Волога гангрена

Волога гангрена – це омертвіння тканин, при якому тканини не встигають висихати і зазнають гнильного розпаду. Бурхливо протікає, швидко поширюється та супроводжується вираженою інтоксикацією. Зазвичай виникає в області кінцівок, проте, спостерігається і при омертвіння внутрішніх органів (легких, жовчного міхура, кишківника). На ранніх стадіях проявляється різко наростаючим набряком, блідістю і мармуром шкіри, які змінюються ознаками розпаду: тканини стають зеленими або синьо-фіолетовими і видають неприємний гнильний запах. Загальний стан тяжкий. Патологія діагностується виходячи з клінічної симптоматики. Для порятунку життя хворого показано екстрену ампутацію.

Волога гангрена – різновид гангрени, при якій омертвілі тканини не встигають висохнути, і їхній розпад відбувається шляхом гниття. Є одним із найважчих видів омертвіння тканин, супроводжується тяжкою інтоксикацією. Виникає за умов гострого порушення кровопостачання. Являє безпосередню небезпеку для життя. До розвитку вологої гангрени більше схильні до пастозних, повних пацієнтів. Особливо тяжко протікає волога діабетична гангрена. Лікування проводиться лише за умов стаціонару. Залежно від локалізації та причин омертвіння тканин лікування можуть здійснювати травматологи, гнійні хірурги, пульмонологи чи судинні хірурги.

Волога гангрена розвивається при гострому припиненні кровопостачання якогось органу чи ділянки тіла внаслідок травматичного ушкодження чи судинних порушень. Травматичною причиною омертвіння тканин може стати відкрита рана з пошкодженням досить великої судини, розмозження або роздавлювання тканин, закритий перелом з вторинним пошкодженням артерії уламками кістки (спостерігається рідко), відмороження, термічний або хімічний опік, а також механічне здавлення судин набряку тканин.

Крім того, при переломах волога гангрена може виникати внаслідок емболії судини шматочками жирової тканини або кісткового мозку, що потрапили в систему кровообігу. Ризик емболії збільшується при множинних ушкодженнях, а також важких переломах великих кісток. У хворих на цукровий діабет через порушення обмінних процесів омертвіння тканин може виникати навіть при невеликих ранах або саднах, що не супроводжуються ушкодженням або стиском великих судин.

Нетравматична волога гангрена розвивається при гострих порушеннях кровотоку внаслідок тромбозу глибоких вен, а також тромбозів та тромбоболій артерій різної етіології. Гангрена кишечника виникає при утиску грижі, гангрена жовчного міхура – ​​при здавленні стінки каменем (при жовчнокам’яній хворобі), гангрена легені – при легеневій інфекції або аспірації з подальшою обструкцією бронха, а також при тромбоемболії легеневої артерії.

Через особливості тканинного обміну та схильність до затримки рідини волога гангрена частіше виникає у пастозних, повних, пухких пацієнтів. Загальне ослаблення організму, зумовлене ендокринними захворюваннями, порушеннями обміну речовин, авітамінозом, виснаженням, інфекційними хворобами, зовнішньою та внутрішньою інтоксикацією, а також наслідками травматичного та нетравматичного шоку, може як підвищувати ймовірність розвитку гангрени, так і обтяжувати її перебіг.

Гнильний розпад тканин викликається мікробами, тому ризик розвитку вологої гангрени збільшується при інфікуванні тканин внаслідок зовнішнього забруднення. Сприяючим фактором є магістральний тип кровопостачання, при якому пошкодження однієї великої судини може спричинити порушення кровопостачання великої ділянки тканин. Серед несприятливих зовнішніх факторів – надмірне охолодження, що супроводжується спазмом судин, і різке зігрівання при недостатньому кровопостачанні.

