Відмороження у дітей

Відмороження у дітей – це локальне ушкодження тканин, що виникає під впливом низьких температур. Ризик холодової травми підвищується під час сильного вітру, за високої вологості повітря, промокання ніг або носіння тісного взуття. Найчастіше страждають відкриті ділянки голови (щоки, ніс, вуха), дистальні зони кінцівок (пальці ніг та рук). У дітей бувають обмороження язика при дотику до металу. Перші ознаки холодового ушкодження: збліднення, поколювання та оніміння шкіри. Діагностика проводиться на підставі огляду та збору анамнезу. Лікування передбачає зігрівання, медикаментозну обробку уражених ділянок, системну фармакотерапію за показаннями.

Відмороження (обмороження) – поширена проблема у практичній педіатрії, яка переважно виникає в дітей віком раннього, дошкільного і молодшого шкільного віку. Її частота становить 0,3-1% від усіх нещасних випадків. Потрібно враховувати, що термін обмороження застосовується для опису місцевої (обмеженої) холодової травми. Є ж у дитини спостерігається загальне замерзання та зниження температури тіла, такий патологічний стан зветься гіпотермія. У 32,5% випадків відмороження супроводжується гіпотермією.

Безпосередній етіологічний фактор відмороження в дітей віком – вплив низької температури. Діти сильніше схильні до її впливу, порівняно з дорослими, оскільки мають тонку шкіру, недосконалу систему терморегуляції. Багато батьків вважають, що небезпека становить лише сильний мороз, але на практиці пошкодження тканин буває навіть за плюсових показників термометра. У розвитку патології значну роль відіграють супутні чинники:

• Несприятливі погодні умови. Ризик відморожень зростає у сиру та вітряну погоду, коли відкриті ділянки тіла піддаються дії відразу кількох негативних факторів. Якщо на вулиці сиро і сльота, шанси замерзнути вище, ніж за сухої погоди в мінус 5-10°С.
• Неправильний одяг та взуття. Для підтримки терморегуляції важливою є хороша циркуляція крові, тому будь-які тісні елементи одягу та занадто вузьке взуття збільшують ймовірність відмороження. Ситуація ускладнюється, якщо черевики промокають, а куртка не захищає від сильного вітру або створює парниковий ефект.
• Безпечність дитини. Захопившись грою, діти стягують каптур, шапку та рукавички, можуть бігати в промоклих черевиках, не помічаючи цього. Ще одна типова причина відмороження – контакт із залізними елементами на морозі, наприклад, із деталями іграшок, гойдалками, дверними ручками.

На етапі розвитку медицини пусковим чинником розвитку відмороження в дітей віком називають ішемію тканин. Вона виникає при місцевому порушенні кровообігу, патологіях нервово-рефлекторних та нейрогуморальних механізмів регуляції. На початкових етапах під дією низьких температур виснажуються можливості місцевої терморегуляції, уповільнюються біохімічні процеси в охолодженому ділянці, знижується дихання тканин і обмін речовин.

При температурі шкіри менше 23 ° С знижується швидкість кровотоку, при показниках 4-8 ° С кровообіг припиняється у венах, при 0 ° – в артеріях. В умовах гіпотермії клітини зберігають життєздатність, тому прояви некрозу виникають при відігріванні та розвитку реперфузійного синдрому. Спазм судин змінюється їх розширенням, застоєм крові та формуванням мікротромбозів, внаслідок чого некробіотичні процеси тривають кілька діб після травми.

Проблема полягає в тому, що відновлення кровопостачання та метаболічних процесів відбувається нерівномірно. Поверхневі тканини швидше нагріваються, тому клітини починають активно працювати та потребують поживних речовин. Більш глибоко розташовані тканини ще перебувають у стані гіпотермії, тому вони можуть забезпечити адекватний приплив крові до шкіри. Внаслідок цього клітини поверхневого шару швидко гинуть.

Потім підвищується проникність капілярів та починають діяти вазоактивні речовини (гістамін та серотонін). Вони провокують тромбоутворення та звужують просвіт судин, через що виникають вторинні некрози. Важливу роль відіграють зміни реологічних властивостей крові та водно-сольового обміну, спричинені дією холоду. Загальні негативні ефекти відмороження в дітей віком обумовлені всмоктуванням продуктів розпаду некротизованих тканин у системний кровотік.

За механізмом розвитку травми виділяють відмороження від дії холодного сухого повітря та контактні відмороження, спричинені дотиками відкритих ділянок шкіри або слизових до металевих предметів на морозі. У практичній медицині в основному застосовується класифікація за ступенем тяжкості, згідно з якою виділяють 4 варіанти локальної холодової травми:

• I ступінь – пошкодження обмежене епідермальним шаром, що супроводжується мікроциркуляторними розладами без некротичних змін.
• II ступінь – некроз епідермісу та поверхневих шарів дерми, при якому волосяні цибулини та залозистий апарат зберігають життєздатність.
• III ступінь – тотальне відмирання шкіри з поширенням патології на підшкірну клітковину до поверхневої фасції.
• IV ступінь – глибокі зони некрозу, які досягають м’язової та кісткової тканини.

