ВПЛИВ ЯКОСТІ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ НА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ

Атмосферні забруднення можуть надавати гостру та хронічну специфічну та неспецифічну дію на організм людини. На рубежі XX-XXI ст. при існуючому стані атмосфери змінилася захворюваність за класами захворювань та окремими нозологічними формами.
Збільшилася кількість хворих на гіпертонічну хворобу, злоякісні новоутворення, патологію органів дихання. Найчастіше стали реєструвати ексудативний діатез, алергічний дерматит, гострі респіраторні захворювання з астматичним компонентом, набряк Квінке, бронхіальну астму. У дітей, які проживають у промислових районах із забрудненим атмосферним повітрям, індекс здоров’я (кількість нехворілих дітей у перерахунку на кожен рік життя на 100 обстежених) у 2—3 рази нижчий, ніж у дітей контрольного району. У них змінено імунний статус: знижено вміст імуноглобуліну А в слині, активність лізоциму та титр гетерофільних антитіл, індекс бактерицидності сироватки крові, титр гетерофільних антитіл. У мазках та відбитках зі слизових оболонок повітроносних шляхів ротової порожнини виявлено високий вміст поліморфноядерних лейкоцитів. У цитологічних препаратах виявлено підвищений вміст клітин із ознаками деструкції, ослаблення їх тинкторіальних властивостей, зниження міцності міжклітинних сполук. У буккальному епітелії визначається цитотоксичний ефект. Про дезорганізацію білків сполучної тканини свідчить наявність у сечі метаболітів колагену. Крім того, у дітей вміст свинцю в сечі становить 0,041-0,07 мг/кг, що перевищує верхню межу норми (0,022 мг/кг), у назальному секреті – 0,32-0,45 мг/л (у нормі 0, 20 мг/л). Частота поразки ендокринної системи становить середньому 23,2—25,7 випадку на 100 обстежених. Патологію органів травлення, дискінезію жовчовивідних шляхів, вегетоневрози, алергічні хвороби та ураження системи кровообігу спостерігають у 1,2—1,3 рази, захворювання нервової системи та органів чуття — у 1,4—1,7, уроджені аномалії — у 1,5 рази частіше, ніж у дітей, які проживають у районах із чистим атмосферним повітрям. Забруднене атмосферне повітря впливає також і на фетоплацентарну систему, яка особливо чутлива до порушень гомеостазу. Встановлено достовірне зменшення маси плаценти, оболонок та пуповини. Деструктивно-дистрофічні процеси проявляються збільшенням кількості безсудинних, склерозованих, фібриноїдних ворсин, появою їх незрілих форм. Зменшуються об’ємні частки хоріального епітелію, судинного русла ворсин та міжворсинчастого простору, тобто структур, які забезпечують обмінні процеси у системі мати – плід. Зміна процесів метаболізму в навколоплідних водах проявляється підвищенням вмісту протеїнів, креатинів та лужної фосфатази, що зумовлює збільшення проникності клітинних та субклітинних мембран плода та плаценти. Зміст РНК та ДНК у плаценті знижується на 24%.
Зміна фетоплацентарної системи на організмовому, органному, клітинно-тканинному та субклітинному рівнях внаслідок впливу атмосферних домішок є підставою для виявлення груп ризику дитячої патології.
495
РОЗДІЛ IV. САНІТАРНА ОХОРОНА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
та проведення цілеспрямованих заходів щодо профілактики легеневих захворювань. Несприятливий вплив шкідливих речовин на систему мати-плацента-плід надалі призводить до виникнення патології органів дихання у дитини. Простежено кореляцію між забрудненням атмосферного повітря та зростанням захворювань генетичної природи. Ряд хімічних речовин викликає мутагенну дію, яка проявляється у підвищенні частоти хромосомних аберацій у соматичних та статевих клітинах та призводить до появи новоутворень, спонтанних абортів, перинатальної загибелі плода, аномалій розвитку та до безпліддя. У районах із забрудненим атмосферним повітрям вагітність та пологи частіше протікають з ускладненнями. Діти народжуються з низькою масою тіла, а також з функціональними відхиленнями з боку серцево-судинної та дихальної систем. У країнах із розвиненою охороною здоров’я у лікарнях загального профілю діти зі спадковою патологією становлять 15—20%. Серед померлих до 1 року 30% становлять пацієнти з вродженими аномаліями. За генетичними причинами не виношується за рік 25% вагітностей, з’являється на світ 250 тис. дітей з генетичними дефектами, у тому числі 100 тис. з тяжкою спадковою інвалідністю. У 80-ті роки XX ст. у Гамбурзі були зареєстровані випадки народження дітей від матерів, які мешкали поблизу фабрики концерну “Берінгер”, що виробляла діоксин, з вродженою патологією. Широкомасштабне виробництво та застосування поліхлорфенолів призвело до масового захворювання на хлоракне, яке набуло широкого поширення в 40—50-х роках. Хлоракне є наслідком виробництва в багатьох країнах 2,4,5-трихлорфенолу (ТХФ), 2,4,5-трихлорфеноксиоцтової кислоти (2,4,5-Т), антибактеріального препарату гексахлорфену (ГХФ) та ін. Причина захворювання була встановлена ​​в 1956-1957 гг. P. Dugois та співавторами. Хлоракне викликає 2,3,7,8-тетрахлордибензо-п-діоксин (2,3,7,8-ТХДД), який утворюється у вигляді мікродомішки у процесі промислового одержання 2,4,5-ТХФ. Поступаючи з останнім у продукцію (гербіциди, антибактеріальні препарати тощо) та відходи, 2,3,7,8-ТХДД викликав не тільки хлоракне, а й гостре, під гостре та хронічне отруєння. Особливо небезпечними для людини є тетра-, пента-, гекса-, гепта- та октазаміщені діоксини, які містять атоми галогенів у латеральних положеннях 2,3,7,8. Так, у 1960—1969 роках. над деякими районами В’єтнаму розпорошували як дефоліант суміш 2,4-дихлорфеноксиоцтової і 2,4,5-трихлорфеноксиоцтової кислот, забруднених ТХДД (від 0,5 до 47 мг/кг суміші). Площа розпилення досягла 1,3 млн. акрів землі. На початку 70-х років XX ст. досліджували вплив цього гербіциду на стан здоров’я населення та виявили збільшення кількості випадків народження дітей із вродженими дефектами розвитку, спонтанних абортів, безпліддя, появи пухлин печінки. При впливі на організм людини діоксинів розвиваються різні симптоми.