Найчастіше уражаються кінцівки. На початкових етапах виникає набряк, що швидко наростає, шкіра стає блідою, на ній з’являється мармуровий малюнок, стає видно мережу синюватих вен. Пульс не промацується, кінцівка холодна, рухи відсутні. Потім на шкірі з’являються темно-червоні плями та епідермальні бульбашки, наповнені сукровичним вмістом.

Зовнішній вигляд кінцівки скидається на картину трупного розкладання. Уражена частина стає зеленою або синювато-синюшною, тканини, що розпадаються, утворюють сіро-брудно-зелену масу з неприємним гнильним запахом. Вогнища розпаду неправильної, нерідко химерної форми, без чітких меж. Ексудат неоднорідного забарвлення, брудно-зелений, іноді коричневий, при скупченні в клітковині – рідкий, при скупченні в м’язах – густіший, що просочує тканини. Демаркаційна лінія між ураженими та здоровими тканинами не виражена, омертвіння швидко поширюється від периферії до центральних відділів кінцівки.

При гангрені внутрішніх органів виникають симптоми перитоніту: виражений біль у животі, нудота, блювання та завзята гикавка, припинення відходження газів та фекалій. Передня черевна стінка напружена, різко болісна при пальпації. Перистальтика відсутня, живіт ранніх стадіях доскообразный, надалі здутий. При гангрені легені відзначається підвищення температури, проливні поти, смердюче мокротиння та множинні вологі хрипи при аускультації легень.

Загальний стан пацієнта тяжкий та швидко погіршується. Температура тіла підвищена, хворий млявий, загальмований. Відзначаються озноби, нудота, біль голови, можлива сплутаність свідомості. Артеріальний тиск знижений, пульс малий та частий. Мова суха. Через тяжку інтоксикацію опір організму різко знижується, що призводить до швидкого поширення інфекції. За відсутності своєчасного лікування пацієнти гинуть від сепсису.

Діагноз вологої гангрени не викликає труднощів і виставляється на підставі характерних клінічних ознак: значного набряку, бурхливого перебігу, швидкого гнильного руйнування тканин, відсутності демаркаційного валу, важкої інтоксикації і т. д. Для визначення причини розвитку хвороби при необхідності призначаються термінові . У більшості випадків також потрібна консультація реаніматолога з можливим подальшим переведенням у відділення реанімації.

Залежно від генезу захворювання лікування здійснюється у відділенні гнійної хірургії, травматології або судинної хірургії спрямоване на якнайшвидше усунення гнильного вогнища, боротьбу з інфекцією та загальною інтоксикацією, а також корекцію обмінних порушень. Локальне видалення некротичних тканин при вологій гангрені зазвичай є неефективним. Необхідне радикальне хірургічне втручання – ампутація у межах здорових тканин. При інфекційній гангрені кінцівок ампутацію виконують гільйотинним способом, а остаточне формування кукси виробляють після очищення та загоєння рани. При гангрені внутрішніх органів здійснюють екстрену лапаротомію з видаленням ураженого органу та санацією черевної порожнини.

Антибіотики широкого спектра дії призначають негайно, одночасно при вступі. Можливе як внутрішньом’язове, так і внутрішньовенне введення. Після визначення збудника антибіотик замінюють з урахуванням чутливості. Дезінтоксикаційна терапія передбачає запровадження великої кількості рідини (до 5-6 літрів на добу). При цьому кількість рідини, що вводиться, не повинна перевищувати кількість виділень більш ніж на 1000 мл.

Внутрішньовенно краплинно вводять глюкозу, фізіологічний розчин, кров, плазму, альбумін, низькомолекулярний декстран, колоїдні та кристалоїдні розчини. Програму інфузійної терапії складають індивідуально. Інфузії виробляють у поєднанні із введенням сечогінних та серцевих засобів (метод форсованого діурезу). При необхідності застосовують плазмосорбцію, гемосорбцію та ультрафіолетове опромінення крові (УФОК). Пацієнтам, які страждають на цукровий діабет, показана обов’язкова корекція вуглеводного обміну.