У педіатричній практиці найчастіше спостерігається холодове ушкодження щік та носа. Навіть якщо батьки ретельно укутують малюка, ці частини обличчя залишаються відкритими та швидко замерзають. Ушкодження мови виникають, якщо дитина з цікавості спробує лизнути металевий предмет у морозну погоду. Також поширені відмороження пальців ніг, ураження пальців рук, особливо при тривалих іграх у снігу у мокрих рукавичках.

Перші ознаки поверхневого відмороження – почервоніння, а потім збліднення шкіри ураженої ділянки. У цій галузі виникає відчуття печіння та поколювання, яке змінюється онімінням. Більшість дітей під час активних прогулянок та спілкування з однолітками не помічають таких симптомів, тому батькам потрібно бути дуже уважними. Після відігрівання шкіра червоніє та набрякає, що супроводжується печінням, свербінням болем.

Тяжкі ступеня відмороження на початковому етапі не мають характерних симптомів. Шкіра бліда, холодна, нечутлива до дотиків. Ускладнення виявляються на 1-3 добу, коли виникають бульбашки з серозним або кров’янистим вмістом, хворобливі рани та зони некрозу. Однак на практиці такі симптоми дуже рідко зустрічаються у дітей. Тяжкі відмороження бувають при потраплянні в надзвичайну ситуацію, проживанні в неблагополучних сім’ях.

При поверхневому відмороженні в дітей віком віддалені негативні наслідки відсутні. Ускладнення виникають при ураженні ІІІ-ІV ступеня, які виникають на досить великій площі поверхні тіла. Такі випадки найчастіше вимагають виконання травматичних і навіть калічать операцій. При поєднанні відмороження та тяжкої гіпотермії рівень летальності становить 12-80%, що залежить від термінів початку лікування та віку дитини.

Відмороження у дітей має типову клінічну картину, тому для встановлення діагнозу достатньо огляду у педіатра. Значну роль у своєчасній діагностиці відіграє збір анамнезу, оскільки почервоніння, набряклість і болючість шкіри буває при багатьох інших захворюваннях. Розширене обстеження з проведенням лабораторних аналізів знадобиться при підозрі на гіпотермію чи симптомах інтоксикації і натомість потужного холодового ушкодження тканин.

Перша допомога

Постраждалого слід негайно вивести з вулиці та розпочати зігрівання. Найкраще підходить тепла вода. Потрібно поступово підвищувати температуру від прохолодної до комфортної, оскільки вода 37-38 ° С здаватиметься обпалюючою і посилить термічні пошкодження. Рекомендується спочатку поливати дитину із душу, а потім набрати ванну комфортної температури. У жодному разі не можна розтирати обморожену шкіру – це боляче і може призвести до пошкодження шкірних покривів.

Після ванни шкіра червоніє і трохи набрякає. Такі симптоми вказують на обмороження І ступеня, з яким можна впоратися самостійно. Дитину слід одягнути в м’який теплий одяг, укрити ковдрою, дати випити трав’яний чай, компот, тепле молоко. Не варто давати напої з кофеїном, оскільки вони провокують зневоднення. При ураженні великих ділянок шкіри, появі інтенсивної почервоніння, болю, пухирів потрібно негайно звернутися до педіатра.

Консервативна терапія

З урахуванням тяжкості холодової травми лікування проводять амбулаторно чи стаціонарі. Крім відігрівання, для ліквідації патогенетичних механізмів ураження тканин призначають вазодилататори, спазмолітики, інфузійну та дезінтоксикаційну терапію. При болючих відчуттях застосовують анальгетики, дозволені в педіатричній практиці. Якщо дитина не вакцинована або інформація про щеплення не підтверджена, вводиться правцевий анатоксин та імуноглобулін.

Місцеве лікування полягає в осушенні пухирів, антисептичній обробці ран на місці мимовільно розкрилися бульбашок. Після ліквідації гострих симптомів використовують мазі з регенераторною та пом’якшувальною дією. При глибокому пошкодженні для профілактики ускладнень показані антибіотики широкого спектра. Великі рани та ознаки ураження підшкірних тканин вимагатимуть допомоги дитячого хірурга.

При відмороженнях І-ІІ ступеня та невеликих за площею ураженнях ІІІ ступеня тканини відновлюються протягом 2-6 тижнів. Якщо некроз III ступеня захоплює понад 5 см³ або досягає IV стадії, прогноз сумнівний. Для профілактики відморожень у дітей батькам необхідно правильно підбирати одяг, контролювати час прогулянок, пояснювати важливість носіння шапки, шарфа та рукавичок у холодну погоду. Особу варто захищати спеціальним кремом, губи – гігієнічним бальзамом.