Вірус Ніпах (Вірусна інфекція Ніпах, Вірусний енцефаліт Ніпах)

Вірус Ніпах – Це збудник, що викликає інфекційне захворювання з широким спектром симптомів. Можливо відсутність клінічних проявів, і ознаки респіраторної інфекції чи поразки мозку. Особливо часто реєструється енцефаліт. Діагностичні методи, що застосовуються для виділення вірусу та антитіл до нього, – ПЛР, ізоляція вірусу в культурі клітин та ІФА, при цьому вкрай важливими є клінічна картина та епідеміологічний анамнез. Етіотропне лікування для елімінації патогену не розроблено, при терапії застосовуються заходи патогенетичного, симптоматичного впливу.

Вірус Ніпах викликає захворювання (вірусний енцефаліт Ніпах, вірусна інфекція Ніпах), яка є зооантропонозм: збудник може передаватися людям від хворої тварини або людини. Вперше про інфекцію стало відомо 1999 р., коли виник спалах у Малайзії, сам патогенний мікроорганізм був виділений у Бангладеш (2001 р.). Патологія найбільш поширена на території Індії, Таїланді, Камбоджі, також на Філіппінах, Мадагаскарі, в Гані. Найчастіше страждають тваринницькі регіони. Сезонність захворювання цілорічна. Відмінностей у захворюваності між статями та різними віковими групами зазначено не було.

Збудник інфекції – вірус Ніпах. Даний патоген відноситься до сімейства параміксовірусів. Природними резервуарами є м’ясоїдні кажани, переважно роду Pteropodia, домашні свині, рідше коні. Шлях інфікування зазвичай контактний (при обробці туш, догляді за тваринами), а також повітряно-краплинний (між людьми, тваринами та людиною). Азіатські спалахи відбувалися через аліментарний шлях передачі.

Фактори ризику

Високий ризик зараження супроводжує такі професії, як медичні працівники, збирачі фруктів, кухарі. Основними факторами ризику є:

• споживання фруктів, овочів, свіжого соку фінікової пальми, забруднених слиною, сечею, фекаліями природних господарів вірусу;
• робота у свинарській галузі, ветеринарії;
• туристичні поїздки на території з низьким санітарно-гігієнічним контролем

Основними мішенями вірусу Ніпах є епітелій бронхів та пневмоцити II типу, внаслідок чого індукуються запальні цитокіни, виникають симптоми гострого респіраторного дистрес-синдрому. Вірус може проникати в кровотік з подальшою дисемінацією, вільним чи пов’язаним із лейкоцитами. Крім легенів і мозку, як органи-мішені можуть виступати селезінка і нирки. Генералізація інфекції призводить до поліорганної недостатності.

Проникнення вірусу Ніпах у ЦНС можливе гематогенним шляхом (через судинне сплетення або судини головного мозку) та/або через черепно-мозкові нерви. На кількох експериментальних моделях тварин показано, що збудник може безпосередньо проникати у мозкову тканину через нюховий нерв. Вірусна інфекція згодом поширюється через хрестоподібну платівку, нюхову цибулину і далі по всій вентральній корі.

Інкубаційний період становить від 4 до 45 днів, у середньому близько двох тижнів. Хвороба починається гостро, включає симптоми вираженої інтоксикації: слабкість, нудоту, зниження працездатності, підвищення температури тіла понад 38 ° C з ознобами. Багато пацієнтів згадують запаморочення, неодноразове блювання фонтаном на висоті головного болю, що не приносить полегшення. Іноді є біль у горлі.

Симптоми хвороби прогресують, оточуючі відзначають виражену сонливість, млявість, складні відповіді пацієнта на запитання. Далі з’являються паралічі чи парези кінцівок, що виявляються зниженням сили у руках і ногах, неможливістю активних рухів. Хворий не може самостійно пересуватися, розвиваються галюцинації, марення.

Нерідко відсутність неврологічних скарг виводить першому плані поразка респіраторного апарату. Симптоми дихальної недостатності поступово наростають, у зв’язку з чим хворі скаржаться на задишку, приймають вимушене становище з опорою на руки. Дихання стає галасливим, свистячим, втягуються міжреберні проміжки, багряніє шкіра обличчя та грудей.

Вірус Ніпах вражає нервову та респіраторну тканини, тому найчастішими ускладненнями служать гостра дихальна недостатність та неврологічні наслідки (у 20 % інфікованих). Нерідко після одужання можуть зберігатись паралітичні порушення, симптоми психічних розладів особистості, зниження пам’яті, когнітивна дисфункція.

