Вірусний кератит

Вірусний кератит – Запальне ураження рогівки ока, спричинене вірусною інфекцією. Вірусний кератит проявляється пухирцевими висипаннями, набряком та почервонінням ока, рогівковим синдромом, виразкою та помутнінням рогівки, зниженням зору, невралгічними болями. З метою діагностики вірусного кератиту проводять біомікроскопію, конфокальну та ендотеліальну мікроскопію, пахіметрію та кератометрію, перевірку гостроти зору, визначення чутливості рогівки, культуральне, ПЛР, ІФА дослідження. Для лікування вірусного кератиту призначають противірусні, імуномодулюючі, антибактеріальні засоби, анальгетики, НПЗЗ, антиоксиданти, вітаміни, фізіотерапію; при необхідності виконують зіскоблювання ураженого епітелію або кератопластику.

Вірусний кератит є одним із проявів загальної вірусної інфекції; частіше вражає дітей та людей молодого віку. Запальний процес при вірусному кератиті може бути поверхневим (торкатися тільки епітелій та верхніх шарів строми) або глибоким (захоплювати всю строму). Вірусний кератит супроводжується зменшенням прозорості рогівки та зниженням гостроти зору, може ускладнюватися розвитком некрозу рогівки, абсцесів та виразок.

Причиною вірусного кератиту є зараження аденовірусною, герпетичною інфекцією, вірусами вітряної віспи, кору, епідемічного паротиту. Розвитку вірусного кератиту може сприяти відсутності своєчасної терапії аденовірусного кон’юнктивіту.

Сприятливими факторами виникнення вірусного кератиту є підвищення проникності або порушення цілісності рогівки ока, ослаблення загального та місцевого імунітету, часті емоційні стреси, переохолодження організму.

Герпетичний кератит може бути спровокований іншими ГРВІ та грипом, що сприяють зниженню імунного захисту та активації збудника латентної інфекції.

Запалення рогової оболонки ока частіше розвивається і важче протікає при її ураженні вірусами простого (ВПГ) та оперізувального герпесу, що відносяться до нейродермотропних вірусів, що фільтрують.

Виділяють кілька видів вірусного кератиту герпетичної природи: первинний (первинне інфікування) та постпервинний (активація латентного вірусу). Герпетична інфекція тривалий період може перебувати у неактивному стані, її резервуаром є епітелій кон’юнктиви та ганглій трійчастого нерва.

За варіантами клінічного перебігу в офтальмології розрізняють вірусний кератит точковий, везикульозний, деревоподібний, метагерпетичний, дископодібний та дифузний кератоувеїт.

Для вірусного кератиту характерний тривалий перебіг захворювання з частими рецидивами; наявність пухирцевих висипань, інфільтратів неправильної чи деревоподібної форми; зниження чутливості рогівки; супутня невралгія трійчастого нерва.

Первинний герпесвірусний кератит проявляється гостро; протікає з висипаннями на губах, слизових, крилах носа, повіках. При цьому відзначаються світлобоязнь, сльозотеча, почервоніння очей, болючі відчуття, набряк і помутніння рогівки, розвиток вторинної інфекції, лімфаденопатія. При розтині бульбашок розвиваються ерозії та виразки.

Післяпервинний герпесвірусний кератит спостерігається у дітей, які раніше перехворіли на вітряну віспу, і у дорослих на тлі ослаблення імунітету. Перебіг захворювання – підгострий, тривалість – 2-3 тижні. Виділення з ока – незначні, серозно-слизові, рогівковий синдром слабо виражений. З кожним наступним загостренням вірусного кератиту тривалість захворювання збільшується, розвивається більш глибоке ураження рогівки та різкіше зниження зору.

Точковий вірусний кератит протікає без вираженої клініки, характеризується точковими помутніннями рогівки. При везикульозному вірусному кератиті на рогівці спостерігаються дрібні напівпрозорі бульбашки, які досить швидко лопаються з утворенням виразок.

При деревоподібному вірусному кератиті спостерігаються дрібні інфільтрати в епітелії та передніх шарах строми; на місці покритих виразками і герпетичних бульбашок, що злилися разом, відзначаються характерні сірі лінії у вигляді гілок дерева, що йдуть по ходу поверхневих рогівкових нервів. Деревоподібний кератит протікає мляво, але завзято, зазвичай супроводжується розвитком поверхневої виразки розміром 1-1,5 мм та невралгічними болями.

