Вірус Епштейна-Барр

Вірус Епштейна-Барр – збудник, який викликає безліч різноманітних захворювань, найчастішим з яких є інфекційний мононуклеоз. Клінічні прояви варіюють від лихоманки, біль у горлі, збільшення лімфовузлів, утруднення носового дихання до симптомів важких уражень нервової системи та індукції злоякісних асоційованих процесів. Діагностика інфекції ВЕБ здійснюється переважно клінічно або за допомогою визначення антитіл до збудника (ІФА). Етіотропне лікування на сьогодні не розроблене, застосовуються патогенетичні, симптоматичні заходи.

Вірус Епштейна-Барр (ВЕБ) є одним із найпоширеніших вірусів людини. Вперше інфекційний мононуклеоз був детально описаний у 1920 році, хоча згадки про хворобу зустрічаються з початку 1800-х, а сам збудник відкритий Епштейном лише у 1964 р. ВЕБ реєструється на всіх континентах, сезонності у патології немає. Зараження зазвичай відбувається у ранньому дитинстві, до 90% людей віком 25 років інфіковані цим вірусом. Найчастіше хворіють діти та підлітки, однак, зареєстровані випадки у осіб середнього та похилого віку. Пік захворюваності серед жінок припадає на 2 роки раніше, ніж чоловіки.

Вірус Епштейна-Барр відноситься до сімейства герпесвірусів. Джерело зараження – людина із клінічними проявами хвороби. Шлях передачі – контактний, зі слиною чи кров’ю. Інфікування відбувається при поцілунках, обмінах їжею чи напоями, користуванні спільним посудом, предметами гігієни та іграшками. Рідше зараження можливе при гемотрансфузіях, пересадці органів, при статевих контактах (через сперму).

Основні фактори ризику переходу латентної хвороби до клінічних симптомів – важкі імунодефіцитні стани. Професії, пов’язані з високою ймовірністю інфікування ВЕБ: медичні працівники, співробітники дитячих садків, шкіл, інтернатів. При цьому небезпечне інфікування не самих службовців, які найчастіше є носіями, а оточуючих осіб з імуносупресивними порушеннями.

Після проникнення ВЕБ розмножується в епітеліальних клітинах носоглотки. Ліза клітин пов’язана з вивільненням віріонів, поширенням вірусу на суміжні структури, включаючи слинні залози і лімфоїдні тканини ротоглотки. Подальша реплікація вірусу призводить до віремії з подальшим інфікуванням лімфатичної системи, включаючи печінку, селезінку та В-лімфоцити периферичної крові.

Вірус Епштейна-Барр присутній у лімфоцитах та епітеліальних клітинах ротоглотки у вигляді епісом у ядрі. Епісоми рідко інтегруються в клітинний геном, але реплікуються при розподілі та передаються наступним поколінням клітин. Епітеліоцити є основним джерелом нового вірусу у інфікованих людей, заражаючи В-клітини, коли лімфоцити циркулюють через ротоглотку.

ВЕБ викликає ураження багатьох органів і систем, що особливо часто проявляється у людей з імунним дефіцитом (первинним вродженим або вторинним набутим – при ВІЛ-інфекції, онкопатології, тривалої імуносупресивної терапії тощо). Класифікація захворювань, причиною яких є ВЕБ, заснована на клінічних проявах дисфункції органокомплексу людського організму.

1. Інфекційний мононуклеоз. ВЕБ є не єдиним збудником, який викликає цей стан. Нерідко мононуклеоз може бути маркером гострої фази ВІЛ-інфекції, навіть маючи характерні симптоми.
2. Поразка нервової системи. Вірус проникає в головний та спинний мозок, периферичні нерви: проявляється менінгітом, енцефалітом, мієлітом. У частини пацієнтів виникає синдром Гійєна-Барре, параліч Белла, гостра мозочкова атаксія; Нерідкі безсоння, психози.
3. Поразка кровотворного апарату. Через ураження кісткового мозку виникають нейтропенія при вторинних інфекціях, гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз, гіпогаммаглобулінемія та Х-зчеплене лімфопроліферативне захворювання.
4. ВЕБ-асоційовані пухлини. Зазвичай це ходзькінські та не-ходзькінські лімфоми, лейоміосаркоми, а також карцинома носоглотки, Т-клітинні лімфоми та лімфома Беркітта.
5. Поразка інших органів. Сюди відносять пневмонії, інтерстиціальні хвороби легень, міокардит та панкреатит. У осіб з ВІЛ-інфекцією часто зустрічаються симптоми волохатої лейкоплакії язика.

