Водяний мозоль

Водяний мозоль – це міхур, що містить прозору рідину, що утворився на шкірі в результаті її механічного пошкодження тертям. Простіше кажучи, це те, що в народі називається водянка. Найбільш часто водяні мозолі утворюються в місцях ступнів, що стикаються із взуттям, і на ділянках долонь і пальців, що утримують інструмент при роботі. При правильному підході до лікування та дбайливому ставленні до пошкодженої ділянки шкіри водяна мозоль швидко гоїться, не залишаючи жодних слідів.

Механізм утворення «водянки» пов’язаний із тертям, яке призводить до зсуву поверхневого шару шкіри щодо розташованих нижче шарів. Найчастіше початкові зміни шкіри, що виникають під впливом тертя, залишаються непоміченими. Подальша дія призводить до остаточного відшаровування поверхневого шару шкіри та утворення порожнини, яка поступово наповнюється міжклітинною рідиною. Так на ділянці, що піддається тертю, з’являється водяна мозоль.

Основний фактор, що викликає утворення водяного мозоля, – це тертя. Так, при носінні занадто тісного, незручного або жорсткого взуття тертю піддаються тісно стикаються з нею ділянки шкірного покриву стопи. Появі «водянки» при цьому сприяє пітливість ніг або наявність дірки в носінні. Водяна мозоль може утворитися і на тілі, якщо якась ділянка шкіри постійно третиться про занадто тісний одяг.

При тривалій роботі з інструментом (наприклад, під час копання землі, роботи пилкою, чищення овочів, гри в теніс) на шкірі кисті також може утворитися водяна мозоль. Утворення подібних мозолів частіше зустрічається у людей з ніжною і чутливою шкірою, при посиленому потовиділенні.

У початковому періоді у місці тертя з’являється почервоніння, невелика набряклість та болючість. Потім на шкірі виникає міхур, заповнений прозорою рідиною – водяний мозоль. У цій стадії водяна мозоль може завдавати значного болю, найменший дотик до міхура викликає напругу його стінок і посилення болю. При будь-якій механічній травмі (удар, здавлювання, тертя, що триває тощо) відбувається розрив міхура і рідина, що міститься в ньому, починає витікати. Якщо відбувається відрив стінок міхура, то на шкірі залишається червона рана, що мокне.

Після розриву водної мозолі може статися її інфікування із формуванням мозольного абсцесу. Небезпека попадання стафілококової або стрептококової інфекції набагато більша, якщо мозоль розкрилася з відривом стінки. До ознак інфекційного процесу відносяться: почервоніння, що виходить за межі мозолі, інтенсивний біль без механічного впливу, помутніння рідини, що знаходиться у водяному мозолі, наявність навколо мозолі скоринок жовтого кольору, виділення з мозолі гною, підйом температури.

У більшості випадків лікування водяного мозоля можна провести самостійно. Маленькі мозолі зазвичай не доставляють хворобливих відчуттів і не розкриваються власними силами. Тому їх просто накривають пластиром, що оберігає їх від травмування. Якщо ж водяна мозоль великого розміру, то вона завдає значного дискомфорту і загрожує розривом. Таку «водянку» краще проколоти. Найбільш сприятливим для проколу часом вважають першу добу з моменту появи міхура на шкірі.

Проколювання водяного мозоля потрібно проводити з обов’язковим дотриманням деяких правил, що дозволяють уникнути попадання в мозоль інфекції. По-перше, необхідно дезінфікувати місце проколу. Для цього змащують водяний мозоль йодом або зеленкою. По-друге, прокол можна робити лише стерильною голкою. Можна взяти звичайну шпильку або швейну голку. Для стерилізації її потрібно потримати у спирті або прожарити над вогнем.

Прокол слід робити збоку водяного мозоля, вводячи голку майже паралельно поверхні шкіри. У жодному разі не можна проколювати мозоль перпендикулярно до її поверхні, тому що при цьому голка травмує дно мозолі. Щоб відтік рідини з водяного мозоля відбувався постійно, краще зробити кілька проколів. Головне не перестаратися і зберегти стінки міхура. Вони немов природна пов’язка покривають розташовану всередині водяного мозоля ніжну шкіру і захищають її від пошкодження та інфікування.

Після того, як проколи зроблені водяний мозоль акуратно притискають марлевою серветкою так, щоб з неї вийшла вся наявна рідина. Якщо з часом мозоль знову заповниться вмістом, потрібно буде повторити прокол. Для попередження розвитку інфекції після проколу на водяний мозоль накладають мазь, що містить антибіотик. Потім мозоль закривають захисним пластиром, який слід міняти не рідше 2 разів на добу і знімати на ніч.

Якщо розтин водяної мозолі сталося мимоволі і з відривом її стінки, рану, що утворилася, необхідно очистити і продезінфікувати, накласти антибактеріальну мазь і накрити мозоль марлевою подушечкою з лейкопластирем. Остання захищатиме водяну мозоль від забруднення та травмування, створюючи сприятливі умови для її загоєння.

У разі потрапляння у водяний мозоль інфекції потрібне її розтин з видаленням стінок, так як у закритій мозолі створюються сприятливі умови для розвитку інфекційного процесу та нагноєння. Тому при інфікуванні слід звернутися за допомогою до лікаря-хірурга. З дотриманням усіх правил асептики він проведе розтин та первинну обробку інфікованого водяного мозоля, накладе пов’язку із забезпеченням дренування рани та призначить місцеве антибактеріальне лікування.

Профілактика утворення «водянок» — це насамперед захист шкіри від тертя. Найкращим засобом від появи на руках є робота у захисних рукавичках. Щоб уберегти від них ноги, потрібно ретельно підходити до вибору взуття. Вона має бути не тісною та зручною при першій же примірці. Для занять спортом краще купувати спеціальне взуття та одяг, призначений саме для обраного виду спорту.

Закрите взуття слід завжди носити на носок. Причому акрилова шкарпетка краще захищає ногу від тертя, ніж бавовняна. Справа в тому, що бавовняна тканина стає грубою вже через пару прань. Вона не дає випаровуватися поту і при цьому намокає разом із ногами, що посилює тертя. Для посилених навантажень (тривала ходьба, біг, стрибки, спортивні ігри) краще одягати два носки: акриловий, а поверх нього бавовняний.

Волога шкіра швидше розтирається з утворенням водяної мозолі. Тому перед тим, як взятися за ніж для чищення овочів, слід ретельно витерти руки. Якщо йдеться про взуття, то його необхідно ретельно просушувати та боротися з пітливістю ніг. В даний час існує великий вибір різних кремів та спреїв, що зменшують потовиділення на ногах. З цією метою можна використовувати звичайний тальк, посипаючи їм підошви та міжпальцеві проміжки.