплідність.
Діагностика
Діагностика везикуліту утруднена, оскільки аналогічні скарги можуть бути присутніми при низці нозологій. Тактику обстеження визначає уролог чи андролог. Після оцінки симптомів лікар переходить до фізикального огляду геніталій та пальцевого дослідження передміхурової залози, везикул. При запаленні вони мають великі розміри та щільність, болючі при пальпації. Обстеження проводять за таким алгоритмом:
- Лабораторна діагностика. У загальному аналізі сечі та крові присутні запальні зміни. У секреті везикул та простати виявляють підвищену кількість лейкоцитів та бактерій, еритроцити. Біохімічний аналіз показує знижену кількість фруктози та вітаміну С. Ступінь вираженості змін у спермограмі варіативна – від астеноспермії до олігоспермії з величезним переважанням дегенеративних типів сперматозоїдів. Для уточнення типу збудника виконують ПЛР-аналіз на ІПСШ, бакпосів еякуляту.
- Інструментальні дослідження. До діагностики першої лінії відносять ТРУЗІ. Ультразвукове сканування показує типові ознаки запалення: збільшення та набряк везикул, негомогенность їхнього вмісту, посилену васкуляризацію. Методика дає можливість одночасно оцінити стан передміхурової залози. Діагноз підтверджує везикулоскопію, що дозволяє візуалізувати зміни у везикулах. МРТ та КТ малого тазу виробляють при підозрі на супутній пухлинний процес або вроджені аномалії розвитку.
Диференціальну діагностику проводять з первинними пухлинами, кістою та туберкульозним ураженням. Подібні прояви можуть спостерігатися при вторинному метастазуванні у везикули новоутворень малого тазу, насамперед інвазії раку передміхурової залози. Для виключення злоякісної пухлини простати з поширенням на насіннєві бульбашки призначають аналіз крові на рівень ПСА.
Лікування везикуліту
Терапевтичні заходи залежать від етіологічного фактора, виразності запалення та супутньої патології. За даними, що свідчать про гнійне запалення, терапію починають емпірично, не чекаючи на результати культурального дослідження. Схема лікування включає препарати та фізіотерапевтичні впливи, що впливають на всі ланки патогенезу: запалення, порушення кровообігу, імуносупресію:
- Медикаментозна терапія. Призначають антибактеріальні засоби широкого спектра дії (при ІПСШ – з урахуванням збудника), імуномодулятори, ферменти. НПЗЗ посилюють дію антибіотиків, зменшують біль та нормалізують температурну реакцію. Для покращення кровообігу використовують флеботоніки. При супутніх обструктивних розладах обґрунтовано застосування альфа-адреноблокаторів.
- Фізіолікування. Фізіотерапія сприяє концентрації препаратів у зоні запалення, зменшує набряк та вираженість больового синдрому, покращує мікроциркуляцію. Застосовують магнітно-лазерну дію, УВЧ, трансректальний електрофорез з антибіотиками та знеболюючими засобами. Одним із ефективних способів є трансуретральна або трансректальна мікрохвильова терапія або гіпертермія.
- Санаторно-курортне лікування. Через 1-2 місяці після усунення гострого стану можлива реабілітація в санаторії. Грязьові тампони у пряму кишку, аплікації, масаж передміхурової залози та мікроклізми з відварами трав сприяють повному відновленню пацієнта. Прийом мінеральної води внутрішньо посилює діурез та прискорює виведення патогенів з урогенітального тракту. Фізична активність та спеціальні вправи усувають конгестію органів тазу.
Прогноз та профілактика
Прогноз везикуліту при своєчасному обігу та адекватній терапії сприятливий. У чоловіків із частими рецидивами запалення на результат впливає причина захворювання. Прийом цитостатиків, цукровий діабет та ВІЛ-інфекція ускладнюють прогноз. У запущених випадках при розвитку гнійних ускладнень може бути виконана органоуносна операція, що призводить до інфертильності.
Превентивні заходи включають своєчасну санацію вогнищ інфекції в організмі, виключення переохолодження, нормалізацію роботи кишечника. Використання презервативу, заняття спортом та регулярний секс без тривалого відстрочення сім’явипорскування допомагають зберегти чоловіче здоров’я. За будь-яких симптомів неблагополуччя з боку органів урогенітального тракту слід негайно записатися до уролога.