Внутрішньочерепна гіпертензія у дітей

Внутрішньочерепна гіпертензія у дітей — це підвищення інтракраніального тиску, яке спричинене органічними церебральними ураженнями, соматичними та інфекційними захворюваннями. Основні симптоми патології: інтенсивні головні болі, нудота та блювання, зорові порушення. У немовлят внутрішньочерепна гіпертензія характеризується вибуханням джерельця, змінами поведінки, відрижками. Для діагностики проводяться нейросонографія, томографія головного мозку, за показаннями – люмбальна пункція. Лікування підвищеного ВЧД (внутрішньочерепного тиску) включає охоронний режим та дієту, медикаменти (діуретики, ноотропи, вітаміни), нейрохірургічні операції.

Внутрішньочерепна гіпертензія відноситься до одного з найпоширеніших синдромів у дитячій неврології, але самостійним діагнозом є лише один її вид – ідіопатична (первинна) ВЧД. Найбільш часто гіпертензивні стани зустрічаються у новонароджених та немовлят, що викликано антенатальними та перинатальними факторами. Особливість захворювання у дітей раннього віку – тривалий субклінічний перебіг, що ускладнює своєчасну діагностику та початок лікування.

У перший рік життя провідну роль у формуванні внутрішньочерепної гіпертензії відіграють внутрішньоутробні інфекції (краснуха, сифіліс, герпесвірусне зараження), аномалії ЦНС (мікроцефалія, артеріовенозна мальформація, гідроцефалія), ознаки яких визначаються відразу після народження. Частою причиною проблеми є інтранатальні пошкодження — родова травма, асфіксія. Діти будь-якого віку зустрічаються такі етіологічні чинники:

• Інфекції. Найчастіше вторинні форми розлади розвиваються при менінгітах та енцефалітах, які спричинені вірусною або бактеріальною флорою. Ознаки внутрішньочерепної гіпертензії виявляються при менінгізмі, зумовленому інфекційними ураженнями іншої локалізації.
• Об’ємні освіти. Пухлини і кісти є типовою причиною гіпертензійних станів, оскільки вони здавлюють і зсувають мозкову речовину в замкнутому просторі. Церебральні новоутворення – поширена проблема для дітей, що становить до 14,7% від усіх випадків онкопатології.
• Порушення кровообігу. Крововиливи в речовину мозку та шлуночки – нерідка причина підвищення внутрішньочерепного тиску. Проблема також виникає при тромбозі венозних синусів, хворобах системи крові (анемії, ідіопатичної тромбоцитопенічної пурпури, гемофілії).
• Черепно-мозкова травма. Травми та отруєння посідають третє місце у структурі первинної захворюваності у дітей, тому дитячі неврологи часто стикаються з цією причиною внутрішньочерепної гіпертензії. Ознаки порушення ліквородинаміки спостерігаються при струсі або забиття головного мозку.
• Метаболічні розлади. Інтракраніальний тиск може змінюватись при ожирінні, цукровому діабеті, дисфункції надниркових залоз. У дівчаток-підлітків патологію можуть спровокувати гормональні коливання під час становлення менструального циклу.
• Ятрогенні фактори. Типовим лікарським фактором розвитку внутрішньочерепної гіпертензії є тривале застосування кортикостероїдів або їхнє різке скасування. Рідше ознаки проблеми проявляються під час лікування дітей цитостатиками, деякими антибіотиками, вітаміном А.

Порожнина черепа являє собою замкнутий простір, який не здатний до розширення, тому навіть незначна зміна внутрішньокраніального тиску супроводжується неврологічною симптоматикою. Виняток становлять малі діти, у яких завдяки податливості кісток і швів тривалий час може бути компенсований стан, а патологічні ознаки з’являються при значному зростанні внутрішньочерепної гіпертензії.

Головний клінічний прояв патології — головний біль, який непокоїть 92% дітей із високим ВЧД. Пацієнти шкільного віку, які можуть детально описати свої відчуття, пред’являють скарги на інтенсивні болі, що розпирають, які посилюються вранці після пробудження, стають нестерпними при нахилах голови вниз і різких рухах. Больовий синдром супроводжується нудотою, іноді блювотою, затуманюванням зору та миготінням «мушок» перед очима.

При повільному наростанні інтракраніального тиску діти скаржаться на втому, порушення сну, складність із запам’ятовуванням і концентрацією уваги. Характерними ознаками ідіопатичної внутрішньочерепної гіпертензії є шум і тяжкість у голові, біль в очах, яскраві спалахи або двоїння предметів. У 26% хворих на фоні здавлення зорових нервів прогресуюче знижується зір.

У грудному та ранньому віці клінічна картина патології відрізняється. Основним симптомом є зміна поведінки малюка: надмірне занепокоєння та плаксивість, байдужість до подразників та постійна сонливість, відмова від грудей чи суміші. На підвищення ВЧД вказує вибухання великого тім’ячка, монотонний крик, блювання «фонтаном». Поступово збільшується об’єм голови та виникає гіпертензійно-гідроцефальний синдром.

