МІФ № 1: АНТИДЕПРЕСАНТІ – НАЙКРАЩИЙ І НАЙШВИДШИЙ СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ДЕПРЕСІЇ.

Шанси на те, що антидепресанти стануть «кращим методом лікування депресії, становитимуть лише близько 30%. Дослідження показали, що лише 30% з тих, хто перебуває у клінічній депресії, найкраще реагують на регулярні фізичні навантаження. Ще для 30% найкращим лікуванням є когнітивно-поведінкова терапія. І лише решту 30% найкраще піддаються лікуванню антидепресантами. Але для цих 30% антидепресанти справді можуть бути знахідкою. Щодо їх швидкого дії, то й тут все інакше. Більшість антидепресантів надають помітний ефект не менше ніж за 1-2 тижні. Але для настання повного ефекту лікарі просять почекати пацієнтів 6 тижнів.

МІФ № 2: АНТИДЕПРЕСАНТІ – ЦІ ТІ Ж ДОБАВКИ СЕРОТОНІНУ.

Антидепресанти не є добавками. Це дуже складні препарати, які вимагають дбайливого спостереження у досвідченого лікаря. Вчені ще не знайшли спосіб захоплення або вироблення гормонів мозку, які називаються нейротрансмітером (наприклад, серотоніну, норадреналіну, дофаміну), інсуліну (для лікування діабету) або тироксину (для лікування гіпотиреозу). Тим не менше, вони знайшли спосіб зробити частини мозку більш чутливими до нейротрансмітерів, які необхідні для міцного психічного здоров’я. Але знову ж таки, збільшення чутливості вимагає години, тому може пройти 2-6 тижнів, перш ніж ви дійсно відчуєте дію препарату.

МІФ № 3: АНТИДЕПРЕСАНТИ ЗМІНЮЮТЬ ОСОБЛИВОСТІ.

Короткий відповідь на цей питання – ні. Вони не зроблять вас товариськими, якщо ви завжди були засмучені чи аналітичними, якби завжди були інтуїтивними. Ваше основне Я залишитись повністю неушкодженим.

МІФ №4: АНТИДЕПРЕСАНТИ ВИКЛИКАЮТЬ ЗАЛЕЖНІСТЬ.

Хімічні речовини, які містяться в антидепресантах, не викликають звикання. Згідно з American Society of Addiction Medicine, одним із ключових складових наркоманії є нездатність контролювати своє поведення. Антидепресанти не мають такого впливу на мозок. Фактично, багато пацієнтів на антидепресантах повідомляють про те, що вони стали краще контролювати своє поведінку та життя. Вони відчувають себе здатними знову спілкуватися і бути більш продуктивними. У той же час ваш організм може звикнути до певного лікарського засобу (це буде розглядатися швидше як фізична залежність, а не ментальна), а зменшення дозування може викликати у вас певні побічні ефекти скасування. Тому дуже важливо поступово зменшувати дозу, іноді протягом декількох тижнів. Раптова відміна може викликати деякі неприємні, але тимчасові симптоми, такі як тошнота, діарея, головний біль та інші симптоми грипу.

МІФ № 5: ЯК ТІЛЬКИ ВИ ПОЧНЕТЕ ПРИЙМАТИ ЇХ, ВИ ЗМУШЕНІ БУДЕТЕ ДЕЛАТИ ЦЮ ВСЮ ЖИТТЯ.

Люди, які страждають від чисельних нападів депресії, але відчули полегшення від антидепресантів, зазвичай змушені залишатися на лікуванні на невизначений термін. Так що так, деякі люди воліють приймати антидепресанти протягом десятиліть. Але переважна більшість людей продовжують приймати їх протягом всього лише кількох місяців після настання ремісії.

МІФ №6: АНТИДЕПРЕСАНТІ ВЖЕДЯТИ ВАШОМУ СЕКСУАЛЬНОМУ ЖИТТЮ.

Багато цих препаратів впливають на сексуальну функцію у деяких людей, особливо на початку терапії. Але в деяких випадках антидепресанти можуть викликати еректильну дисфункцію та ускладнювати відчуття оргазму, навіть якщо ви приймали їх зовсім недовго. На щастя, відсоток людей, які відчувають цей побічний ефект, є досить низьким. Якщо ви зіткнулися з такими симптомами, поговоріть про це з вашим лікарем. Вирішення проблеми може бути таким же простим, як, наприклад, зміна препарату.

МІФ № 7: АНТИДЕПРЕСАНТІ ПРИВОДЯТИ ДО ЗБІЛЬШЕННЯ ВАГИ.

Деякі антидепресанти викликають у деяких людей зміну апетиту. Наприклад, нортриптиліну або (Елавіл) та флуоксетин (Прозак) можуть збільшити його, а бупропіон (також відомий як Велбутрин) часто зменшує його. Оскільки одна із сторін впливу помірних і важких випадків депресії – втрата ваги, це може бути не так уже й погано. Але, як правило, антидепресанти самі по собі не збільшують ваги. Однак, якщо у вас вже є надмірна вага або захворювання, погіршується зі збільшенням ваги (наприклад, діабет, ортопедичні проблеми або серцева хвороба), перед вживанням антидепресантів ми рекомендуємо зайнятися фізичними навантаженнями, наприклад, почати тренуватися в залі, кататися на велосипеді, плавати або брати уроки йоги. Можливо, ваш випадок відноситься до 30%, чия депресія може бути полегшена за допомогою вправ. Регулярні помірні навантаження збільшують оксигенації мозку, вивільняючи здорові гормони, покращуючи самооцінку та покращуючи настрій.