Діагностика інфекції, спричиненої вірусом НІПАХ, частіше здійснюється лікарями-інфекціоністами. Важливим є ретельний збір епідеміологічного анамнезу, особливо щодо відвідування районів, ендемічних по захворюванню. Основні лабораторно-інструментальні та клінічні симптоми хвороби:

• Фізикальні дані. При об’єктивному дослідженні виявляється лихоманка, симптоми парезів, паралічів черепних нервів, рідше менінгеальні знаки, судоми, загальномозкові прояви. Поразка легень протікає з задишкою, зниженням сатурації, вимушеним становищем пацієнта, при аускультації може бути хрипи, ослаблення дихання.
• Лабораторні дослідження. В ОАК виявляється лейкоцитоз, помірна еозинофілія, незначне прискорення ШОЕ. У біохімічних показниках можливе підвищення активності острофазових білків.
• Виявлення інфекційних агентів. Виявлення вірусу проводиться шляхом ПЛР в реальному часі, рідше за допомогою виділення в клітинній культурі. Можливе визначення титру антитіл до збудника ІФА.
• Інструментальний методы. За показаннями проводиться рентгенографія органів грудної клітки та кісток черепа, КТ або МРТ головного мозку, легень, ультразвукове дослідження черевної порожнини, нирок.

Диференційна діагностика

Вірус Нипах обумовлює різноманітні симптоми, схожі з такими за багатьох патологіях. Сюди відносять вірусні енцефаліти, збудниками яких є віруси кліщового енцефаліту, герпесу, краснухи. Крім ураження ЦНС, при цих інфекціях виникають шкірні прояви, є певний анамнез. Пневмонії бактеріальної, вірусної чи змішаної етіології клінічно мало відрізняються одна від одної, у своїй діагноз встановлюється лабораторно.

Стандартизованих протоколів ведення пацієнтів, заражених вірусом Ніпах, на сьогоднішній день немає. Стаціонарне лікування рекомендується за клінічними та епідеміологічними показаннями, пацієнтам із групи ризику. Нерідко потрібна реанімаційна допомога. Дієтичних обмежень немає. Найчастіше хворим призначається постільний або напівпостільний режим.

Консервативна терапія

Лікування вірусної інфекції Ніпах, як правило, симптоматичне та патогенетичне. Найчастіше підтримуються вітальні функції, водно-електролітний баланс, адекватний кровообіг та газовий склад крові. При необхідності штучної вентиляції легень рекомендуються лише механічні інвазивні методи (щоб уникнути поширення інфекції), а також ЕКМО.

Рибавірин показав ефективність у дослідах in vitro, клінічна ефективність проти вірусу НІПА не доведена. При цьому деякі дослідники пропонують ці ліки як препарат вибору у пацієнтів з підтвердженим діагнозом. Хлорохін також активний проти збудника лише в ізольованій клітинній лінії. Описано лікування ацикловіром, проте якісних досліджень не було проведено.

Японський ліцензований противірусний препарат прямої дії фавіпіравір, що ефективно купує симптоми грипу, активно пригнічує розмноження вірусу Ніпах, але виключно в хом’ячкових моделях, як і пропоновані природні ліганди Ephrin-B2. Лікування із застосуванням інших противірусних препаратів не рекомендовано. Антибіотики не показані без підтвердженої вторинної бактеріальної інфекції.

Експериментальне лікування

Моноклональне антитіло m102.4, розроблене для профілактики та лікування патології, що викликається вірусом Ніпах, у 2020 р. успішно пройшло І фазу клінічних випробувань. Смертельних наслідків, серйозних побічних ефектів зафіксовано не було. Дослідники стверджують, що раннє введення даного препарату набагато ефективніше, тому ніша застосування, як передбачається, є превентивним лікуванням для контактних осіб.

Прогноз сприятливий при ранньому виявленні та неускладненій течії. Летальність при захворюванні, спричиненому вірусом Ніпах, досягає 40-75%. Специфічних заходів профілактики (вакцин) не розроблено. Неспецифічні заходи – дотримання гігієни харчування, миття рук, відмова від поїздок до ендемічних зон. Тим, хто доглядає хворих, необхідно одягати маски, рукавички.

Важливою є регулярна, контрольована дезінфекція тваринницьких господарств, особливо свиноферм, м’ясобоїн. Фрукти, овочі, продукти харчування не повинні мати слідів укусів, сечі та фекалій кажанів. Медичні працівники мають носити захисні костюми, респіратори, обов’язково дотримуватися правил техніки безпеки, асептики, антисептики.