Метагерпетичний кератит характеризується тривалим перебігом з тяжким ураженням строми рогівки, вираженим рогівковим синдромом, утворенням глибоких запальних інфільтратів та масивних ерозій. Рогівка набухає і набуває сіро-каламутного відтінку; після згасання гостроти процесу на ній залишається грубе помутніння, що значно порушує зір, можлива перфорація. Метагерпетичний вірусний кератит поєднується з переднім увеїтом (іридоциклітом), набряком сітківки.

Для дископодібного вірусного кератиту типово утворення в центральній зоні рогівки сірувато-білого вогнища у вигляді диска, що супроводжується вираженим набряком та запаленням рогівки, кон’юнктиви та повік, підвищенням внутрішньоочного тиску, значним зниженням чутливості рогівки. Дископодібний кератит може тривати від кількох місяців до року, його результат – глибоке помутніння рогівки та різке зниження гостроти зору.

Нейрогенний кератит виникає при ураженні першої гілки трійчастого нерва і зазвичай супроводжується герпетичними висипаннями та сильними невралгічними болями по ходу його розгалуження, іноді – склеритом, невритом зорового нерва або паралічем очних м’язів, розвитком вторинної глаукоми.

Діагностика вірусного кератиту ґрунтується на вивченні симптомів та особливостей перебігу захворювання, його зв’язку з перенесеною вірусною інфекцією; даних зовнішнього огляду, візометрії, лабораторних та інструментальних досліджень.

Оцінити стан рогівки допомагає проведення біомікроскопії ока, конфокальної та ендотеліальної мікроскопії рогівки, пахіметрії та кератометрії, визначення чутливості рогівки. Для виявлення ерозій та виразок рогівки виконується флюоресцеїнова інстиляційна проба.

Виявлення та ідентифікація збудника вірусного кератиту проводиться за допомогою культурального дослідження, ПЛР мазка з кон’юнктиви та рогівки. Титр вірусоспецифічних антитіл у сироватці визначають методом ІФА. Вірусний кератит диференціюють з іншими видами кератиту: грибковим та бактеріальним кератитом.

Лікування вірусного кератиту проводиться комплексно; терапія спрямована на пригнічення вірусної інфекції, стимуляцію місцевого та загального імунітету, регенеративного потенціалу рогівки.

В рамках етіотропної терапії вірусного кератиту призначають інсталяції противірусних препаратів (інтерферону, ацикловіру, дезоксирибонуклеази) та індукторів інтерферону, закладання теброфенової, бонафторової та оксалінової мазей. При тяжкому вірусному кератиті також показаний пероральний прийом великих доз противірусних засобів (ацикловіру). Для корекції імунного статусу використовуються левамізол, екстракти вилочкової залози, внутрішньом’язові ін’єкції неспецифічного гамма-глобуліну.

З метою профілактики вторинної інфекції при вірусному кератиті місцево можуть бути призначені розчини антисептиків (сульфацетамід), антибактеріальні мазі (тетрациклінова або еритроміцинова).

В курсі лікування вірусного кератиту використовують знеболювальні (новокаїн, анальгін), антигістамінні препарати (хлоропірамін, дифенгідрамін), НПЗЗ (фенілбутазон, індометацин), інгібітори ферментів протеолізу (апротинін), мідріатики (атропін, циклопентолат). вітаміни (A, C, PP, групи B).

При герпетичних виразках проводять кріоаплікацію, лазерну коагуляцію; для покращення кровопостачання та трофіки рогівки – діатермію, діадинамічні струми, лікарський електрофорез, стимуляцію регенерації гелій-неоновим лазером. Кортикостероїди при вірусному кератиті можуть застосовуватися лише у дуже малих дозах у вигляді крапель при повній епітелізації рогівки у регресивному періоді захворювання.

У разі відсутності результатів медикаментозного лікування вірусного кератиту та прогресування виразки рогівки показано хірургічне втручання: при поверхневих формах – зіскоблювання ураженого епітелію;

При частих загостреннях вірусного кератиту (офтальмогерпесу) потрібна вакцинація протигерпетичної вакциною.

Глибокі вірусні кератити, що протікають з виразкою рогівки, призводять до стійкого інтенсивного помутніння рогової оболонки ока, що різко знижує гостроту зору.

Профілактика вірусних кератитів потребує попередження первинного інфікування та рецидивів інфекційних захворювань за допомогою вакцинації, «терапії за сигналом». Необхідно остерігатися мікротравм рогівки, стресових ситуацій, переохолодження та інших факторів, що сприяють загостренню дрімає інфекції.