МІФ №8: АНТИДЕПРЕСАНТІ ДІЛЯТИ ВАС байдужими.

Скоріше навпаки. Клінічна депресія може бути настільки хворою, що емоції зникають, вводячи людини у притуплений стан. Коли депресія починає відступати (під впливом якого б то не було лікування), люди часто відзначають, що знову відчувають себе живими і бачать світ у яскравих фарбах, а не сірим, як це було раніше.

МІФ №9: АНТИДЕПРЕСАНТІ БОРЮТЬСЯ З УСІМА ВИДАМИ ДЕПРЕСІЇ.

Це не так. Наприклад, депресія, викликана біполярним розладом (раніше відома як маніакальна депресія), повинна лікуватися зовсім іншим класом ліків (такими як стабілізатори настрою чи антипсихотики), а не тим, що використовується для лікування основної депресії. Антидепресанти можуть фактично викликати психотичні епізоди у пацієнтів із біполярним розладом. Депресія, пов’язана з втратою (розлучення, смерть члена сім’ї, втрата роботи тощо), як правило, найкраще лікується за допомогою груп підтримки або індивідуальної медикаментозної терапії (когнітивна поведінкова терапія).

МІФ № 10: АНТИДЕПРЕСАНТІ СХІДІ НА АНТИБІОТИКИ – ВІН ВИПАДАЮТЬ ВІД КОНКРЕТНОЇ ПРОБЛЕМИ.

Депресія не схожа на інфекцію, а антидепресанти не мають жодної схожості з антибіотиками. Цей міф, ймовірно, виникає з схильності нашого суспільства до того, щоб прийняти ліки, замість того, щоб докласти якихось зусиль, щоб позбутися від проблеми. Болі у спині лікують за допомогою м’язових релаксантів замість того, щоб виконувати зміцнюють та розтягуючі вправи. Головні болі заглушаються вазоконстрикторами та протизапальними засобами замість медитації та правильної дієти. Депресія набагато складніша, ніж більшість людей думають. Існує довгий список стресорів, які можуть викликати депресію, і в більшості випадків йдеться не про одну, а про кілька випадків. Ліки можуть бути хорошим штовхачем, але цього недостатньо, щоб витягнути людину з депресії.

МІФ № 11: ЯК ТІЛЬКИ ВІ ВІДЧУЄТЕ СЕБЕ КРАЩЕ, ЩО ВИ МОЖЕТЕ ВІДМОВИТИСЯ ВІД ЛІКІВ. Більшість лікарів рекомендують приймати антидепресанти не менше 6 місяців, щоби мозг міг адаптуватися до більш високого рівня чутливості. Крім того, як було сказано раніше, передчасне припинення прийому антидепресантів може призвести до повторення симптомів.

МІФ № 12: ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ АНТИДЕПРЕСАНТІВ ГІРШЕ САМОЇ ДЕПРЕСІЇ.

Так, антидепресанти можуть викликати неприємні побічні ефекти у деяких людей, але як стверджують самі пацієнти, вони набагато простіші за депресію. Наприклад, у деяких випадках антидепресанти можуть викликати чи посилювати думки про самогубство, робити сні більш яскравими, іноді навіть дуже реалістичними. Побічні ефекти трицикліків (ТЦА), як правило, пов’язані з сухістю у роті, носі, сухою шкірою, помутнінням зору, проблемами з сечовипусканням, збільшенням ваги, сонливістю та запорами. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) іноді викликають занепокоєння, дратівливість, нервозність, сплутаність свідомості, головний біль, зниження сексуального бажання, безсоння, зміна ваги, діарею та нудоту. Але також вірно, що багато людей взагалі не мають жодних побічних ефектів. Неможливо заздалегідь передбачити, ви зіткнетеся з побічними ефектами, і якщо так, то якими вони будуть.

МІФ № 13: ВСІ АНТИДЕПРЕСАНТИ ОДНАКОВІ, ТОМУ ЯКЩО ОДИН НЕ СПРАЦЮВАВ, ІНШІ ТЕЖ НЕ ДОПОМОЖУТЬ.

На ринку існує 29 різних формул антидепресантів, які підпадають під один із семи класів препаратів: Амінокетоні Інгібітори моноаміноксидази Кожен клас препаратів по-різному впливає на мозок, і навіть препарати в межах одного класу мають хімічні відмінності. Наприклад, циталопрам (Целекса) та есциталопрам (Лексапро) обидва є СІЗЗС і хімічно дуже схожі, та все ж люди реагують по-різному на кожний з них. Багато пацієнтів, які пробували і те, й інше, виявили, що один з них більш ефективний, в той час як інший практично не робить жодного ефекту. Неможливо передбачити, як мозок кожного людини реагуватиме на конкретний антидепресант.