Вірусна ангіна у дітей

Вірусна ангіна у дітей – це інфекційне запалення лімфоїдної тканини мигдаликів глотки, що виникає при зараженні аденовірусами, герпесвірусами, ентеровірусами. Захворювання проявляється інтенсивним болем у горлі, що посилюється при ковтанні, субфебрильною температурою тіла, почервонінням та набряком мигдаликів. Основу діагностики становить огляд горла та виявлення типових зовнішніх ознак тонзиліту, а для уточнення його етіології призначають бакпосів мазка зі слизової оболонки зіва, загальноклінічні та серологічні реакції крові. Лікування вірусних ангін вимагає щадного режиму та дієти, полоскань горла рослинними відварами та антисептиками.

Ангіна (гострий тонзиліт) становить 3-7% від числа гострих хвороб дитячого віку та 17-42% усіх звернень до педіатрів та дитячих отоларингологів. Захворювання зустрічається у дітей будь-якого віку, виняток становить перший рік життя малюка, коли лімфоїдна тканина ще недостатньо розвинена. Пік вірусних тонзилярних запалень посідає віковий діапазон від 3 до 7 років, у підлітків вони діагностуються вкрай рідко. Дівчатка та хлопчики хворіють однаково часто. Хвороба небезпечна місцевими та системними ускладненнями, переходом у хронічну форму.

Ангіни виникають як первинне захворювання або ускладнюють перебіг системних вірусних інфекцій. У дітей основними збудниками тонзиліту є аденовіруси 1-9 типу та ентеровіруси Коксакі. Типовою причиною ангін у дошкільнят вважається інфекційний мононуклеоз, спричинений герпесвірусом Епштейна-Барра. У вкрай поодиноких випадках патологія розвивається при грипі, парагрипі, риновірусній інфекції.

До факторів з боку організму відносять лімфатико-гіперпластичний тип конституції, наявність гострих і хронічних захворювань носоглотки, зміну реактивності імунітету. Імовірність виникнення ангіни підвищують нервову перенапругу і постійний стрес у дитини, нещодавно перенесені інфекційні або соматичні хвороби, що виснажують. Зовнішні фактори, що провокують, включають переохолодження, різкі зміни погоди, занадто сухе повітря в будинку.

Проникнення вірусних збудників відбувається повітряно-краплинним, контактним чи аліментарним шляхом. Враховуючи скупченість у колективах дитсадків та шкіл та недотримання малюками правил гігієни, поширення інфекції відбувається дуже швидко. Віруси впроваджуються в тонзилярну слизову оболонку, починають надавати цитопатичні ефекти. Найчастіше уражаються піднебінні мигдалики.

Віруси викликають запальний процес, посилюють виділення специфічних медіаторів, у результаті наростає набряклість, гіперемія, висипання. Для ангін характерна алергічно-гіперергічна реакція, оскільки лакунарна мікрофлора та продукти розпаду клітин діють як антигени, що сенсибілізують організм. Це є передумовою у дітей ускладнень.

Ангіна починається гостро зі скарг на першіння, печіння та біль у горлі. Спочатку дитина відчуває болючість тільки в момент ковтання та при розмові, але через 12-24 години у нього з’являються сильні постійні болі. Нежить відсутній, може турбувати невелике покашлювання, але сильні приступи кашлю не виникають. Через дискомфорт діти відмовляються від твердої їжі, пиття рідин також доставляє їм неприємні відчуття.

Для клініки вірусних ангін характерні субфебрильна температура, загальна слабкість, нездужання. Дитина стає млявою, апатичною, не бере участі в дитячих іграх. Деякі діти скаржаться на головний біль. Враховуючи високу частоту ентеровірусних ангін у дітей, захворювання найчастіше поєднується з розладами кишківника. Виникає частий водянистий стілець, біль і спазми у животі, нудота і блювота.

Найчастішим наслідком вірусної ангіни у дітей є приєднання бактеріальної флори, оскільки слизова оболонка пошкоджена і місцевий імунітет порушено. У цьому виникають затяжні фолікулярні чи лакунарні гнійні запалення, лікування яких утруднено. Серед типових місцевих ускладнень ангін називають перітонзиліт, паратонзилярний абсцес, середній отит. Вони переважно розвиваються при несвоєчасному початку терапії.

Системні метатонзилярні ускладнення у дітей спостерігаються набагато рідше, але саме вони є найбільш небезпечними для здоров’я дитини. Після перенесеної ангіни в період реконвалесценції можуть розпочатися інфекційно-алергічний міокардит, гломерулонефрит. Патології мають аутоімунний характер, проявляються не раніше 8-10 днів після початку клінічних симптомів.

Обстеження та лікування при неускладнених формах ангін проводить педіатр, за показаннями він направляє дитину на консультацію інфекціоніста та отоларинголога. Цінну інформацію лікар отримує при огляді горла: він виявляє гіперемію та набряклість піднебінних дужок, розпушену, зернисту тонзилярну поверхню, можуть бути бульбашки з прозорим вмістом, які швидко розкриваються з утворенням ерозій. Що уточнити діагноз, використовуються такі методи:

• Мазок із зіва. Дослідження виконується при всіх випадках ангіни, щоб унеможливити бактеріальне запалення, викликане гемолітичним стрептококом, гемофільною паличкою, мікоплазмами або хламідіями. Обов’язково беруть мазок на дифтерію, яка на початкових етапах може протікати без характерних фізикальних симптомів.
• Загальний аналіз крові. Виявлення у гемограмі підвищеного числа атипових лімфоцитів (мононуклеарів) – патогномонічна ознака інфекційного мононуклеозу. Вірусні запалення найчастіше супроводжуються лейкопенією. Для діагностики вірусів Епштейна-Барра, Коксакі, аденовірусів призначають ІФА крові на антитіла.

Лікування вірусної ангіни обов’язково включає щадний режим, обмеження солоних, пряних, холодних чи надмірно гарячих страв. Щоб не дратувати горло, їжа має бути у вигляді супів та пюре без твердих та гострих шматочків. Корисне тепле питво: компоти із сухофруктів, трав’яні відвари, неміцні чаї. У перші дні хвороби за наявності температури дитина повинна дотримуватися постільного режиму.

При вірусних тонзилітах основу становить місцеве лікування. Для очищення мигдаликів, видалення патогенних збудників та слизу дітям призначають полоскання горла розчинами антисептиків, відваром ромашки, настоянкою календули. При підвищенні температури більше 38-38,5°С рекомендовано лікування жарознижувальними препаратами групи нестероїдних протизапальних засобів. При неускладненому варіанті одужання настає за 5-7 днів.

Антибіотики при вірусних ангінах у дітей застосовують лише у разі приєднання бактеріальної інфекції. У педіатрії використовують препарати пеніцилінового ряду, макроліди, цефалоспорини. При потужній інтоксикації проводиться вливання інфузійних розчинів. Для зменшення набряклості мигдаликів, усунення алергічного компонента ангіни можуть призначати лікування антигістамінними засобами.

Терапія вірусних ангін у більшості випадків не становить складнощів, тому діти одужують протягом 5-10 днів. Небезпека хвороби полягає у ризик розвитку системних ускладнень з ураженням серця, нирок, суглобів. Для профілактики тонзилітів необхідно навчати дитину правилам гігієни, одягати її за погодою та не допускати переохолодження, не давати занадто гарячу чи холодну їжу. Важливу роль грає виявлення та лікування інших ЛОР-патологій.