Найчастішими ускладненнями захворювання, викликаного ВЕБ, є перитонзилярні абсцеси, бактеріальні синусити, гнійні лімфаденіти. Також вторинні інфекції можуть вражати соскоподібний відросток (мастоїдит), слинні залози (сіалоаденіт). Зустрічаються печінкові некрози та розриви селезінки. При виникненні ВЕБ-асоційованих пухлин, неврологічних уражень розвивається сепсис, парези, що зберігаються, симптоми мозочкової атаксії різного ступеня тяжкості.

Діагностика інфекції, спричиненої вірусом Епштейна-Барр, здійснюється найчастіше лікарями терапевтами, педіатрами та інфекціоністами. Уточнюються близькі контакти з маленькими дітьми, перебування у дошкільно-шкільних установах, епізоди порушення правил гігієни, попередні подібні симптоми в пацієнта чи сім’ї. Основні лабораторно-інструментальні та клінічні симптоми патології:

• Фізикальні дані. При об’єктивному дослідженні, залежно від вогнища ураження, виявляються симптоми тонзиліту, генералізованої лімфаденопатії; можуть бути менінгеальні, загальномозкові ознаки; збільшення печінки, селезінки; хрипи у легенях при аускультації тощо. При пухлини Беркітта може пальпуватись новоутворення щелепи.
• Лабораторні дослідження. При інфекційному мононуклеозі у загальному аналізі крові виявляється помірний лейкоцитоз чи лейкопенія, моноцитоз, лімфоцитоз, може бути атипові мононуклеари (до 5-50%). Іноді виникає анемія, тромбоцитопенія, прискорення ШОЕ. Біохімічні параметри (загальний білірубін, АЛТ, АСТ та лужна фосфатаза) нерідко збільшуються у кілька разів.
• Виявлення інфекційних агентів. Виявлення антитіл до вірусу Епштейна Барр проводиться шляхом ІФА. За наявності тільки анти-VCA IgM, G діагностується первинна або гостра, нещодавня інфекція. Одночасна присутність анти-VCA Ig G та анти-EBNA Ig G свідчить про захворювання в минулому терміном від кількох місяців до кількох років. Високий чи підвищений рівень антитіл може бути протягом багатьох років і не є діагностичною ознакою нещодавньої інфекції. Тестування парних сироваток не є обов’язковим.
• Інструментальний методы. За показаннями проводиться рентгенографія органів грудної клітки, кісток черепа, КТ або МРТ головного мозку, легень, ультразвукове дослідження черевної порожнини, м’яких тканин, нирок. Також використовуються методи біопсії лімфатичних вузлів, кісткового мозку, аналіз ліквору.

Диференційна діагностика

Найбільш частими патологіями, з якими слід проводити диференціальний діагноз при ВЕБ-мононуклеозі, є тонзиліт, епідемічний паротит, онкологічні патології лімфатичної системи. Всі ці нозології мають лише один подібний симптом, характерний анамнез, іноді зовнішній вигляд, потребують уточнення графіка вакцинації. Неврологічні та інші органні порушення можна відрізнити лише за відповідних діагностичних маніпуляціях.

Етіотропне лікування захворювань, викликаних ВЕБ, на сьогоднішній день не розроблено. Госпіталізації підлягають пацієнти з тяжким, ускладненим перебігом, за епідемічними показаннями. Дієтичні рекомендації включають достатню кількість вживаної рідини, прийом легкозасвоюваної їжі. Виходячи з тяжкості стану, режим призначається полупостільний або постільний. Іноді потрібне лікування у відділенні інтенсивної терапії.

Консервативна терапія

Оскільки стандартизоване противірусне лікування відсутнє, допускається застосування тільки жарознижувальних, знеболювальних засобів, суворо у віковому дозуванні. За потреби, у разі онкологічного варіанту вірусу Епштейна-Барр, підключаються засоби хіміотерапії. У хворих, які мають гематологічні симптоми, можлива пересадка кісткового мозку, для пацієнтів з ураженням нервової системи проводиться лікування седативними, протисудомними та іншими препаратами.

Експериментальне лікування

Дослідження на лабораторних тваринах, опублікованих у січні 2020 року, вивчали ефективність аффітоксину Z142X на прикладі ВЕБ-асоційованої назофарингеальної карциноми. Проведене лікування показало значний протипухлинний ефект, отриманий поки що тільки в мишачих моделях. Автори припускають можливість використання молекул для таргетної терапії злоякісних новоутворень, етіологічним чинником яких є вірус Епштейна-Барр.

При неускладненому перебігу інфекційного мононуклеозу прогноз сприятливий, виживання при поразці інших органів значно відрізняється. Вакцини проти вірусу Епштейна Барр не розроблено. Неспецифічна профілактика – Дотримання правил особистої гігієни. Особливо важливо не ділитися з іншими людьми зубними щітками, їжею, напоями та предметами гардеробу. Необхідне своєчасне лікування імунного дефіциту.