Основна небезпека внутрішньочерепної гіпертензії – компресія мозкових структур у порожнині черепа та ураження життєво важливих центрів. При наростаючому інтракраніальному тиску є ризик дислокаційного синдрому – вклинення мозкового стовбура з розладом базових життєвих функцій (дихання, серцебиття). Якщо дитині вчасно не надати медичної допомоги, можливий летальний кінець.

У малюків не діагностована інтракраніальна гіпертензія загрожує порушеннями психічного розвитку аж до формування олігофренії. Хронічне підвищення рівня внутрішньочерепного тиску найчастіше викликає психоемоційні та мінімальні неврологічні зміни. Можливе формування астенічного синдрому, погіршення когнітивних здібностей дитини.

Під час фізикального огляду дитячий невролог звертає увагу на зорові та окорухові порушення, патологічні рефлекси, вегетативну дисфункцію. Діагностика внутрішньочерепної гіпертензії у дітей становить складне завдання, що обумовлено відсутністю способів точного вимірювання ВЧД та розмитими межами його норми (у середньому – понад 200 мм вод. ст.). Щоб виявити об’єктивні ознаки підвищеного інтракраніального тиску та встановити причини цього стану застосовуються:

• Нейросонографія. Ультразвукова діагностика інформативна у дітей першого року життя, оскільки вона проводиться через незакрите велике тім’ячко. Лікар досліджує стан внутрішньочерепних структур, виявляє розширення шлуночків, підозрілі новоутворення. Метод доповнюють УЗДГ судин голови.
• КТ мозку. Оцінюючи знімки, фахівець отримує інформацію про стан церебральної речовини та шлуночкової системи, помічає ознаки об’ємних утворень та крововиливів. Для уточнення даних призначається МРТ мозку з веносинусографією.
• Огляд очного дна. При офтальмоскопії виявляють двосторонній набряк дисків зорових нервів, ангіопатію сітківки, але в частини пацієнтів ці ознаки можуть бути відсутніми. Іноді набряклість є першою ознакою проблеми при незначному підвищенні тиску чи безсимптомному перебігу розладу.
• Люмбальна пункція. Метод дозволяє достовірно визначити наявність і рівень внутрішньочерепної гіпертензії, але через ризик вклинення мозку дослідження має обмежені показання. Ще одна інвазивна процедура вимірювання тиску – пункція мозкових шлуночків у нейрохірургічному відділенні.

Консервативна терапія

Немедикаментозне лікування передбачає охоронний режим, обмеження навчальних навантажень, скорочення часу користування гаджетами. У гострому періоді необхідні госпіталізація та суворий постільний режим. Для нормалізації водного балансу дитині підбирають дієту зі зменшенням рідини та солі, при цьому у немовлят така корекція не проводиться, вигодовування виконується на вимогу. Медикаментозне лікування включає декілька груп препаратів:

• Діуретики. Дегідратаційна терапія петлевими та осмотичними сечогінними засобами рекомендована для профілактики та лікування набряку мозку як основного фактора тяжкості стану при внутрішньочерепній гіпертензії.
• Седативні препарати. Дітям переважно призначається магнію сульфат, який коригує гемодинамічні та ліквородинамічні показники, усуває психоневрологічні ознаки патології.
• Ноотропи. Нейрометаболічні препарати підвищують стійкість нейронів до гіпоксії, зменшують їхнє ушкодження. Ліки також відновлюють когнітивні функції мозку у дітей.
• Вітаміни. Ін’єкційні форми вітамінів групи В використовуються для покращення функціонування нервової системи, стимуляції її відновлення, запобігання неврологічному дефіциту.

Хірургічне лікування

Допомога дитячих нейрохірургів потрібна при неефективності консервативного лікування, стійкості клінічної симптоматики або виявленні об’ємних новоутворень ЦНС. При гострому підвищенні ВЧД попередження дислокації мозку призначають декомпресійну трепанацію черепа, зовнішнє вентрикулярне дренування. Планові операції спрямовані на корекцію вроджених аномалій, видалення пухлин.

У дітей, які страждають на внутрішньочерепну гіпертензію, прогноз залежить від своєчасності діагностики та початку терапії. Ознаки гострого та швидко прогресуючого підвищення ВЧД асоційовані з високим ризиком порушення вітальних функцій. Однак застосування комплексної медикаментозної терапії та надання хірургічної допомоги (за наявності показань) значно знижує ймовірність несприятливих наслідків.

Профілактика гіпертензії починається в антенатальному періоді шляхом спостереження за вагітною, дотримання норм асептики та антисептики, ранньої діагностики інфекцій, вибору оптимальної тактики розродження. Постнатальні профілактичні заходи включають попередження нейроінфекцій та дитячого травматизму, зважене призначення лікарських засобів, особливо кортикостероїдів.